Бенджамін Клементін: в Лондоні я народився, а Париж мене народив

У інтерв'ю ВВС Україна Бенджамін Клементін розповів про витоки свого образу босого чоловіка у пальті, філософію пісень і про свою любов.

Середина дня. На сцені для концерту починають підключати техніку.

Бенджамін Клементін уперше зіграє в Києві. Він сам обрав українську столицю для виступу в рамках туру Європою.

Клементін приїжджає зі своїм менеджером. Підходить, першим простягає руку і знайомиться: "Бенджамін".

Він одягнений у чорний класичний костюм на білу футболку та коричневий тренч. Ми сідаємо говорити.

Побачивши диктофон, Бенджамін одразу підсувається ближче. Він говорить тихо. Багато посміхається. Дуже впевнено і твердо висловлює свої думки.

ВВС Україна: У кліпі на пісню London ви гуляєте по Парижу і співаєте про те, що вас кличе Лондон. Гадаю, це не випадково. Розкажіть про ваші відносини з цими містами.

Бенджамін Клементін: Фізично я народився у Лондоні. Проте Лондон не дав мені того, що я хотів. Тому я би сказав, що як особистість я народився в Парижі. У Парижі мені доводилось щодня боротися за життя, там я став чоловіком.

Відео на цю пісню не якесь модне. Я не хотів показувати красиве життя (в Парижі. - Ред.), бо воно не було для мене красивим. І я би хотів повернутися туди, де був, у Лондон. Я не розумів, наскільки важливим було це місто для мене. Коли я згодом приїхав туди з Парижа, Лондон здався мені прекрасним.

ВВС Україна: Як би ви визначили свою ідентичність? Ви живете в Європі, але ваше коріння в іншій частині світу, у Гані.

Бенджамін Клементін: Хм... Це складно. Я вважаю, що мені поталанило, бо я говорю англійською, розумію французьку, трохи італійську, німецьку та іспанську. Я темношкірий. Це все якось поєднується в мені і збагачує мою музику.

ВВС Україна: Серед ваших пісень важко знайти щось веселе. Ви співаєте про складнощі, самотність, зраду. Водночас ваша музика динамічна, надихає бути сильним і рухатись далі. Звідки така життєва філософія? Це пов’язано з тим, що ви пережили?

Бенджамін Клементін: Поки що це мій перший альбом, це всі пісні, які я наразі написав. Проте це ще не вся моя музика.

Коли я приїхав до Парижа, мені було дуже важко. Тоді було не до жартів. Про цей період свого життя я і написав свій перший альбом. Але я ще молодий і впевнений, що одного дня напишу щось веселе.

Та і у піснях з мого першого альбому я жартую. У Nemesis, наприклад, багато дурних смішних метафор. Tea and Croissants сумна пісня, але водночас я вважаю її дуже смішною.

ВВС Україна: Такі історії, як ваша, коли людина, яка співає у переході, потрапляє на велику сцену, здаються казкою. У них дуже важко повірити. Що допомогло вам так швидко зробити прорив у своєму житті?

Бенджамін Клементін: Ні, ні, ні, це не казка. Я нікому не бажаю пережити те, що пережив я. Але я вважаю цей досвід своїм таланом та своєю долею.

Я зрозумів, що нічого не відбувається спроста і нічого не приходить просто так. Іноді тобі дуже важко витримати якийсь певний момент. Але згодом ти обертаєшся і розумієш, що пазл складається – усе, що відбулося, зрештою приводить тебе до мети.

На моїх перших концертах публіка не розуміла моєї музики. Я, натомість, чекав пошани. Коли ти на початку своєї кар'єри, тобі здається, що всі мають тебе поважати і захоплюватись, а насправді - ти маєш працювати і заслужити все це.

ВВС Україна: У кліпах і на концертах ви з’являєтесь без взуття. Це можна зрозуміти як демонстрацію відкритості та щирості. А чи є насправді за вашим образом якась ідея?

Бенджамін Клементін: Так, зараз це саме те, що ви сказали – моя відкритість до публіки. Але це стало частиною мого стилю не просто так.

Коли я жив в Парижі, у моєму помешканні було дуже холодно. В одному магазині, який закривався, мені подарували довге пальто. І коли я прокидався у холодній квартирі, одягав пальто і сідав грати. Босоніж, бо я був у себе вдома.

З того часу я дуже полюбив пальто і відколи почав виступати - завжди одягаю пальто. Потім якось один дизайнер подарував мені туфлі для виступів. Вони були нові і дуже слизькі. І коли я грав на концерті відчув, що моя нога постійно зіслизала з педалі (роялю. – Ред.). Тоді прямо під час концерту я просто зняв туфлі і продовжив грати босоніж.

Коли я виходжу на сцену, мені важливо почуватися комфортно, я не хочу боятися сцени. А босоніж мені зручно, як вдома.

ВВС Україна: Ваш стиль достатньо простий, ви дуже природній у кліпах, але водночас ви виступаєте на показах мод Burberry. Як ви ставитесь до моди і до яскравого світу fashion?

Бенджамін Клементін: Я не розуміюся на моді. Мій стиль виник якось сам собою, як я вам розповів. Вважаю, що мода – це пошук своєї ідентичності, пошук того, в чому ти почуваєшся найзручніше і завдяки чому ти можеш показати свій внутрішній світ.

Виступати на показах Burberry мене запросив друг, який працює на бренд. Спочатку мені було дуже незручно. Але згодом я зрозумів, що всі ми люди. Врешті решт, ми всі повертаємося додому, думаємо про щастя, родину та друзів, і одяг насправді немає жодного значення.

Я люблю простоту. Як сказав Леонардо да Вінчі, простота є найвищою складністю. Я вважаю, що найскладніше в цьому світі робити прості речі. Наприклад, висловити свої почуття. І саме на таких простих речах я концентруюся.

ВВС Україна: Чого тоді ви хочете досягти? Які ваші цілі?

Бенджамін Клементайн: У мене їх багато. Найперше, я хочу щоб мою музику розуміли, щоб вона не просто проходила повз, а торкала душу. Це означатиме, що все у мене складається правильно. І тоді своєю музикою я зможу допомагати людям.

Я вважаю, що багато людей не розуміють мою музику і мене. Дехто навіть ненавидить. Але я говорю про тих, хто щось шукає. І це щось він може знайти в моїй музиці.

А моя найбільша мрія – побудувати оперу у своєму рідному місті Едмонтоні. Років через 10 я хотів би це зробити.

ВВС Україна: Як би ви назвали свій музичний стиль?

Бенджамін Клементін: Навіть не знаю. Важко сказати. На мою музику вплинула оперна музика - Паваротті, Стефано, класика – Дебюссі, Шопен, рок – Джиммі Гендрікс, Pink Floyd, французький шансон, американська музика – Том Вейтс… Але мій стиль… Я не можу якось його визначити. Називайте, як хочете.

ВВС Україна: Вас називають феноменом у сучасній музиці. Ви самі відчуваєте, що ваша творчість і ви сам особливий?

Бенджамін Клементін: Та ні. Це просто одна із думок. Ті самі люди, які називають мене суперзіркою чи феноменом, завтра можуть сказати, що я ніщо, що я ідіот. Ті самі люди можуть зненавидіти мене просто завтра. Тому я сприймаю такі слова лише як думку.

Я вважаю себе щасливчиком, бо маю щось, чим можу поділитися. Дуже непросто зрозуміти своє призначення. Дехто знає його з дитинства, я зрозумів у свої 20.

ВВС Україна: З того моменту, коли я послухала вашу пісню Cornerstone, а потім People and I, хочу задати вам одне інтимне питання. Ви вірите в любов? Що вона для вас означає? (На це питання Бенджамін погоджується відповісти не одразу. Каже, ще не готовий… Але через певний час повертається до нього сам. - Ред.)

Бенджамін Клементін: Так, я вірю в любов. В любов до всесвіту, любов, яку я можу розповсюджувати на все і всіх навкруги. Але я легко можу прожити без любові до конкретної людини. Я виходжу на сцену і відчуваю тепло залу. Це для мене любов. Я можу розповсюджувати любов через свої пісні.

Проте маю визнати, так любити простіше. Любити увесь світ набагато простіше, ніж любити одну конкретну людину. Люди плутають любов із поцілунками і сексом, а це зовсім інше...

Мій третій альбом буде про любов. Я розповім усе, що про неї знаю. Але до того часу говорити про любов я би не хотів.

Бенджаміну Клементіну 27 років. Він співав у паризькому метро, жив на вулиці, але досить швидко піднявся на світову сцену. У 2015 році отримав Mercury Prize. Він сам пише слова і музику до своїх пісень.

Уже на концерті, спостерігаючи за тим, як артистично Клементайн поводиться на сцені, як володіє голосом і імпровізує, як уміє тримати увагу залу, робити паузи, провокувати аплодисменти, важко повірити, що він ще молодий артист і до сьогодні випустив лише один альбом – At least for now.

Свій другий альбом Клементін планує написати у стилі рок-н-рол і присвятити політиці.