Нові дитячі казки: "ввічливі люди" проти "повстанців"

Поки політики в Україні та за її межами шукають шляхи подолання збройного конфлікту з проросійськими сепаратистами на Донбасі і сперечаються про способи реінтеграції регіону, самопроголошені "народні республіки" вдаються до нових засобів поширення антиукраїнської пропаганди, направляючи її на нову аудиторію - дітей.

Нещодавно діти, які живуть на території, яку контролюють "Луганська народна республіка", отримали можливість формувати думку про політичні події в Україні за допомогою "казок" з нового дитячого журналу "Ввічливі чоловічки".

"Казкарі" з "ЛНР" пропонують юним читачам вкрай негативні образи українців і їхніх партнерів, називаючи це духовно-патріотичним вихованням.

Раніше публікації для дітей з політичним підтекстом з'явилися і в інших регіонах України, наприклад, "Повстанська азбука" тернополянина Олега Вітвіцького або "Казка про Майдан" львів'янки Христини Лукащук.

Хоча, ці твори і пропонують погляд на історичні події, який навряд чи сприймається в "ЛНР" і "ДНР", вони, тим не менше, не сіють ненависті до тих, хто має іншу думку.

А поки журнали на кшталт "ввічливих чоловічків" змушують задуматися: чи дійсно керівники східноукраїнських "республік" хочуть реінтегруватися до Україні?

Ось такі жахіття, діти!

У першому номері "пізнавально-розважального журналу" привертає увагу "казка про велику біду" - так в ній називають події, які в Україні називають Революцією гідності 2013-14 років.

Персонаж на ім'я Фашістон направляє свою помічницю Гнуланд (впізнаване ім'я заступника держсекретаря США Вікторії Нуланд) до великого міста однієї країни, щоб та роздала поганим людям "зле печиво".

Ті, хто спробував те печиво, перетворювалися в "страшних і злих різносеків", які поповнювали ряди армії "головних чудовиськ" (в яких легко можна впізнати президента України Петра Порошенка, прем'єр-міністра Арсенія Яценюка і секретаря РНБО Олександра Турчинова).

Який ж найстрашніший злочин скоїли ці монстри? Вони засіяли всю країну чарівним укропом, який забирає у людей сміх і радість. "Виріс кріп великий, затулив собою сонце і вкрав у людей всю радість", - йдеться в казці.

Через нього не росте в країні хліб, сади висохли, а річки перетворилися на болота. Страх та й годі.

Татусеві "добрі поради"

Але, перегорнувши сторінку, луганська дітвора потрапляє в інший світ, де добрий Тато дає хороші поради, а Мама робить правильні смачні цукерки.

Ось як, наприклад, Тато, схожий на російського президента Володимира Путіна, пояснює Синові, чому треба бути сильним: "Розумієш, Сину, однієї доброти мало. У світі є багато людей, які люблять кривдити тих, хто слабший".

Головний редактор "ввічливих чоловічків" Сергій Колесников стверджує, що журнал буде сприяти духовно-патріотичному вихованню дітей та, на відміну від України, не пропагує ненависті до інших народів і культур.

Реакція з-за меж підконтрольних "Луганської Народній Республіці" районів не забарилася.

Загальний тон того, що про таких "казкарів" думають українці, мабуть, передає запис, зроблений у Facebook на сторінці "Рагу.Лі": "Людям, які створюють таке, не місце навіть в пеклі, хоча б тому, що сам дитячий журнал, виданий в "ЛНР", - це і є пекло. Бідні діти, яким це візуальне та інформаційне страшило потрапить на очі. Їх травмують на все життя".

Абетка для маленьких "повстанців"

Яскравим прикладом дитячої літератури з політичним підтекстом стала "Повстанська абетка" тернополянина Олега Вітвіцького.

У віршованій формі абетка розповідає про пригоди юного вояка Української повстанської армії (УПА) на ім'я Алярмик.

У ній переплітається історія національно-визвольного руху в Україні в роки Другої світової війни з подіями сучасності.

У книзі повстанці УПА борються не тільки з Адольфиком (Гітлером) і Йосей (Сталіним), але і з сучасними персонажами - Хазаровим (колишній український прем'єр Микола Азаров) і Ліліпутіним.

"Повстанська абетка" користується великим попитом насамперед у Західній Україні, де видавалася вже двічі.

На її появу російські телеканали відреагували повідомленнями в стилі "в українських школах вчать дітей по бандерівській абетці". Що не дивно, адже майже всі вірші в ній закінчуються закликом: "Ми всі вступаємо в УПА!"

Ще один приклад - "Казка про Майдан" львів'янки Христини Лукащук. Впадає в око те, що книга, яка розповідає про драматичні події на київському Майдані взимку 2013-14 років, фокусується не так на смерті і жорстокості, а навпаки - на позитиві.

"Ця маленька книга з дуже невеликою кількістю тексту розповість про добро, віру і правду. Крім того, цей спосіб описати події дає дитині зрозуміти: його захистять люди і "ангели", які пролили кров за свою батьківщину і справедливість", - вважає журналістка Наталя Білецька.

У книжкових магазинах Києва книга розлітається, як гарячі пиріжки.