Ольга Макарчук Бі-Бі-Сі, Київ

Рахманін досліджує причини політичного глухого кута, в якому опинилася країна, насамперед говорячи про розчарування президента в ідеї дострокових виборів через недовіру до Конституційного суду, у якому, за даними газети, суддів на боці коаліції нині удвічі більше, ніж на боці президента.

Та й взагалі, мовляв, кількість зацікавлених у дострокових виборах навіть у середовищі опозиції дуже мала – через відсутність гарантій отримати мандати завтра та у той же час, через переконання, що розклад парламентських сил буде той самий.

„Бюджет потроху наповнюється. Влада на місцях — у масі своїй — зачищена, керівники МВС, прокуратури і податкової — під контролем. Тому в разі проведення позачергової кампанії режим спроможний жорстко контролювати процес. Рейтинг опозиції не зростає. Оскільки вона не зробила нічого серйозного для його реального підвищення” - такою бачить ситуацію в країні видання.

Говорячи про понеділкову зустріч президента зі спікером Олександром Морозом та прем’єром Віктором Януковичем „Дзеркало тижня” запитує, „Навіщо Морозу й тим більше Януковичу якісь переговори з президентом, який слабшає з дня на день?” і припускає, що коаліція вирішила нині пожертвувати малим, щоб завтра одержати все. Вона, мовляв, готова підписати хоч десять універсалів, аби в такий спосіб „локалізувати ветоносного Ющенка, розбити єдність опозиції, добиваючи й рейтинг «НУ», й рейтинг президента і зняти питання про дострокові вибори.”

”Що це означає?” – риторично запитує Сергій Рахманін у „Дзеркалі Тижня” і пропонує свою відповідь – „Подальше загострення ситуації. Подальшу жорсткість. Про ступінь демократичності реальної влади щодо опонентів свідчить хоча б «теплий прийом», влаштований її намісниками Юрію Луценку, який ризикнув навідатися в «регіональний» Харків. Про ступінь же розуміння владою національної безпеки можна судити бодай з політики, яку вона проводить в енергосфері… Спроба діалогу з Ющенком не була спробою досягти єдності в країні. Це була спроба додати цивілізованого вигляду рейдерській атаці на всю владу в країні.”

Відомий український письменник Юрій Андрухович розповів про свою нову книгу в інтерв’ю газеті „Дєло”.

Пан Андрухович розповідає, що книга за назвою «Таємниця» записана в Берліні. Саме записана, бо це виклад семиденного інтерв'ю, яке робив з ним німецький журналіст Еґон Альт, аби написати свою книжку. Але після несподіваної смерті журналіста, як розповів Юрій Андрухович, він вирішив, що якщо книжки Альта ніколи вже не буде, то він спробує зробити свою з цього матеріалу. Зі слів письменника, книжка багато в чому автобіографічна – тут йдеться про дитинство, армійські та студентські роки Андруховича та про його писемні починання за радянських часів. Юрій Андрухович каже, що, відповідаючи на запитання, намагався не прикрашати реалій, а журналіст, у свою чергу, багато в чому піддавав сумніву його відповіді і іронізував над ними.

Юрій Андрухович, який останні роки багато часу провів за кордоном і є відомим лобістом європейських прагнень України в світі каже, що на заваді тій меті досі стоять стереотипи – як із боку українців, так і з боку європейців.
„Думаю, що існує два взаємоспрямовані стереотипи-антиподи.

Західноєвропейці перебільшують нашу бідність, занедбаність і безнадійність, а ми перебільшуємо їхнє багатство і їхню впевненість у тому, що життя склалося. Це неспівпадіння, на мій погляд, абсолютно легко б вирішувалося, якби на Заході справді почали спокійніше ставитися до того, щоб наші люди їздили туди, а вони, відповідно, їздили сюди. Тобто відкритість, свобода пересування і міжлюдські контакти — ось і весь рецепт.”

На запитання про впливовість його текстів в Україні, пан Андрухович припускає, що вона таки є, бо його тексти читає президентська пара, а нещодавно мільярдер Віктор Пінчук сказав письменникові, що його книга «Дванадцять обручів» — це перша у його житті книжка українською мовою.