Анастасія Зануда Бі-Бі-Сі, Київ

Теми огляду

• “Корреспондент” аналізує, як Київ міг так просунутися нагору у рейтингу найдорожчих міст світу. Часопис також вперше подає свій рейтинг українських багатіїв.
• “Експерт” досліджує український капіталізм на прикладі еволюції бізнесу на ганчірках для домашнього господарства.
• “Власть денег” звертає увагу на дедалі сильніші тенденції економічного сепаратизму в об’єднаній Європі.
• Economist подає свої прогнози щодо міцності майбутньої урядової коаліції в Україні.

“Корреспондент” у рубриці “Погляд” подає думку економічного оглядача Ігоря Луценка щодо стрибка, який зробив Київ у рейтингу найдорожчих міст світу – з 54 на 21 позицію. “Жахливо, що столиця держави, де середня офіційна зарплатня становить 200 доларів, стає в один ряд із Токіо, Лондоном та Нью-Йорком. Ціни у Києві зростають у зовсім нездоровий спосіб – це зростання, швидше, схоже на розвиток ракової пухлини. Грошей дедалі більше, але реальне благополуччя не зростає пропорційно до цього,” – пише “Корреспондент”, і нагадує про непомірні ціни на київську нерухомість, готельні номери, витрати на започаткування власного бізнесу та хабарі чиновникам. Висновок невтішний – Київ повторює долю Москви, яку цього року визнано найдорожчим містом планети.

Часопис також вперше подає свій рейтинг 30 найбагатших українців, який очолюють Ринат Ахметов, Віктор Пінчук та Ігор Коломийський із майже 12, 4 та 3 мільярдами доларів статків відповідно.

“Експерт” у статті “Марш мочалок” пише про еволюцію бізнесу на ганчірках для домашнього господарства, у якій відбилися всі стадії розвитку капіталізму в Україні: “Пам’ятаєте, як за радянських часів мили посуд, підлогу та витирали меблі ганчірками, які колись були спідньою білизною, сорочками та халатами? Дехто виписував газети тільки заради того, що ними було зручно протирати вікна, завертати у них бутерброди та класти у сміттєве відро. Для прибирання годилося все, що завгодно, адже у радянських господарчих магазинах продавалися тільки фольга та щітки, які чистили бруд разом з емаллю...Перші спеціальні товари для хатньої роботи стали з’являтися у Києві після розпаду Радянського Союзу у валютних супермаркетах. Проте вони були нецікаві навіть і заможнім українцям, бо вони не розуміли, навіщо потрібна окрема ганчірка для миття підлоги у кухні, якщо можна використати для цього стару футболку, “- нагадує ще зовсім недалеке минуле “Експерт”, і пише про те, що ринок товарів для господарювання є одним із найбільш динамічних в Україні, із щорічним зростанням на 50%. Наразі його обсяги оцінюються у 70 мільйонів доларів, проте і це ще не межа, адже у використанні господарчих товарів українці поки що не досягли європейських стандартів: поляки використовують пакети для сміття втричі частіше за українців, а німці – у десять разів частіше.

“Власть денег” звертає увагу на дедалі сильніші тенденції економічного сепаратизму в об’єднаній Європі, які зазвичай починаються із мовних автономій: “Не зважаючи на те, що держави Західної Європи будуть щось на кшталт наддержави із назвою Європейський Союз, внутрішні протиріччя у країнах-учасницях цього проекту впродовж останніх років тільки посилилися. Хоча серед країн ЄС федеративними де-юре залишаються лише Німеччина, Австрія та Бельгія, де-факто шляхом федералізму рухаються Іспанія, Велика Британія, Італія, Данія та Франція...При цьому автономії у всіх країнах ЄС розвивалися за схожим сценарієм: спочатку відроджувався інтерес до регіональних мов і культур, із одночасними вимогами закріпити за ними статус офіційних на території окремого регіону. Потім виникають вимоги економічного характеру, і, нарешті – починаються розмови про створення власної державності,” – пише “Власть денег”, і зауважує, що хоча більшість таких потенційних автономій знаходяться лише на першій стадії відокремлення, цілком можливо, що вже незабаром розподіл на бідні та багаті країни у ЄС зникне, а натомість з’явиться розподіл на економічно-просунуті регіони-напівдержави (Фландрія, Каталонія, Падання, Шотландія), та райони-аутсайдери (Галіція, Сардинія, Корсика, італійський Південь). Автори часопису також вважають, що у разі, як Україна таки отримає шанс стати членом ЄС, то цілком можливо, що приєднання відбудеться по частинах.

Британський Economist у статті “Сподівання на досвід” подає свої прогнози щодо міцності майбутньої урядової коаліції в Україні. На початку статті Economist наводить слова Олега Рибачука, керівника адміністрації українського президента, про те, що другий прихід до влади “помаранчевої” команди буде схоже на другий шлюб – без кохання, романтики та ілюзій. Часопис також подає стислий виклад довгої української коаліціади і ставить питання: а чи могло все завершитися по-іншому? “Пан Ющенко загравав із Партією Регіонів, лідер якої, Віктор Янукович, так ганебно програв президентські вибори 2004 року...І, хоча це роздратувало б США, альянс двох Вікторів міг би народити пристойну економічну політику, а також замирити східні та південні регіони, які підтримують пана Януковича, із рештою України. Проте це напевне б обурило б тих українців, які думали, що революція означатиме кінець епохи пана Януковича та його оточення.”
Economist ставить і інше запитання: скільки протримається нова коаліція “помаранчевих”? Часопис припускає, що певні висновки із свого попереднього прем”єства, зокрема, щодо популізму, зробила Юлія Тимошенко. Economist також нагадує про досить відмінні, від решти коаліції, погляди соціалістів на приватизацію та членство у НАТО.

Проте ще одним чинником, який може вплинути на витривалість урядової коаліції в Україні, на думку авторів британського ділового часопису, стане питання цін на газ. Але навіть і не це буде головним: “Ідеологія не є тим чинником, що розділяє українських політиків: особисті амбіції та жадібність є більш важливими. Якщо коаліція двох Вікторів виглядала такою малоймовірною, то так само малообіцяючою виглядає і відродження “помаранчевого” відродження, після всього того бруду, який було виплеснуто, коли Ющенко звинуватив Тимошенко у корупції та відправив у відставку...Вона обіцяє, що не буде виступати проти Ющенко під час наступних президентських виборів 2009 року. Він, очевидно, розраховує, що безпечніше мати її серед союзників, в уряді, а не в опозиції. Проте не дивуйтеся, якщо ані коаліційні клятви, ані персональні запевнення пані Тимошенко не будуть дотримані,” – пише Economist.