Анастасія Зануда Бі-Бі-Сі, Київ

Теми огляду

• “Власть денег” вже пише про наступні вибори – президентські, і оцінює шанси перемоги на них нинішнього президента.
• “Корреспондент” виносить на обкладинку фото президентського сина, Андрія Ющенка, і намагається розібратися, чи міг він бути учасником інциденту із стріляниною у центрі Києва.
• “Експерт” знову звертається до газової тематики, але цього разу пише не стільки про РосУкрЕнерго, як про його “дочку”, УкрГазЕнерго, яка поступово перебирає на себе контроль над українським внутрішнім ринком газу.
• Про газові проблеми України пише і британський Economist, але у контексті політичної невизначеності, що триває вже з часів парламентських виборів.

Щойно відбулося перше засідання новообраної Верховної Ради, як “Власть денег” у статті “Переіспит для Ющенка” вже пише про наступні вибори – президентські. До них, як вважають автори часопису, нинішньому президентові варто готуватися вже зараз. Виглядає, що саме це він і робить, бо далі “Власть денег” пише про дедалі помітніше дистанціювання Віктора Ющенка від політичної сили, почесним головою якої він був досі.

“Парламентські вибори показали, що електоральний потенціал Віктора Ющенка за умови, що його підтримуватиме лише “Наша Україна”, звузився до жалюгідних 14%. Невиразне бурмотіння щодо “жовто-блакитної” коаліції за один місяць зняли ще 4%. Тому ідея про “злиття” партії влади, що заплямувала себе у корупційному скандалі імені Зінченка-Тимошенко, може втілитися у життя.

Якщо не цього разу, так дещо пізніше. Наприклад, після остаточного формування коаліції, коли дещо вщухне потік повсякденних клопотів,” – пише “Власть денег”, і аналізує, підтримкою яких сил варто заручитися президентові до 2009 року. Часопис також розглядає варіант пошуку “спадкоємця”, при чому як для нинішнього президента Віктора Ющенка, так і для його конкурента на минулих президентських виборах, Віктора Януковича.

Тим часом, реальний спадкоємець президента, його син, Андрій Ющенко, знову потрапив на обкладинку журналів. Проте цього разу про нього пише не бульварна преса, а глянцевий тижневик “Корреспондент”. У статті “Злочин чи покарання?” часопис пише про чергові підозри щодо поганої поведінки президентського сина. “Автомобілі BMW відіграють фатальну роль у житті сина українського президента. Андрій Ющенко знову опинився у центрі скандалу, в якому фігурує дитя баварського автовиробника.

Достеменно відомо, що в результаті перестрілки 19 травня у центрі Києва біля ресторану “Велюр” молодого бориспільського міжрайонного прокурора було поранено гумовою кулею у стегно. А Андрій Ющенко отримав черговий удар по своїй репутації, оскільки низка українських видань, посилаючись на свої анонімні джерела в органах, припустили, що саме син президента був учасником зіткнення з прокурором, і що саме його охоронець стріляв гумовими кулями,” – пише “Корреспондент”, і наводить хронологію суперечливих повідомлень про інцидент з BMW.

Крім того, автори часопису зв’язалися із дружиною власника авто, номер якого згадував у своїх поясненнях щодо інциденту міністр внутрішніх справ, Юрій Луценко. Ганна Деркач та її чоловік були, як пише “Корреспондент”, шоковані, дізнавшись з телевізійних новин про те, що їх Опель-Кадет, начебто, брав участь у пригоді з прокурором. Дніпропетровець Сергій Деркач вже 4 роки не був у столиці, а його присутність на роботі та вдома 19 травня можуть підтвердити багато свідків.

Утім, часопис також звертає увагу і на особу постраждалого прокурора: “Якщо в інциденті дійсно був замішаний Ющенко-молодший, то все, що відбулося, можна назвати прикладом “розбором” між представниками “золотої молоді”...Джерело “Корреспонденту” у Генеральній прокуратурі назвало Кузовкіна “молодим, крутим та відчайдушним”. Він походить з родини юристів: його дід був заступником голови Верховного Суду, а батько працював в ГПУ. “Корреспондент” також отримав інформацію, що до цієї пригоди до Кузовкіна були претензії, а його становище у генпрокуратурі було досить хитким.”

Часопис також звертає увагу на те, зазвичай у скандальному контексті згадується ім’я молодшого Ющенка, а не молодшого Януковича, хоча вони обидва мають враховувати інтерес преси до їх приватного життя.

“Експерт” знову звертається до газової тематики, але цього разу пише не стільки про РосУкрЕнерго, як про його “дочку”, УкрГазЕнерго, яка поступово перебирає на себе контроль над українським внутрішнім ринком газу, відтісняючи державний Нафтогаз на другий план.

“Колись монопольний постачальник і транспортувальник газу Нафтогаз України остаточно втратив контроль над ринком газу для промисловості, поступившись керованій з Москви компанії УкрГазЕнерго. Найбільша компанія в Україні перетворюється на статиста. Нафтогаз розвалюється на частини: буквально за рік вона втратила економічну базу свого існування. Підвищення цін на газ з 50 до 95 доларів за тисячу кубометрів та неадекватне до цього зростання тарифу на транзит позбавили Нафтогаз його найбільшої статті доходів. А тепер у компанії забрали і останнє – право продавати паливо промисловим підприємствам...Газпром через РосУкрЕнерго і УкрГазЕнерго формує під себе український ринок газу. Перша компанія виконує функцію дестабілізатора монополії Нафтогазу, друга – покликана замінити собою НАК, і знімати вершки з ринку,” – пише “Експерт”, і втішає читача тим, що таку стратегію російський Газпром застосовує не тільки по відношенню до України, але й намагається здійснити і в Європі.

Британський Economist у своїй інтернетній версії пише про те, що в Україні тривають політичні чвари. Часопис нагадує, що цього тижня, через два місяці після виборів, новий український парламент нарешті зібрався на своє перше засідання, проте воно мало у чому прояснило ситуацію із наступним українським урядом.

Economist також пише про те, якими можуть бути результати такого марнотратства часу: “Ця перерва зумовила розчаровуючи відтермінування перспектив членства України у СОТ, надії щодо приватизації, а також на продовження реформ. Ще гірше, президент Буш хоче відвідати Україну перед або після зустрічі із Володимиром Путіним на самміті “Великої вісімки” у Санкт-Петербурзі у липні. Було б добре, аби в Україні його привітав повноцінний уряд,” – пише британський часопис, і намагається пояснити, в чому полягають причини чвар між українськими політиками, особливо тими, що ще донедавна, начебто, належали до одного політичного табору.

Автори Economist також схиляються до думки про те, що урядова коаліція, врешті-решт буде створена на основі поєднання політичних сил, що підтримували конкурентів на президентську посаду під час “помаранчевої революції”. Economist також намагається передбачити, коли ж завершиться ця політична нестабільність в Україні:

“Виглядає, що вихід із цього глухого кута не з’явиться до кінця червня, даючи можливість виконуючим обов’язки урядовцям переглянути умови надважливої газової угоди з Росією. Утім, є побоювання, що вона буде не кращою за тимчасову шестимісячну угоду, укладену в січні під шантажем із короткотерміновим відключенням газу, що призвело до збагачення дивної посередницької компанії на ім’я РосУкрЕнерго. Її керівництво залишається загадкою, так само, як загадковими залишаються і причини того, чому пан Ющенко дозволив отримувати прибутки саме цій фірмі.”

Economist також інформує своїх читачів про нові зміни до української Конституції, згідно із якими у разі, як депутати не зможуть сформувати урядову коаліцію впродовж місяця, то президент може розпустити парламент, і призначити нові вибори.