Розвішування прапорів ЄС у нових членах організації

„Візьміть до прикладу Україну. Помаранчева революція була тріумфом демократії і свідченням впливу розширеного Євросоюзу. Саме завдяки новим членам, особливо Польщі та Литві, президент Кучма був змушений анулювати сфальсифіковані результати виборів. Британія, Франція та Німеччина не хотіли дратувати президента Путіна, ставлячи під сумнів результати, яких хотіла Росія. Перемога Ющенка є великим плюсом закордонної політики ЄС і потужності вулиці. Але він вже втрапив у серйозні проблеми. Його перший уряд провалився, економіка сповільнилася... Популярність партії Ющенка впала і перемоги на наступних парламентських виборах може домогтися проросійська партія.”

Financial Times завершує статтю твердженням що проголошення можливості членства навіть у далекій перспективі демократичній Україні та Білорусі дуже підтримало б демократію в обидвох країнах.

„Це також є сигналом Москві, що Євросоюз життєво зацікавлений у тому, що там відбувається. Це не змагання у стилі холодної війни. Йдеться про гарантування миру і стабільності у регіоні. Було би трагедією, якби лідери ЄС втратили бачення ширшої перспективи, надто переймаючись перетравленням нещодавньої хвилі розширення.”

The Times про Путіна.

„У вівторок президент Путін на зустрічах у Лондоні з представниками ЄС і Тоні Блером дав зрозуміти, що має намір використовувати російське нафтогазове багатство, аби жорстко торгуватися з Європою. З якою метою? Це зрозуміло найменше.
Зустрічі цього тижня на поверхні були теплими, але під поверхнею – напруженими.
Тоні Блер зі свого боку вшанував Путіна суто театральним жестом, провівши переговори в підземному командному центрі Кобра, звідки прем’єр-міністр координував дії в надзвичайних ситуаціях.”

Редактор The Times Бравнен Меддокс окремо зауважує, що пан Блер після зустрічі сказав, що Росія і Британія знають про загрози глобального тероризму. Але автор стверджує, що це фальшива претензія на взаєморозуміння і пише, що якби справа дійшла до потреби реальної співпраці, то виявилися б гострі розбіжності.

„Жорсткі дії Росії у Чечні? Москва каже, що це не справа Британії, а йдеться там лише про боротьбу з ісламським фундаменталізмом. Іран і ядерні амбіції тієї країни? Росія протидіяла спробам Європи тиснути на Іран. Середня Азія? Не справа Європи, - каже Москва.
Що стосується енергії. Росія, яка доводить, що європейська енергія коштувала би ще більше, якби вона не видобувала щораз більше, використовує енергоносії, щоб розділяти європейські країни.”

Далі в The Times читаємо, що взаємини Росії з ЄС далеко не теплі. Прикладом того, що Москва вважає розширення ЄС на схід є імперіалізмом було гучне обурення Помаранчевою революцією в Україні.

„Британія вирішила наразі не порушувати з Росією суперечливі питання: Іран, Середню Азію, Чечню. Є аргументи на користь того, що це треба було порушувати та енергійніше працювати над єдиною європейською позицією, яку намагається розколоти Росія. Але відіслати Путіна додому з фотографіями на згадку з центру Кобра це один зі способів тримати проблеми під кришкою. Поки що. ”

The Times пропонує Тоні Блеру зосередитися на розвитку атомної енергетики та підвищення економічності автотранспорту. Це, на думку газети, буде найкращою відповіддю президентові Путіну.