Перешліть цю сторінку другові		Версія для друку

Жак Ширак, Ґергард Шредер і Тоні Блер: кому доведеться піти?

2004 рік, за прогнозом лондонської "Таймс", буде тим роком, коли - цитуємо - "можуть полетіти найбільші голови Європи". Йдеться про провідників п'яти країн континенту - Франції, Німеччини, Британії, Італії та Іспанії. З тих п'ятьох лише на Іспанію чекають загальні вибори, які мають підвести риску під перебуванням при владі прем'єр-міністра країни Хосе Марії Азнара. Що ж до інших чотирьох його колег, то ось який прогноз дає поважний лондонський часопис

"Їм навряд чи вкажуть на двері, однак можуть виникнути цілком реальні причини для політичного виходу усіх тих великих хлопців вже до кінця року. Німецький канцлер Герхард Шредер, прем'єр-міністр Італії Сильвіо Берлусконі, прем'єр Франції Жан-П'єр Раффарен та прем'єр-міністр Британії Тоні Блер - усі потрапили на тонку кригу. Маючи проблеми у взаєминах з власними партіями та союзниками, і потерпаючи від подальшого падіння їхнього рейтинґу, вони усі достигають для палацевих переворотів."

Німецький канцлер Герхард Шредер, прем'єр-міністр Італії Сильвіо Берлусконі, прем'єр Франції Жан-П'єр Раффарен та прем'єр-міністр Британії Тоні Блер - усі потрапили на тонку кригу. Маючи проблеми у взаєминах з власними партіями та союзниками, і потерпаючи від подальшого падіння їхнього рейтинґу, вони усі достигають для палацових переворотів

Таймс

Зокрема, у Британії - зазначає "Таймс", - згідно з опитуваннями громадської думки, 46 відсотків респондентів вважають, що містер Блер піде з посади прем'єра вже до кінця цього року. Далі у статті читаємо

"Він, можливо, і залишається в континенатальній Європі найшанованішим громадськістю лідером Євросоюзу, однак букмейкери у Британії збільшують імовірність того, що виснажений чинний провідник лейбористів поступиться місцем Ґордону Брауну чи якомусь іншому спадкоємцю".

У Німеччині, - веде далі "Таймс", - панує відчуття того, що Герхарду Шредеру на посаді канцлера залишилися лічені дні. Хоча б через те, що в останні десятиліття усі його попередники, за винятком лише одного, йшли з посади радше внаслідок змови посередині їхнього терміну перебування при владі, а не внаслідок голосування. "Таймс" пише

"За одним сценарієм, канцлера восени 2004 року усуне з посади керівника урядової (Соціал-демократичної) партії його заступник Франц Мюнтеферінґ, що підірве позиції пана Шредера як канцлера. За іншим сценарієм, прихильники лівого крила СДП, які наразі перебувають у тіні, влаштують партійний переворот не пізніше вересня наступного року".

Щодо Італії, веде далі "Таймс", то тут сіньор Берлусконі зберігає відносну популярність попри, або можливо завдяки недоречним висловлюванням, які зробили його - як зазначається у статті - посміховиськом політичного естеблішменту Євросоюзу. Його останньою недоречністю був заклик до інших провідників Євроюзу - учасників Брюсельського саміту - перемкнути розмови за обіднім столом на теми футболу та жінок. "Таймс" пише:

Прем'єр-міністр Італії Сильвіо Берлусконі

"Наступного березня його право-центристська адміністрація має побити трирічний рекорд перебування при владі, встановлений Беттіно Краксі в середині 80-х років, і перетворитися на уряд, який найдовше перебуває при владі у повоєнній історії Італії, позначеній частими змінами урядів. Втім, панові Берлусконі можливо і не вдасться цього досягти. Бажаній нагороді загрожують майже ті самі чинники, які обумовили падіння його першого уряду 1994 року - заворушення промислових робітників та виступи протесту проти пенсійної реформи".

Напруження, веде далі "Таймс", зростає і в урядовій коаліції, зокрема у стосунках з Умберто Боссі, провідником Північної Ліги. Сіньйор Боссі неодноразово погрожував залишити коаліцію через обіцяну деволюцію - себто передання частини повноважень регіонам, чого, на його думку, не спромігся зробити сіньйор Берлусконі. Такі розбіжності в урядовій коаліції, як виглядає, покращують шанси Джанфранко Фіні, вправного та здібного - як змальйовує його "Таймс" - провідника пост-фашистського Національного Альянсу.

"Він зробив спробу перетворитися на респектабельного право-центриста, коли минулого місяця відвідав Ізраїль, засудив спадщину диктатури Муссоліні та вибачився за анти-семітизм італійських фашистів. Як зазначає часопис Кор'єрра делла Сера, в разі падіння сіньора Берлусконі, сіньор Фіні може намагатися об'єднати Alleanza Nationale з партією Fоrza Italia, завдяки союзом з якою переміг на виборах чинний прем'єр-міністр".

Прем'єр-міністр Франції Жан-П'єр Раффарен

За оцінками "Таймс", навіть більш імовірною, ніж в Італії, Німеччині чи Британії, виглядає зміна прем'єр-міністра у Франції. Тим не менш, веде далі часопис, очікувана відставка пана Раффарена матиме менше наслідків, ніж будь-де у таких випадках, тому що згідно з системою П'ятої республіки прем'єр є лише скромним призначенцем, який працює під орудою свого господаря - президента Ширака.

На завершення статті "Таймс" нагадує про ще одну очікувану цього року зміну високопосадовця - йдеться про голову Єврокомісії Романо Проді. Втім, така доля спіткає не лише його, але й усіх іншіх чільних представників тієї установи по завершенні п'ятирічного терміну