Потужний український фільм у Каннах: Лозниця показав "Бабин Яр. Контекст"

14 липня 2021

"Бабин Яр - це передова війни спогадів", - так у Каннах український режисер Сергій Лозниця говорить про свій новий фільм.

Мертва тиша під час показу і тихі овації після - на Каннському фестивалі відбулась прем'єра документальної стрічки Лозниці "Бабин Яр. Контекст".

Це український фільм, який до найпрестижнішого кінофестивалю світу обрали навіть без перегляду. Його демонстрували в рамках програми "Спеціальні покази" 11 липня.

"Бабин Яр, що запустив Голокост"

"Бабин Яр. Контекст" - це серія змонтованих архівних відео, яка розповідає історію масових розстрілів євреїв у Бабиному Яру в Києві у вересні 1941-го року.

Тоді німецька армія за три дні розстріляла близько 34 000 тисяч євреїв.

Фільм зняли на замовлення Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр", художнім керівником якого є російський режисер Ілля Хржановський, фігура скандальна і суперечлива.

Його документальний проєкт "ДАУ", який знімали у Харкові, та концепції меморіалу "Бабин Яр", що потрапили до журналістів, викликали хвилю обурення серед українців торік.

Підпис до фото, Лозниця і Хржановський в Каннах

"Навіть 80 років по тому, ми не можемо бути впевнені в тому, що це не трапиться знову", - коментує в інтерв'ю виданню Screen Daily свою стрічку пан Лозниця.

Найпопулярніше

End of Найпопулярніше

Спершу планувалися зйомки художнього фільму про Бабин Яр, для якого і було зібране архівне відео, розповідає Сергій Лозниця виданню.

Проте через пандемію та карантин роботу над проєктом кінорежисеру довелося відкласти, а відео-матеріал він вирішив перетворити на документальний проєкт. У цей же час до нього звернулися представники меморіального центру з пропозицією зняти фільм.

"Це не замість художньої стрічки, а як доповнення. Сподіваюся зняти її наступного року", - каже він.

Бабин Яр став передовою у війні спогадів, каже Сергій Лозниця, в якій воюють групи з протилежними поглядами на те, якими ці спогади мають бути.

"Бабин Яр запустив Голокост певною мірою; насправді Голокост почався саме в СРСР. Євреї, українці та росіяни століттями проживали разом на одній території. Тоді раптом одна група почала вбивати іншу. Дуже важливо розуміти що саме сталося, тому що 80 років по тому ми не можемо бути впевнені в тому, що це не трапиться знову", - каже режисер.

Коментуючи події, що зображені в архівному відео, режисер каже, що право робити висновки залишає глядачеві.

"У своєму фільмі я не стаю ні на чий бік, не пропоную інтерпретації. Я подаю події у хронологічному порядку і даю можливість глядачам розібратися що сталося", - каже він.

Аншлаг і тихі овації

"Як глядачу мені часом не вистачало пояснень. Є кадри, які можна сприйняти контроверсійно", - ділиться враженнями після перегляду фільму українська журналістка Євгенія Руденко.

"Я ніколи не бачила відео, як підривають Київ. Це унікальні кадри. Самих розстрілів у фільмі нема, але є підготовка до них і це вражає. Особливо важко було дивитися свідчення, історії людей, які вижили, ховаючись серед трупів, яких закопували заживо. Дивитися таке важко, але дуже потрібно", - ділиться враженнями Євгенія Руденко.

На прем'єрі фільму Лозниці у Каннах був аншлаг. Квитки розібрали ще за два дні до показу, а після прем'єри глядачі влаштували режисеру тихі овації.

Зала була повна - окрім іноземців, було багато українців, представників українського бізнесу, ізраїльської спільноти, розповідає пані Руденко.

"Творить дива"

У своїй рецензії на стрічку Screen Daily, що є профільним виданням, яке висвітлює події у сфері кіномистецтва, описує роботу Сергія Лозниці як "потужний документальний фільм", який виявився дуже актуальним з огляду на посилення позицій правих сил у Європі.

Видання відзначає майстерність режисера та його команди, що "творить дива" з матеріалом з німецьких, українських та російських архівів, деякі з яких до цього моменту не були доступні широкому загалу.

Йдеться про реставрацію кадрів, що зображають "жахливі, жорстокі та болючі" реалії того часу: розкидані по полю тіла загиблих, військових, що знищують будинки селян з вогнеметів, ледь-чутні звуки на фоні, що можуть бути як вітром, так і чиїмось криком.

Побачити все це на власні очі можливо переважно завдяки тому, що німецькі військові привозили з собою на війну камери для зйомки відео. Це також підкреслює "Холодну байдужість як у кадрі, так і поза кадром", пише Screen Daily.

"Як завжди, Лозниця не намагається пояснити що показує, і іноді потрібні припущення; сенс його фільмів не лежить на поверхні. В цьому випадку будь-яка невизначеність щодо винних, в'язнів та жертв лише додає до відчуття колективної втрати людяності", - підсумовує видання.