Чи буде вторгнення російських військ у Білорусь?

Заява Путіна про можливе направлення російських силовиків до Білорусі отримала розголос у західній пресі.

Авторитетні видання пишуть, що вторгнення в сусідню країну було би щонайменше ризикованим для Кремля, адже може налаштувати проросійське населення Білорусі проти Москви і повернути його в бік ЄС і НАТО.

Однак ЗМІ також не виключають сценарій інтервенції, посилаючись на імперські амбіції Путіна і внутрішню ситуацію в Росії.

"Білорусь - не Крим"

Ремарки Путіна, ймовірно, налякали частину білоруського населення, пише The Independent. Однак цих слів замало, щоб точно передбачити російське вторгнення.

"Військове вторгнення у країну, яка цього не хоче, має різні ризики. Інтервенція проти мирних жінок, гірників і робітників, які є лідерами протестів та страйків, виглядатиме ще дивнішою. Інтервенція перетворить протест без явного геополітичного елементу у такий, в якому цей елемент стане головним," - пише газета.

В разі вторгнення російські військові будуть боротися проти 80-90% населення, додає видання.

"Білорусь - не Крим", також зазначає газета. Незважаючи на те, що ця країна "надзвичайно важлива" для Росії, вона не перебуває "в тій самій категорії".

До того ж, росіяни переважно симпатизують білоруським протестувальникам, пише Independent. Російське державне телебачення показувало "гестапівські" дії білоруських поліцейських, тож Кремлю доведеться старанно попрацювати на ідеологічному фронті, щоб змінити думку російського населення.

Крім того, Путін пообіцяв допомогу лише в разі, якщо протести стануть насильницькими.

З іншого боку, зазначає видання, кремлівські "чоловічки" можуть все змінити за лічені хвилини, адже вони є "майстрами таких темних мистецтв", відпрацьованих у Криму й на Донбасі.

Звичайно, Путін емоційно реагує на саму ідею кольорових революцій і вуличних протестів, які закінчуються поваленням режиму, додає Independent. Російський президент називав розпад Радянського Союзу "найбільшою геополітичною катастрофою 20 сторіччя", тож зараз у нього є можливість виправити цю "катастрофу" шляхом захоплення сусідньої країни.

"Путін сподівається на те, що Лукашенко зрештою візьме ситуацію під контроль. Однак це не означає, що він вже вирішив, що робитиме, якщо цього не буде. Коли цей момент настане, а до нього ще неблизько, керівникам російських спецслужб варто буде запитати в себе, чи вартує порятунок ослабленого диктатора гніву раніше дружнього населення," - зазначає газета.

Тож заява Путіна мала на меті, скоріше, вплинути на дух протестувальників, аніж пригрозити російськими танками, додає видання.

"Зрештою, тут важко бути категоричним, - резюмує газета. - Адже Путін має репутацію людини, яка може робити те, чого від нього менш за все очікують".

Москва прагне зберегти Лукашенка

"Перший публічний коментар Путіна щодо поствиборчих протестів у Білорусі - це найточніша ознака того, що Москва підтримує свого давнього союзника Лукашенка після майже трьох місяців масових протестів, які закликали до повалення диктатора", - пише The Washington Post.

До цього часу Росія обережно висловлювалася про білоруського президента, додає газета. Однак інтерв'ю Путіна показало, що Москва прагне залишити його при владі, аби й надалі мати вплив на Білорусь.

За словами директора Carnegie Moscow Center, Дмитра Треніна, якого цитує The Washington Post, Кремль не надто прив'язаний до Лукашенка. З іншого боку, пише Тренін, Кремль не може дозволити Білорусі піти українським шляхом і стати на сторону НАТО, а повстанню - закінчитися кровопролиттям.

Колишній посол Британії у Білорусі, Найджел Голд-Дейвіс, якого також цитує Washington Post, каже, що є лише одна інтерпретація слів Путіна: "Росія вторгнеться, якщо буде ризик того, що Лукашенко втратить владу".

Путін, "який культивує образ нескореного лідера", не може ігнорувати події в Білорусі, пише The New York Times і додає, що перед російським президентом стоїть "небезпечна дилема".

З одного боку, Путін боїться повалення свого авторитарного колеги, який ще місяць тому також здавався нескореним, адже "це може підштовхнути росіян до певних ідей", пише видання.

З іншого боку, Путін не хоче втягувати себе в боротьбу Лукашенка за виживання, тому що це відкриває двері до всесвітнього осуду та нових санкцій.

"І, найголовніше, це може перетворити переважно проросійське населення Білорусі на ще один осередок сильних антиросійських настроїв на кшталт України", - пише видання.

Попри те, що опоненти Лукашенка не мають намірів наближати Білорусь до ЄС чи НАТО, масові протести змусили Кремль добре понервувати, додає The New York Times.

Французька Le Monde пише, що можливість російської допомоги Лукашенку не є сюрпризом.

"Однак той факт, що Путін робить цю заяву відкрито є додатковим сигналом Заходу, що закликає його залишатися осторонь", - додає видання.

Французький журналіст Жан-Батіст Ноде пише у статті для журналу L'Obs, що Путін найімовірніше хоче постати в очах Заходу миротворцем, посередником у конфлікті між Лукашенком і білоруським народом.

"Перемога вулиці та демократичної опозиції більш ризикована і стане поганим прикладом", - вважає журналіст.

"Цього разу Путін надає перевагу мирному переходу в діалозі з Лукашенком, який стоятиме на колінах", - додає він.

Огляд підготувала Маргарита Малюкова, Служба моніторингу BBC

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!