Тижневики: чи варто українцям їздити у Білорусь?

В огляді тижневиків:

Хай живе гідність

Письменник Сергій Жадан пише на сторінках журналу "Новое время страны" про те, що не розчарований тим, що чотири року тому відбулась Революція гідності.

"Можливо, тому, що я й не особливо зачаровувався. Можливо, тому, що від самого початку чітко знав, чого хочу, а чого ні. Знав, що бажане не відбудеться наступного після ймовірної перемоги революції дня. Адже те, заради чого всі виходили, стосувалось не розчарування, не євроінтеграції і навіть не декомунізації. Це стосувалось гідності", — пише Жадан.

На його думку, нема нічого утопічного в поняттях правди та справедливості, за які боролись тисячі людей в 2013-2014 роках. Вони хотіли жити в країні, "за яку не соромно", а "поняття свободи не звучить фальшиво".

Письменник вважає, що за чотири роки в країні мало що змінилось, але "це не дає підстав сумніватись у доцільності та необхідності поняття свободи".

"В чому зараз можна відчувати розчарування? У вождях? Чотири роки тому не було й мови про вождів. Були живі очі, різкі голоси та особисті історії тих, хто вийшов на вулицю. В ідеях? Ідея свободи та гідності може розчарувати лише того, хто їх не потребує та готовий висміяти", — пише Жадан.

На його думку, історія не могла бути іншою, і події 2014 пов'язані з сьогоденням та все ще потребують вирішення.

"І рішення все ще в наших руках. Ніщо не втрачено. Ніщо не закінчилось. Хоча й мало що змінилось. Але в нас є наша країна. Ми маємо наші проблеми. Але навіть не це найголовніше. А те, що в нас є гідність та свобода", — пише Жадан на сторінках журналу "Новое время страны".

Історична психотравма

Українці все ще не позбулись травми від Голодомору, каже в інтерв'ю тижневику "Країна" психолог Соломія Онуфрів.

На її думку, проблема викликана тим, що влада замовчувала трагедію, а українські родини, які її пережили, намагались забути.

Внаслідок цього історична психотравма не лікувалась.

"Якщо суспільство не долає колективну травму, то вона передається прийдешнім поколінням. Вони переживають її, як свою. Так в Україні склалось з Голодомором", — вважає Онуфрів.

На думку психолога, ця неопрацьована конфліктна ситуація буде вирішена, лише коли буде усвідомлена суспільством.

"Через повернення пам'яті і проговорення травматичного досвіду українці зможуть нарешті позбутись постгеноцидного синдрому. Настає час, коли опрацьована травма з проблеми перетворюється на індивідуальний чи колективний ресурс", — каже Онуфрів.

Вона нагадує, що сьогодні все більше українців визнають Голодомор геноцидом. Але багатьом ще потрібно "змінити мислення та підняти самооцінку".

"З часом зникне діагноз, що Україна - нація-жертва. Станемо нацією, яка пережила важку історичну травму", — цитує психолога журнал "Країна".

"Білоруська рулетка"

В України з'явився "ще один погано вихований, ригідний і старомодний противник" — Білорусь, пише Юрій Макаров на сторінках "Українського тижня".

На думку автора, арешт кореспондента Павла Шаройка у Мінську "закриває період відносного нейтралітету у відносинах України з Білоруссю та її лідером".

На думку Макарова, звинувачення у шпигунстві на адресу Шаройка є "божевільними".

"Шаройко був досить результативним кореспондентом, і його матеріали, зокрема про обставини викрадення Павла Гриба та навчання "Захід-2017", були, як кажуть у редакції, "цвяхами". Ну а якби мою доньку тримали в заручниках ворожі спецслужби, я, можливо, сам швиденько зізнався б, що є шпигуном Мордору в Середзем'ї або навпаки", — пише автор.

Тому він радить "не грати в російську чи білоруську рулетку" та не відвідувати ці країни.

"Знову й знову: не їдьте туди! На кордоні з "русским миром" треба поставити не так мур (асигнування на який усе одно вкрадуть), як білборд: "Обережно, злий собака!" І нехай мене вибачить мій чесний і лагідний пес, я не хотів його образити", — пише Юрій Макаров на сторінках видання "Український тиждень".

Мода на елітне житло

Журнал "Кореспондент" досліджував, хто і чому купує елітне житло.

"Мода на елітне житло нікуди не зникла. Так, багато розмов про те, що ціни пішли вниз. Але для любителів гарного життя це добра новина — свої бажання та амбіції стало реалізовувати набагато дешевше", — пише видання.

Зараз вартість квадратного метра в найдорожчих квартирах стартує від 1 200 доларів за квадратний метр, а загальна площа починається від 100 квадратів. Покупці намагаються не афішувати такі придбання. Особливо важко стало чиновникам, які мають вказувати все майно в е-деклараціях.

"Вони зараз використовують різноманітні схеми, які дозволяють пояснити джерело доходів. Наприклад, схеми з тривалою та непристойно дешевою іпотекою", — пише видання.

Під час покупки зважають в першу чергу на розташування, тому квартир в центрі мають більший попит. Серед інших вимог майбутніх власників — відсутність ремонту в сусідніх квартирах та наявність паркінгу. Крім того, важливою вимогою є охорона усього житлового комплексу.

"Комфорт полягає і в тому, що всі необхідні заклади обов'язково мають бути під рукою", — пише видання. Зокрема, чимало комплексів на своїй території мають школи чи дитячі садки, різноманітні офіси, дитячі майданчики, спортивні клуби чи фітнес-центри, що дозволяє мешканцям економити купу часу.

І нарешті, комунальні послуги в таких будинках коштують набагато менше, ніж у звичайних старих будинках завдяки матеріалам, з яких вони побудовані, використанню автономного опалення та новітніх технологій, пише "Кореспондент".

Ілля Глущенков, Служба моніторингу ВВС