Російські потоки: яка доля газопроводів в обхід України?

Одразу два великих енергетичних проекти Москви в понеділок знову опинилися у фокусі уваги ЗМІ: з Болгарії прийшли не до кінця ясні сигнали про "розморожування" проекту "Південний потік", а з Туреччини - звістки про готовність "негайно" зробити кроки в напрямку реалізації "Турецького потоку".

В обох випадках реакція російської влади на, здавалося б, обнадійливі сигнали залишається стриманою. Про інтерес з боку Туреччини було відомо ще в липні: тоді в російському міненерго відзначили, що проект "повністю відповідає інтересам Туреччини".

Нові заяви президента Реджепа Ердогана в уряді не прокоментували, очевидно, не бажаючи передбачати результати переговорів між президентами обох країн, які пройдуть вже у вівторок в Санкт-Петербурзі.

У випадку з Болгарією ніякої реакції з Москви взагалі не було, хоча телефонні переговори між російським президентом Володимиром Путіним і болгарським прем'єр-міністром Бойко Борисовим відбулися ще в п'ятницю, 5 серпня.

Російська служба Бі-бі-сі згадує основні параметри "Південного" і "Турецького" потоків, а також "Північного потоку-2". Ці три масштабні проекти об'єднує одне: кожен розглядався Москвою як засіб обходу України при транзиті газу в Європу.

Південний потік

Офіційно будівництво газопроводу почалося 7 грудня 2012 року. Гілки газопроводу повинні були пройти з Анапи дном Чорного моря в болгарську Варну, а звідти далі до Європи. Вартість проекту оцінювалася в 23,5 млрд євро.

Потужність маршруту мала скласти 63 млрд кубометрів газу в рік: цілком достатньо, щоб більше не потребувати українського транзиту (у 2015 році український транзит "Газпрому" склав 64,2 млрд кубометрів).

Навесні 2014 року, на хвилі українських подій, Європарламент ухвалив резолюцію, в якій рекомендував призупинити будівництво "Південного потоку". У свою чергу, Єврокомісія вказала на те, що документація проекту з будівництва газової гілки не відповідала європейському законодавству.

Двічі влітку 2014 року Болгарія припиняла будівництво "Південного потоку", поки, нарешті, 1 грудня на прес-конференції в Анкарі Володимир Путін не заявив, що Росія відмовляється від проекту через "неконструктивну позицію Єврокомісії".

З того часу Болгарія розробляє власний проект створення на своїй території Балканського газового хабу, для чого будує інтерконектори з сусідніми країнами. Заповнювати хаб передбачається і за рахунок російського газу: Софія раніше робила відповідні пропозиції Москві. Скоріше за все, заяви болгарського прем'єра про відродження "Південного потоку" за підсумками переговорів з Володимиром Путіним стосуються саме цього проекту - і саме тому в Москві сприйняли ці заяви без особливого ентузіазму.

"Болгарія намагається застрибнути на сходинку поїзда і зберегти свій транзитний статус, - вважає заступник голови Фонду національної енергобезпеки Олексій Гривач. - Однак початковий проект "Південного потоку" малоймовірний. Та конфігурація практично вже неможлива. Болгарія втратила свій шанс стати великою транзитною країною Європи".

Турецький потік

1 грудня 2014 року, одночасно з оголошенням про закриття "Південного потоку", Володимир Путін анонсував будівництво "Турецького потоку". Чергова спроба обійти український транзит, але тепер вже спроба зайти в Європу через Туреччину. Передбачалося, що на турецько-грецькому створять газовий хаб, звідки газ вже йшов би в інші європейські країни.

Планована потужність газопроводу мала скласти 63 млрд кубометрів на рік (ідентично "Південному"). Вартість будівництва чотирьох гілок оцінювалася в 11,4 млрд євро.

Хоча спочатку планувалося почати будівництво ще влітку 2015 року, аж до дипломатичного конфлікту між країнами в листопаді сторони не могли підписати угоду про будівництво. З чотирьох гілок "Турецький потік" зменшився до однієї.

Після того як 24 листопада 2015 року турецькі ВПС збили російський Су-24 в районі турецько-сирійського кордону, Москва оголосила про припинення проекту.

Однак і тепер, після нормалізації відносин між країнами, його перспективи не ясні. Так, 6 серпня посол Туреччини в Росії Уміт Ярдим заявив в ефірі "Росії 24", що поки сторони далекі від укладення міжурядової угоди щодо "Турецького потоку".

Ліквідація "Південного потоку" і повільне просування "Турецьким" змусило Москву звернути увагу на третій маршрут, здатний знизити залежність від українського транзиту: розширення існуючого магістрального газопроводу "Північний потік" дном Балтійського моря до Німеччини.

Північний потік

18 червня 2015 року на Петербурзькому економічному форумі "Газпром", E.ON, Royal Dutch Shell і OMV AG домовилися про співпрацю за проектом створення газотранспортної інфраструктури.

Пропускна здатність двох ниток повинна була скласти 55 млрд кубометрів, вартість проекту оцінювалася в 8 млрд євро.

Поки з трьох проектів обходу України цей для Кремля найперспективніший. У Брюсселі і Вашингтоні дивляться на дії Росії в цьому напрямку з тривогою. Спецпредставник Держдепартаменту США з питань енергетики Амос Хохштайн в недавньому інтерв'ю європейському медіапорталу EurActiv заявив про те, що проект принесе Європі більше шкоди, ніж користі.

"Ви забираєте 2 млрд доларів доходів [за транзит російського газу] у такої неміцної економіки, як українська, в той самий час, коли міжнародне співтовариство намагається її підтримати. Як вона оговтається від цього? Відповідь проста - ніяк. Економіка впаде", - заявив пан Хохштайн.

Будівництво "Північного потоку-2" і "Південного потоку", додав він, прирікають країни Східної і Центральної Європи на ще 30-50 років залежності від одного постачальника.

Російська влада і "Газпром" неодноразово заявляли, що за будівництвом трубопроводів стоять тільки комерційні міркування. Зокрема, глава компанії Олексій Міллер стверджував в червні, що транзит газу через Україну обходиться "Газпрому" на 20% дорожче, ніж через майбутній "Північний потік-2".