Савченко 35: від Іраку до російської в'язниці

Найвідомішій українській льотчиці Надії Савченко, яка стала символом війни на Донбасі та перебуває у російській в'язниці, у середу виповнилося 35 років.

Старший-лейтенант ВПС України у червні 2014 року воювала у складі добровольчого батальйону "Айдар" на Донбасі та потрапила у полон бойовиків на Луганщині. Згодом її вивезли до Росії, де засудили до 22 років увязнення за нібито причетність до вбивства російських журналістів.

Звільнення Надії Савченко лишається важливим питанням на перемовинах на найвищому рівні, у тому числі між лідерами Німеччини, Росії, України та Франції. Останнім часом все більше говорять про її <link type="page"><caption> можливий обмін на затриманих на Донбасі росіян, проте конкретних рішень немає. </caption><url href="http://www.bbc.com/ukrainian/politics/2016/04/160418_aleksandrov_yerofeyev_verdict_vc" platform="highweb"/></link>

Вже у російській в’язниці Надію Савченко обрали до Верховної Ради України, вона стала членом української делегації ПАРЄ, а про її звільнення просили Рада Європи, Європарламент, США й низка країн світу.

За час ув'язнення пані Савченко кілька разів оголошувала сухе голодування.

Українська "солдат Джейн"

Надія Савченко ще до війни була однією з найвідоміших українських жінок-військових, яка ламала всі шаблони й таки зуміла стати військовим льотчиком.

2011 року про неї навіть зняли документальний <link type="page"><caption> фільм</caption><url href="https://www.youtube.com/watch?v=6GWePLY1T-M#t=55" platform="highweb"/></link>, в якому її вперше назвали українською "солдатом Джейн".

Пані Савченко народилась 11 травня 1981 року у Києві. Тут же закінчила школу й в 17 років спробувала вступити до Харківського університету повітряних сил імені Кожедуба.

Проте, тоді її не взяли. Аргументували тим, що жінок беруть не раніше, ніж з 19 років.

Після закінчення школи Надія Савченко отримала у Києві спеціальність модельєра-дизайнера й розпочала навчання на журналіста.

У 19 років їй знову відмовили у вступі в авіаційний університет і порадили спочатку пройти військову службу за контрактом.

До війська дівчина пішла у Києві зв’язківцем, але згодом, попри спротив командування, зуміла стати десантником у 95-й житомирській аеромобільній бригаді.

Коли 2004 року у Житомирі почали готувати контингент військових до Іраку, Надія Савченко зуміла потрапити туди стрільцем.

"Мені відмовляли в поїздці в Ірак, але комбат перед від’їздом сказав, що йому такі солдати там треба. Поїхала на чоловічій посаді стрільця", - розповіла пані Савченко в інтерв’ю у 2011 році.

В Іраку пані Савченко прослужила півроку, після чого знову поїхала вступати до Харкова.

Єдина дівчина на курсі

Утім, знову отримала відмову. Цього разу - через те, що їй вже було 24 роки, а жінок брали до 23-х. Вона не відступилась, і, за особистим наказом міністра оборони, її таки зарахували на авіаційний факультет.

Там стрілець Савченко була єдиною дівчиною.

Надія Савченко мріяла керувати літаком Су-24, захищала з цієї теми диплом і пройшла підготовку, але через спеціальний наказ міністра оборони не брати жінок у реактивну авіацію, їй дали спеціальність штурмана вертольота Мі-24.

Університет пані Савченко закінчила у 2009 році.

До початку конфлікту на Донбасі Надія Савченко служила у полку авіації у Бродах на Львівщині.

Під час подій на Євромайдані - брала участь у протестах, а з початком бойових дій попросилась до зони АТО.

Жінці не дозволили. Вона взяла відпустку й пішла добровольцем до батальйону "Айдар".

"Вона прийшла в батальйон, попросилася на будь-яку посаду. Вона виконувала обов’язки заступника командира з виховної роботи", - розповів ВВС Україна про появу у батальйоні Савченко перший його командир Сергій Мельничук.

Народна героїня

З Надії Савченко зробили справжню героїню в Україні: на парламентських виборах у жовтні 2014 року партія "Батьківщина" поставила її першим номером списку, тож вона стала членом парламенту й отримала український імунітет.

А надто, Савченко долучили до української делегації в ПАРЄ, тож невдовзі вона отримала ще й імунітет європейський.

Проте, у Росії заявили, що імунітет делегата ПАРЄ не поширюється на такі злочини, які закидають слідчі Савченко, а також - не діє заднім числом.

Після підписання мінських мирних домовленостей 12 лютого 2015 року Петро Порошенко заявив про домовленість із Володимиром Путіним щодо свободи Надії Савченко, але льотчиця з в’язниці так і не вийшла.

"Я буду голодувати доти, поки не закінчиться вся ця маячня. Я не вбивала російських журналістів. Я ніколи не стріляю в людей без зброї", - заявляла пані Савченко в інтерв’ю "Відкритій Росії" взимку 2015 року.

Відтоді полонена кілька разів оголошувала голодування. Зокрема, після набуття чинності вироку 6 квітня 2016 року. Наразі Надія Савченко припинила голодування в очікуванні можливого обміну на затриманих на Донбасі у бою росіян Олександра Олександрова та Євгена Єрофеєва.

Полон "ЛНР"

Надія Савченко потрапила у полон бойовиків "ЛНР" 17 червня 2014 року, як <link type="page"><caption> вказували її адвокати</caption><url href="http://www.bbc.com/ukrainian/politics/2016/01/160129_savchenko_trial_ko" platform="highweb"/></link> - близько 10.30 годин ранку.

Російські журналісти, у вбивстві яких її звинувачують, за версією захисту, загинули годиною пізніше.

Надія Савченко брала участь в операції з порятунку поранених бійців батальйону.

20 червня в інтернеті з’явилося відео допиту, в якому брали участь журналісти російської газети "Комсомольська правда".

Вони називали Надію Савченко навідником, який нібито керував обстрілом, під час якого загинули російські журналісти біля селища Металіст.

Бойовики спочатку не знали, хто така пані Савченко, але її допит в Україні спричинив справжній вибух: про неї писали майже всі ЗМІ.

За свідченням сестри пані Савченко Віри, спочатку бойовики погоджувались обміняти полонянку, але угода зірвалась.

Вже 9 липня пані Савченко опинилась у російському місті Воронежі, де суд її заарештував.

Українське МЗС звинуватило росіян у незаконному вивезенні з країни, натомість суд вказав, що Надія Савченко нібито в’їхала добровільно.

Суд у Донецьку

Надію Савченко судили у місті Донецьк Ростовської області просто біля кордону з Україною.

Судовий процес у справі Савченко почався 22 вересня 2015 року, а вирок оголосили у березні 2016.

Згідно з <link type="page"><caption> фабулою обвинувачення</caption><url href="http://www.bbc.com/ukrainian/society/2016/03/160302_savchenko_court_she" platform="highweb"/></link>, Надія Савченко приїхала до Луганської області з метою вбивати мирне населення, залізла 17 червня на вишку, побачила групу мирних жителів, які йдуть дорогою біля селища Металіст, і навела на них вогонь артилерії.

Під цим вогнем загинули і працівники російського телебачення Ігор Корнелюк та Антон Волошин, в причетності до смерті яких і звинуватили пані Савченко.

За версією російської прокуратури, Надію Савченко після декількох днів у полоні просто відпустили за рішенням тодішнього командира батальйону сепаратистів "Зоря" Ігоря Плотницького. Нині він - голова самопроголошеної "ЛНР".

Слідчі стверджують, що українська військова для чогось перейшла кордон і опинилася у Воронезької області Росії, де її арештували.

Сама Надія Савченко докладно розповіла в суді, як її, передаючи з рук в руки і з машини в машину, вивезли до Росії.

Адвокати Савченко неодноразово говорили, що справа сфабрикована з політичних мотивів і результат її вирішений. Утім, постаралися представити в суді максимум аргументів щодо невинуватості їхньої підзахисної - за всіма окремими пунктами звинувачення.

Захисники показали, що Надію Савченко захопили у полон значно раніше, ніж загинули журналісти, і вона не могла коригувати вогонь.

Алібі Надії Савченко підтвердили отримані в Україні дані - білінг мобільних телефонів українки: за ним, вона була в Луганську, тобто вже в полоні, - до загибелі росіян.

"Путін - це тиран з імперським замахом і комплексами Наполеона і Гітлера разом взятих. Поки за мене будуть торгуватися, життя мене буде покидати, і Росія мене все одно поверне в Україну живою чи мертвою!", - <link type="page"><caption> заявила</caption><url href="https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=902331883197446&id=896212553809379" platform="highweb"/></link> Савченко в останньому слові 9 березня.

Надія Савченко бажала присвятити війську все життя й ще до полону розповідала, що не планує виходити заміж та заводити дітей.

Хоч у 2011 році про її ув’язнення зовсім не йшлося, тоді вона називала своїм улюбленим фільмом культову американську стрічку про втечу з в’язниці - "Втеча із Шоушенка".

Улюбленою книгою Савченко називає філософські роздуми "Ілюзії" Річарда Баха – у минулому американського військового пілота.