Майдан чи не Майдан?

Акцію протесту у центрі Києва одні називають "третім Майданом", інші – "картинкою, спеціально створеною для російського телебачення".

Так чи інакше, а те, що зараз відбувається на площі, яка два роки тому стала свідком чи не найдраматичніших подій в історії незалежної України, не схоже на початок революції.

З десятка наметів, які стояли на Майдані ще напередодні увечері, у понеділок залишився тільки один, а на самій площі подекуди виникають сутички між активістами, які мають кардинально різні погляди на майбутнє цієї акції.

Кореспондент ВВС Україна був на головній площі столиці і був свідком того, як саме, говорячи словами Юлії Тимошенко, "вирує Майдан".

Один намет

Перше, що бачиш, вийшовши з метро на Майдані Незалежності, - кілька вантажівок з дерев’яними піддонами, сміттєвими урнами та іншими атрибутами протесту, щойно зібраними до кузовів автомобілів комунальниками.

Жіночки з мітлами у помаранчевих жилетках діловито замітають територію та з підозрою поглядають на фотографів, які знімають місце, де щойно стояло імпровізоване наметове містечко.

Утім, один великий намет біля стели Незалежності залишився. Біля нього скупчилися сотня-півтори активістів. Точніше порахувати важко, бо люди весь час підходять і відходять.

Хтось приносить до намету їжу – два батони чи кілька кілограмів сирої курятини – посміхається і йде у своїх справах далі.

Чимало тут випадкових перехожих, які вирішили на власні очі переконатися, що відбувається у центрі Києва.

Однак навіть ті, хто затримується на Майдані довше, зовсім не обов’язково є прихильниками протесту.

"Влада не дає"

"Я прийшла сюди взнати, підтримувати вас чи ні, але тут мало людей, яких хочеться підтримувати", - каже добре вбрана жінка середнього віку своїй ровесниці, учасниці протесту, у заношеній куртці і, здається, з кілька днів немитим волоссям.

Частина протестувальників справді виглядають досить неохайно. Раз по раз на площі стикаєшся з людьми з підбитим оком, у брудному одязі чи таких, що голосно матюкаються. Звичайно, так виглядають не всі ті, хто зібрався на площі, однак активістка, здається, розуміє, що має на увазі жінка.

"А як тут можуть зібратися нормальні люди, якщо влада не дає збиратися?" - парирує вона.

"Та дає ж!" - розводить руками її співрозмовниця.

"А нічого, що нас уже кілька разів штурмувала Нацгвардія?" - встряє в розмову високий хлопець у надірваній куртці.

Жінка не звертає на нього уваги: "Ну, от скільки людей зараз допомагають фронту, займаються волонтерством, а ви тут стоїте…"

"Хай краще нам волонтери допоможуть", - каже ще один протестувальник, який спостерігає за дискусією.

Активістка цитькає на нього.

"Чим ми можемо допомагати? У мене донька стоїть на ринку "Троєщина" за 50 гривень на день, самим ледве вистачає. А ще одна жіночка тут так і каже: якщо я заплачу за квартиру, моя сім’я буде голодна. Каже, що вже три місяці не платить. Може, коли прийде нова влада то їй ці борги спишуть", - говорить вона.

Поруч з нею стоїть чоловік у капелюсі з червоним пакетом в руках. Весь цей час він мовчав, але тут раптом вклинюється до розмови.

"А давайте поговоримо про тарифи, я експерт з системи ЖКГ", - каже він і починає діставати з пакету якісь папери.

"Немає порядку"

Деякі дискусії на Майдані проходять на підвищених тонах.

"Ви спровокували заворушення!"

"Це ви спровокували заворушення!"

"У вас тут немає порядку!"

"А ти нам не вказуй, який у нас має бути порядок!"

У десятку кроків від намету кілька десятків чоловіків сперечаються, подекуди переходячи на крик.

Підійшовши ближче, можна зрозуміти, що жодної агресії у цій дискусії немає. Переважна більшість присутніх добре знають одне одного ще з часів Євромайдану. Просто одні зараз вважають, що змінити ситуацію в країні можна тільки протестними акціями, інші – що картинка з Майдану грає на руку кремлівській пропаганді.

"Та я ложив на то Лайфньюз", - голосно аргументує свою позицію прихильник протесту.

"Але ви ж подивіться на російські канали: вони тільки й розказують, що тут бандери жеруть людей!" - намагається переконати їх чоловік, який не бачить необхідності протестувати.

"А що, краще, як наші, - робити вигляд, що нас тут немає?" - відповідає йому опонент.

"Слухай, я за тебе переживаю. Ти тут стоїш, а зараз прийде той, хто вас тут утримує, кине гранату і що тоді?" - звертається хтось до молодого чоловіку, який стоїть неподалік, тримаючи в руках перевернутий прапор України на високому древку.

"Ви за себе переживайте. І ніхто мене тут не утримує, я сюди сам прийшов", - дивлячись прямо перед собою, відповідає йому хлопець.

За шеврон

Частина протестувальників носять камуфляжну форму. Шеврони на ній різноманітні – крім назв "офіційних" батальйонів на наліпках можна побачити написи штибу "Люди Худого", "Варта Руху" чи інших маловідомих і хтозна чи взагалі існуючих структур.

Кілька міцно збудованих молодиків у цивільному помітили на одному з протестувальників – високому чолов’язі зі втомленим лицем - шеврон "Правого сектору", який офіційно відмежувався від акції на Майдані. Молодики виявилися "правосеками на ротації" і почали з’ясовувати стосунки.

"Зніми шеврон, ми відмежувалися від цієї акції!" - замість слова "акція" чоловік вжив нецензурне слово.

"Я тут не від "Правого сектору", я тут сам від себе", - відповів той, сховавшись за стіною зі своїх побратимів.

"Зніми шеврон, самозванець!" - наполягав його опонент.

"Не ти на мене його надягав, не тобі його і знімати", - говорив чоловік у камуфляжі.

Кілька хвилин уся компанія намагалася знайти когось з керівників "Правого сектору", який був би "авторитетом" для обох сторін конфлікту. І коли на чиємусь телефоні набрали його номер і увімкнули на голосний зв’язок, хтось із чоловіків ударив когось в лице.

На п’ятачку, де відбувалися усі ці події, тут же спалахнуло кілька сутичок.

"Хлопці, не бийтеся!" - кричала бабуся в хустці.

"Навіщо ви б’єтеся, ви ж усі за Україну?" - голосно лаючись, намагався урезонити "бійців" чолов’яга з оселедцем.

"Є телефон? Викликай поліцію, машин десять зразу. Погрузити їх всіх туди і все", - так само нецензурно звернувся до нього інший свідок бійки.

Припинити сутичку вдалося лише двом десяткам правоохоронців у бронежилетах, які відтіснили частину учасників подій на інший край Майдану.

"Знаю, що в Києві робиться"

Услід за живим ланцюгом поліцейських від епіцентру сутички відходила пенсіонерка, яка голосно кляла протестувальників: "Ну, куди це? Замість працювати поприїжджали сюди, смітять, б’ються!"

"А ви мовчіть. Я з села приїхав, картоплю вирощую, а в тебе що є?" - голосно перервав її чоловік у помаранчевій касці з написом "Люблю Україну" поверх шапки.

Від несподіванки пенсіонерка навіть припинила лаятись.

"Та я вас захищаю од нечисті всякої. Я був уже в Києві і знаю, що в Києві робиться. У кожному барі проститутки лазять, і я знаю, де той бар знаходиться. Чого ви його не закриваєте?" - звернувся чолов'яга до неї.

"Слухай, їдь собі в своє село, а місто мені тут не засирай", – відповіла вона йому і швидко відійшла.

"Наш намет вимагає реформ"

А тим часом кілька телекамер зібралося біля купки активістів, попереду яких стояли хлопець у помаранчевій куртці і старший вусатий чоловік з великим прапором у руках.

Чоловік з вусами – це Василь Любарець. Два з половиною роки тому він називав себе "організатором Врадіївської ходи" і показував журналістам свій американський паспорт.

"Які вимоги вашої акції?" - спитав у них хтось з журналістів.

"Ми вимагаємо відставки уряду", - почав Василь Любарець.

"Якої відставки?" - здивовано подивився на нього хлопець у помаранчевому.

"Президента!" - крикнув хтось з заднього ряду протестувальників.

"Весь наш намет вимагає реформ, хороших зарплат, нормальних пенсій, нормальних комунальних послуг. Не давити наш народ…" - почав говорити хлопець.

"Кожна особа, яка призначається в уряд, має пройти через вето Майдану", - додав Любарець.

"І довго тут збираєтеся стояти?" - поцікавилися журналісти.

"Якщо наш намет спалять чи заберуть, ми будемо стояти просто неба. Але ми будемо стояти до кінця. Тобто до перемоги", - приречено сказав Любарець.

"Котимося в прірву"

Ближче до входу до метро інша протестувальниця, активно жестикулюючи, розповідала журналістам, що їхнє враження про те, що акція на Майдані затухає, є оманливим.

"Народ не виходить, але це не значить, що народ за цей уряд. Народ проти! Просто багато хто працює, інші не мають, за що сюди приїхати. Ціни на все підняли – все для того, щоб люди сюди не їздили. Але як народ сюди вийде, то їм мало не здасться. Вони ще драпати будуть, тільки п’ятки блискатимуть!" - казала вона.

Поруч з нею стояв чоловік у капелюсі з протертим червоним пакетом. Скориставшись паузою в розмові, він звернувся до журналістів: "А давайте поговоримо про тарифи, я – експерт з системи ЖКГ".

Поки журналісти не отямилися, він порився в пакеті, дістав з нього газету з назвою "Народна люстрація", і випалив: "Я вже дев’ять років не плачу комунальні послуги. На мене подали до суду, а я, хоч і не юрист за освітою, за два дні написав протест, і вони вже три роки мовчать, не чіпають. А так взагалі я просто хочу сказати: ми котимося в прірву".

Повз чоловіка, який продовжував ритися в пакеті і голосно розповідати про прірву, яка, за його словами, чекає на Україну, тихо пройшла жінка з чотирма гвоздиками. Вона мовчки підійшла до стели на Майдані, поклала їх на парапет біля намету, трохи постояла, не зважаючи на гамір політичних дискусій навколо себе, і відійшла.