Добровольці на Балканах: від прем’єрів до безробітних

У збройних конфліктах на теренах колишньої Югославії протягом 1990-2000-х років брали участь чимало добровольців.

На відміну від вояків регулярних армій, представники добровольчих батальйонів часто були героями матеріалів ЗМІ, тож були відомими широкому загалу. А в Сербії та Македонії деякі лідери добровольців стали національними героями.

Частина добровольців після закінчення бойових дій пішла в політику. Деякі – активно займаються нею і сьогодні.

Сербія: підозрювані у злочинах

Дві основні політичні постаті, котрі у 90-х роках мобілізували сербські добровольчі підрозділи на війну до Хорватії та Боснії і Герцеговини – це керівник Сербської добровольчої гвардії - Желько Ражнатович, більше відомий за прізвиськом Аркан, та лідер Сербської радикальної партії - Воїслав Шешель.

"Командант" воєнізованого угрупування Аркан, котрий фігурував у матеріалах Міжнародного трибуналу щодо колишньої Югославії, у першій половині 90-х став депутатом парламенту. У 2000 році його вбили в холі одного з белградських готелів.

Воїслава Шешеля, який заявляв, що його партія вислала до Хорватії та Боснії 10 тисяч добровольців, зараз судить Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії в Гаазі.

Його Радикальна партія Сербії завжди набирала велику кількість – часом навіть до 30% – голосів, однак ніколи не могла створити уряд самостійно.

Лідер сербських радикалів наприкінці 90-х років здобув пост віце-прем'єра. А фракція, яка свого часу відділилася від "Шешелєвих радикалів", з 2012 року очолює сербський уряд і користується майже 50-відсотковою підтримкою виборців.

Викладач факультету політичних наук Белградського університету Зоран Стоїлькович каже ВВС Україна, що наявність значної кількості військових добровольців в парламенті вказує на ступінь конфліктності та нестабільності демократичних інституцій в певній країні.

"Те, що добровольці включаються у процес виборів, означає, що конфлікт входить у фазу пацифікації, бо важко уявити вибори в умовах найзапеклішої війни", - каже експерт.

Вхід добровольців в політику є певним ризиком, вважає політолог, але ще ризикованішим є ситуація, за якої представники воєнних угруповань залишаються поза парламентом та політичним життям країни.

"Після двох-трьох нормальних демократичних виборів більше ніхто не аналізуватиме, чи хтось з депутатів був воєнним добровольцем, чи ні", - додає пан Стоїлькович.

"Головне, щоб добровольці, які планують увійти до парламенту, не були особами, які скоїли військові злочини", - наголошує він.

Косово і Македонія: міністри та прем'єри

Найбільшого політичного успіху добровольці досягли у Косові та Македонії. Колишні ватажки збройних формувань етнічних албанців там досі користуються значною суспільною популярністю.

Колишні лідери Армії визволення Косова - Хашим Тачі, Аґим Чеку та Рамуш Харадинай - з часу введення міжнародної миротворчої місії ООН, НАТО та ЄС, – майже постійно займають найвищі посади в уряді Косова.

Один із засновників та політичний лідер Армії визволення Косова Хашим Тачі тричі обирався прем'єр-міністром Косова. Польовий командир Рамуш Харадинай очолював уряд у 2004 року, однак був змушений залишити цей пост через процес, який відкрив проти нього Міжнародний трибунал у Гаазі.

У Македонії після шестимісячного повстання частини етнічних албанців у 2001 році лідер Армії національного визволення Алі Ахметі очолив партію Демократичний союз за інтеграцію.

Пан Ахметі користується значною підтримкою серед албанських виборців Македонії і входить до урядів, сформованих як ліво-, так і правоцентристами. Після останніх парламентських виборів, що пройшли у квітні цього року, партія Алі Ахметі отримала п'ять міністерських крісел у македонському уряді.

Хорватія: без роботи та пенсії

На початку 90-х Хорватія боролася з проблемою сепаратизму та потерпала від конфлікту з сусідньою Сербією.

Як відгомін тих часів у Хорватії існує досить розвинена мережа громадських організацій ветеранів війни - "бранителів". Однак власну політичну силу ці люди сформувати наразі не змогли.

Лише у липні цього року у Загребі зареєстрували "Бранительську домолюбну партію", яка має намір взяти участь у парламентських виборах 2015 року.

Голова цієї партії Злата Велат сказала ВВС Україна, що за офіційними даними у Хорватії проживає 500 тисяч ветеранів війни при загальній кількості населення 4,3 млн людей, однак не до всіх них держава ставиться однаково.

"Існують дві групи "бранителів", - каже пані Велат. – "Першій групі - 76 тисяч людей - закон гарантує соціальне та пенсійне забезпечення, друга група не має жодних прав. Ці люди не можуть знайти роботу і перебувають у важкому становищі".

Лідерка партії ветеранів війни каже, що про переважну більшість "бранителів" протягом останніх двадцяти років дбали різні, здебільшого правоцентристські, хорватські партії. Однак в умовах економічної кризи хорватські "бранителі" перебувають на межі бідності.

"Колись, на початку дев'яностих, це були молоді люди. Зараз вони не мають умов для отримання пенсії і не можуть знайти роботу... У них невідоме майбутнє", - каже голова партії хорватських "бранителів".