Китай балансує: Україна чи Росія?

У вівторок міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров зустрічався з президентом Китаю Сі Цзіньпіном. Офіційний Пекін повідомляє, що сторони обмінялися поглядами з приводу ситуації на Україні.

Візит глави російського МЗС відбувся буквально напередодні чотиристоронніх переговорів у Женеві, які повинні початися в четвер. У них візьмуть участь США, ЄС, Україна і Росія.

Аналітик ВВС з питань Китаю Ювень Ву розповідає про труднощі, з якими зіштовхнувся Китай через українську кризу. Китаю доводиться балансувати, буквально, між молотом і ковадлом.

У міжнародній політиці Китай завжди керувався декількома принцами, які донедавна ставали йому в пригоді.

Головним із них є принцип невтручання у внутрішні справи інших країн. Двома іншими - повага до їхньої незалежності та територіальної недоторканності. Щоразу як Китай виступає проти відрядження іноземних військ у ту чи іншу країну, або заперечує проти введення санкцій, він наводить саме ці аргументи.

Балансування на межі

І Китаю доводилося вести дуже тонку політику, балансуючи буквально на лезі бритви, коли ці принципи суперечили один одному. Саме таку дипломатичну головоломку доводиться зараз вирішувати в Пекіні в світлі подій в Україні.

Несподівано для себе Китай виявився затиснутим між двома важливими партнерами: Росією й Україною. Китай і Росія вже давно є міцними союзниками, яким вдалося подолати історичні розбіжності і побудувати в останні роки тісні відносини.

Саме Росія виявилася першою країною, яку відвідав Сі Цзіньпін після того, як очолив країну у березні 2013. Він також був одним із небагатьох світових лідерів, які все-таки приїхали на сочинську Олімпіаду, незважаючи на розгортання української кризи.

Китаю дуже подобається ідея багатополярного світу. Однак реалії поки що такі, що, при всій багатополярності, домінуючі позиції в ньому, як і раніше, посідають США і їхні західні союзники. Китай прагне сформувати свою власну сферу впливу, для чого і приділяє головну увагу країнам на Півночі та на Сході.

Пошуки компромісу

Тим часом відносини Китаю з Україною розвивалися стабільно, демонструючи постійне зростання, як у торгівлі, так і в інших областях. У грудні минулого року Китай виявився останньою країною, яку - усе ще в статусі президента - відвідав Віктор Янукович.

Зі свого боку, Україна підписала з Китаєм масштабні угоди в галузі енергетики, інфраструктури, будівництва портів і сільського господарства. Російські коментатори також відзначають, що Україна стала одним із головних постачальників озброєнь і військової техніки в Китай.

І хоча в Україні змінився уряд, Китай, небезпідставно, вважає, що колишні угоди ніхто не відміняв. Україна для Китаю є вкрай важливим партнером, що забезпечує доступ на ринки Центральної та Східної Європи.

Однак збереження гарних відносин як із Україною, так і з Росією зараз видається майже непосильним завданням, що вимагає стриманості і уваги.

З одного боку, Китай уже відмовився приєднатися до більшості країн у світі, які засудили дії Росії. Китай поки що посилається на складне підґрунтя української ситуації і постійно вказує на необхідність пошуку дипломатичного вирішення кризи.

З іншого - Китай не підтримав ані кримський референдум, ані подальшу анексію Криму Росією, оскільки це йде врозріз із повагою територіальної недоторканності іншої держави. Це є одним з ключових стовпів зовнішньої і внутрішньої політики Китаю.

Крим як прецедент?

Китаю і самому добре знайомі проблеми сепаратизму. Сепаратистські настрої і так постійно присутні в Тайвані, Тибеті і уйгурській провінції Сіньцзян. Уявити собі, що Пекін дасть жителям цих регіонів право на референдумі вирішити свою долю, абсолютно неможливо.

Ось чому Китай волів утриматися при голосуванні за резолюцію ООН, яка засуджує дії Росії в Криму, а не проголосував "проти" разом із Росією.

Поки що Пекін, можливо, відчуває полегшення від того, що і Україна, і Росія, начебто на нього не ображаються. Перед візитом до Китаю міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров в інтерв'ю англомовній китайській газеті China Daily зазначив, що "Росія відзначає виважену і неупереджену позицію Китаю в українській кризі, якою він продемонстрував розуміння всіх аспектів ситуації, включаючи історичний".

Одночасно і посол України в Китаї Олег Дьомін заявив, що Україна розуміє, що у Китаю є власні інтереси в Росії. При цьому пан Дьомін висловив задоволення від того, що Китай не став підтримувати Росію після анексії Криму.

Напевно, зараз Китай сподівається, що його відносини з обома країнами не постраждають у результаті кризи, що розвивається. Проте досягти цього буде дуже непросто, враховуючи, що решта світу, включаючи союзників Китаю, зробила свій вибір, і підтримує лише одну зі сторін - Україну.