Чи стане Придністров'я другим Кримом?

Анексія Криму Росією змусила звернути увагу на інші регіони колишніх республік Радянського Союзу, які можуть обрати шлях Криму.

Невизнана республіка Придністров'я вже звернулася до Москви з пропозицією приєднатися до Росії, а Кремль пообіцяв розглянути це прохання.

"В останні місяці ситуація погіршується, - розповідає Анна, мати двох дітей, з якою я сиджу в кафе в Тирасполі. - Уже закрили вісім сайтів для блогів, і спецслужби посилили свою присутність всюди".

Тирасполь, столиця самопроголошеної республіки Придністров'я, живе в дивному світі, який ніби випав із часу. На головній площі стоїть пам’ятник Леніну, а над потворною будівлею Верховної Ради майорить червоно-зелений прапор з серпом і молотом.

"Все це незрозуміло, - говорить Анна. - Якби я мала вибір, я б вибрала Європу. Але у нас порівняно з Молдовою справи йдуть трохи краще. У нас російські пенсії - близько 180 доларів на місяць, а не 75 як в Молдові. І газ набагато дешевше".

Невизначений статус

Цього ж тижня ВР Придністров'я відправило до Москви офіційне звернення з проханням про прийняття республіки до складу Російської Федерації. Проте жодної суспільної уваги, на відміну від подій у Криму, це не привернуло.

Я запитую подружжя на площі: вони нічого про це не чули, а чоловік знизує плечима і поспішає піти - схоже, він не хоче розмовляти з іноземцем.

Уздовж широкого проспекту дме сильний вітер з Дністра. Він несе з собою квіти, покладені до пам'ятника тим, хто загинув у війні за незалежність на початку 1990-х років.

Імена загиблих вибиті на Стеллі з чорного каменю. Це понад 800 жителів краю, що загинули 1992 року, коли Придністров'я, де розміщувалася 14-а російська армія, виступило проти Молдови, яка оголосила незалежність.

Тоді справа закінчилася практично нічим. Самопроголошену республіку ніхто не визнав, але вузька смужка землі, заселена переважно росіянами і розташована між Молдовою та Україною, зберігає свій невизначений статус і перебуває у стані "замороженого конфлікту".

У Придністров'ї живе близько 300 тисяч осіб. Пейзаж сільської місцевості досить безрадісний - тут сухо, лісів майже немає, республіка нічого не виробляє, на численних пропускних пунктах на кордоні вже багато років несуть службу більше тисячі російських миротворців.

Виклик Путіна

Порівняно з порядком і нудьгою Тирасполя, де навіть вуличні ліхтарі і тротуари пофарбовані свіжою фарбою, столиця сусідньої Молдови Кишинів вражає буйством фарб стихійного капіталізму - тут вкриті вибоїнами вулиці сусідять з розкішними автосалонами, місто заповнене машинами, всюди нові магазини та ринки.

Головна зовнішньополітична мета цієї найбіднішої країни Європи - вступ до Європейського союзу. Але тепер, з огляду на нові територіальні претензії Росії, тутешні мешканці непокояться, що історія з Придністров'ям далеко не завершена.

"Якщо Путін вторгнеться в Україну, особливо на Причорномор'я аж до Одеси, з якою межує Придністров'я, ми зіткнемося з дуже небезпечним сценарієм, - каже Оазу Нантой, місцевий аналітик, який пережив розпад Радянського Союзу. - Якщо його зупинять в Криму, ми маємо шанс на виживання".

В останні тижні дедалі більше громадян Молдови почали звертатися за інформацією до російських телеканалів, яким вони під час кризи довіряють більше, ніж молдовським.

Молдовський прем'єр-міністр Юрій Лянке, що має проєвропейські погляди, не може не відчувати політичного виклику з боку президента Путіна.

"Путін - найпопулярніший лідер в Молдові", - каже продавець газет в центрі Кишинева. Він говорить з точки зору комуністів, які мають дуже великий вплив у республіці.

Курс на Захід

Прем'єр Лянке закидає своїм супротивникам використання пропаганди для роботи з виборцями. При цьому він стверджує, що останні події в Україні та Криму лише посилили його рішучість щодо проведення прозахідної лінії.

Він має намір якомога швидше підписати угоду про асоціацію з ЄС, а в урядовій програмі повне членство в ЄС заплановано на 2019 рік. Він також хоче зміцнювати союзницькі відносини з НАТО, незважаючи на нейтральний статус його країни.

Незважаючи на це, пан Лянке, який є випускником Московського державного інституту міжнародних відносин, вважає, що країна має бути обачливою у відносинах з Росією.

"Мій досвід свідчить про те, що необхідно підтримувати постійний і тісний діалог з Росією, і що чим більше ви говорите, тим швидший прогрес, - каже він під час спілкування зі мною. - У нашому положенні альтернативи діалогу просто не існує".