Френсіс Фукуяма: США - це демократія, а Росія - поки ні

Чому ані Барак Обама, ані Мітт Ромні не можуть запропонувати нічого суттєвого середньому класу? Як на політичній свідомості американців відбивається зростаюча соціальна нерівність, як плутократія підміняє демократію, чим фінансисти з Уолл-стріт схожі на російських олігархів і чому в США немає нових "лівих" ідей?

Про це та інше політолог і філософ Френсіс Фукуяма розповів в інтерв'ю кореспонденту Російської служби ВВС Ілоні Виноградовій.

ВВС: Тема соціальної нерівності в американському суспільстві стала однією з ключових в передвиборчих виступах обох кандидатів у президенти. При тому, що в США багатство ніколи не вважалося пороком, скоріше, навпаки, особистим досягненням, в останні рік-два ставлення до багатих в Америці стало змінюватися. Чим ви це пояснюєте? Невже у всьому винна економічна криза?

Френсіс Фукуяма: Щоб зрозуміти, чому це відбувається, варто згадати роки Великої депресії. У 1920-30-ті роки важке економічне становище торкнулося практично всіх верств суспільства, нерівність було розмито, тому вона й переносилася легше. Але і тоді в суспільстві була ненависть щодо банкірів і багатіїв, на чому, до речі, президент Рузвельт добре зіграв, запропонувавши свій "Новий курс" і створивши тим самим основу сучасної соціально-орієнтованої держави.

Нинішня фінансова криза загострила сприйняття нерівності, яка стала поступово наростати, починаючи приблизно з 1990-х. На те, щоб громадська думка сильно змінилася в будь-який бік, йдуть роки, і ось зараз ми спостерігаємо, як криза 2008 року витягнула назовні невдоволення, що довго назрівало.

Цікаво, що коли в 2008 році Обама використав вислів "перерозподіл", Джон Маккейн та інші республіканці відразу ж накинулися на нього, звинувативши в розпалюванні класової ворожнечі. Тобто тоді суспільство було ще не готове обговорювати тему зростаючої соціальної нерівності.

ВВС: У вас є стаття під назвою "Залишені" (Left Out), де ви міркуєте про американський середній клас і його гризоти. Ромні і Обама можуть запропонувати цим людям щось, крім слоганів і передвиборних обіцянок?

Ф.Ф.: Обама говорить про інвестиції в освіту не тільки вищу, але і середню - це може залучити вчителів, але не думаю, що його обіцянки будуть швидко реалізовані. Ромні, на мій погляд, може запропонувати середньому класу ще менше. Він хоче повернутися до рейганоміки, до того, що привело нас до фінансової кризи. Коли ринки не регулюються, ви, звичайно, отримаєте зростання економіки, але плоди цього росту не перерозподіляються.

Ромні, як і Рейган, не зацікавлений у перерозподілі і у наявності системи соціального захисту. І тим не менше, навіть ті люди, які постраждали від такої політики, все одно голосують за республіканців, тому що вони проти абортів або гей-шлюбів.

ВВС: А є інші політики в США, здатні щось конкретне запропонувати людям, що відносять себе до середнього класу, причому не тільки "білих комірців", але й еліті робітничого класу?

Ф.Ф.: В тому-то й справа, що поки таких політиків немає. А це означає, що ця досить велика група американців знаходиться в очікуванні того, хто зможе мобілізувати їх, висловивши їх інтереси.

"Розпещені діти і анархісти"

ВВС: У своїй статті Drive for Dignity ("Прагнення до гідності") ви цим самим прагненням пояснюєте більш глибинні причини "арабської весни". А як щодо американців? Що, на ваш погляд, стояло за рухом "Захопи Уолл-стріт"? Не те ж саме прагнення?

Ф.Ф.: Я думаю, що більшість з тих, хто брав участь в "Захопи Уолл-стріт" - це розпещені діти із середнього класу, старі анархісти і купка "ліваків", а не по-справжньому бідні американці, які можуть сказати, що їх позбавили почуття власної гідності.

Немає ніякої мобілізації в по-справжньому бідних афроамериканських районах, як і немає її серед білих фермерів, що розорилися і втратили роботу "синіх комірців". Цей пласт суспільства - і це своєрідний американський феномен - в більшості своїй підтримує республіканців. Тому що причину своїх негараздів вони бачать не в фінансистах з Уолл-стріт, а в ліберальній пресі, яка, на їхню думку, пише про них без жодної поваги.

Рух "Захопи Уолл-стріт" випустив пар і випарувався. На відміну від "Чайної партії" (Tea Party), яка не просто висловлювала невдоволення, а стала активно співпрацювати з конгресменами, організатори "Захопи Уолл-стріт" не зуміли мобілізувати людей, чиї інтереси вони повинні були представляти. Їх не підтримали ані профспілки, ані робітники. Просто вони не сприйняли їх всерйоз.

Єдине, чого вдалося добитися цьому руху, це підняти питання про зростаючу соціальну нерівність і зробити її темою для публічного обговорення. Але ніяких нових "лівих" ідей, на жаль, не з'явилося...

ВВС: Обама і Ромні - самі належать до 1% американців, тобто ті, кого учасники "Захопи Уолл-стріт" протиставили 99%. Значить від самих високопоставлених політиків країни не доводиться чекати змін, тому що вони не зацікавлені в зміні системи?

Ф.Ф.: Всі лідери великих політичних рухів, у тому числі і лівих, завжди були частиною цього умовного 1%. Адже Ленін і Мао теж були не селянами, а представниками середнього освіченого класу. Американські демократи хоч і отримують певну фінансову підтримку від банкірів з Уолл-стріт, але величезна частина грошей йде в їх партійну казну від профспілок, від афроамериканців і т.ін., тому не думаю, що демократи висловлюють інтереси лише 1%.

Про банкірів і російських олігархів

ВВС: Економіст Саймон Джонсон написав книгу "13 банкірів", де він проводить паралелі між тим, як фінансисти з Уолл-стріт маніпулюють американськими політиками, і тим, як це роблять в Росії місцеві олігархи. Я знаю, ви не поділяєте цю точку зору. А в чому, власне, різниця між тими і іншими і їх впливом на політику?

Ф.Ф.: Одна з головних і принципових відмінностей у тому, що США - це демократія, а Росія - поки ні. І американські банкіри все одно діють в рамках закону.

Інша відмінність у тому, що Росія потерпає від фінансової корупції, а Америка - від інтелектуальної. Я думаю, Саймон Джонсон якраз це і мав на увазі, проводячи паралелі. Не думаю, що той же Ларрі Саммерс (колишній міністр фінансів США), захищаючи інтереси банкірів з Уолл-стріт, брав у них хабарі. Просто він вірив у те ж, у що вірили самі банкіри, що величезні банки - це добре для всіх.

ВВС: Передвиборний слоган президента Обами - "Forward!" ("Вперед!"). Хто буде просувати Америку вперед?

Ф.Ф.: Мені здається, що ніхто не здатен буде просувати Америку вперед. Якщо Обама виграє, то йому все одно доведеться працювати з республіканським конгресом, та й сенат буде розділений на два табори. Ми знову на найближчі чотири роки отримаємо розбрат в конгресі, і так і не зможемо зрозуміти, який підхід - ліберальний чи консервативний - потрібно вибрати, щоб вирішувати нагальні проблеми.

"Поки при владі Путін - прориву не буде"

ВВС: У кінці 1980-х ви багато писали про Горбачова, про цивільний та військовий устрої СРСР. Що ви зараз думаєте про американо-російські відносини?

Ф.Ф.: По-моєму, вони зараз в жахливому стані, і багато в чому - з вини Росії. Обама, мені здається, постарався перезавантажити ці відносини і чогось вони, в принципі, домоглися, але не багато чого. Володимир Путін веде країну шляхом авторитаризму, і щодо США він явно вибрав антиамериканський настрій.

ВВС: Ви вважаєте, що справа тільки в Путіні? У Росії завжди були поширені антиамериканські настрої...

Ф.Ф.: Згоден, але в Росії багато Росій. Путін вирішив спертися саме на провінційну Росію, а не на міський освічений клас. У цьому плані, звичайно, багато що залежить від лідера, на кого він вирішить спертися. Думаю, що поки при владі Путін, ніякого прориву у відносинах між США і Росією не буде.

ВВС: Які помилки США зробили за останні роки у своїй зовнішній політиці і як їх виправити?

Ф.Ф.: Головна проблема і головний виклик на найближчі роки - це Китай. У 2000-і роки Америка надто багато уваги приділяла Близькому Сходу, ми трохи перебільшили загрозу, що йде від "Аль-Каїди". Звичайно, проблема є, і на Близькому Сході зараз теж сильні антиамериканські настрої, але висхідний Китай - це куди більш серйозна проблема для США.

Америці треба йти на поступки Китаю і в той же час протистояти йому. Тому що ніхто не хоче, щоб Китай розвивався так, як Європа після об'єднання Німеччини в 1871 році, що в результаті призвело до Першої світової війні.