Журналісти побоюються, що в Україні каратимуть за висловлювання, як у Білорусі
Медіа-експерт, адвокат із Інституту розвитку регіональної преси Людмила Панкратова вважає, що ухвалений у першому читанні законопроект про кримінальну відповідальність за наклеп чи образу суперечить рішенням Європейського суду, які ухвалювалися ще у 80-ті роки минулого століття.
Людмила Панкратова: У 1986 році Європейський суд розглядав справу "Лінгенс проти Австрії". У цій країні на той час існувала кримінальна відповідальність за наклеп. Однак Європейський суд ще тоді сказав, що така відповідальність є надмірним засобом впливу на засоби масової інформації і що за слово має бути встановлене значно менше покарання.
ВВС Україна: Ви працюєте як захисник засобів масової інформації і журналістів. Чи ви особисто стикалися з подібними справами про наклеп, коли в Україні ще діяла ця стаття?
Людмила Панкратова: Справа Європейського суду "Ляшко проти України" 2005 року – вона якраз про це.
Олег Ляшко (у 2000-2006 роках - редактор опозиційної газети "Свобода", зараз - лідер Радикальної партії України. - ред.) був засуджений за статтею 125 Кримінального кодексу України зі звинуваченнями у наклепі на тодішнього виконувача обов'язки віце-прем'єр-міністра Василя Дурдинця. Потім апеляційний суд повернув справу на новий розгляд. Коли її знову розглядав суд першої інстанції, парламент декриміналізував статтю про наклеп, і Олег Ляшко був звільнений від покарання.
"Після того, як стаття про наклеп була скасована багато років тому, і влада тоді цим пишалися, зараз це - абсолютний крок назад"
Людмила Панкратова, медіа-юрист
Але журналіст доводив, що було порушено його право на свободу висловлювань і звернувся до Європейського суду. Я готувала разом з ним заяву до ЄСПЛ.
Ми вказували у скарзі, що порушення цього права полягає у тому, що існування такого вироку навіть там, де є звільнення від відповідальності, має "охолоджувальний" ефект на журналіста. Це означає, що журналіст стримуватиме себе у висвітленні якоїсь суспільно важливої інформації або критики певних осіб.
І Європейський суд прийняв цей аргумент, встановив порушення статті 10-ї Європейської конвенції – тієї самої, що і за справою "Лінгенс проти Австрії" і відшкодував моральну шкоду, яку було завдано Олегу Ляшку.
ВВС Україна: Автори законопроекту посилаються на досвід європейських країн, твердячи, що у багатьох з них кримінальна відповідальність за наклеп передбачена...
Людмила Панкратова: ...Я не можу казати про усі країни Європи, але очевидно, що це може відповідати дійсності. Відповідальність за наклеп передбачена також і в Росії, і в Білорусі, і в Азербайджані. Тобто, і в країнах з розвиненою демократією, і в тих, де переслідують опозицію і журналістів. І тут важливо те, проти кого і як застосовуються статті Кримінального кодексу.
Справа "Лінгерс проти Австрії"
Рішення Європейського суду з прав людини у справі Лінгенса є одним із перших, в якому був підтверджений широкий підхід до захисту свободи преси та свободи висловлювання.
Журналіст Петер Лінгенс в жовтні 1975 року опублікував в австрійському журналі "Profil" дві статті, в яких критикував колишнього австрійського канцлера Бруно Крайські за підтримку колишніх членів SS та за сприяння терпимому ставленню до колишніх нацистів.
Екс-канцлер виграв суд проти Петера Лінгенса зі звинуваченнями у наклепі на підставі тих висловів, які вживав журналіст у статтях.
Проте Європейський суд з прав людини ухвалив рішення на користь Петера Лінгенса, наголосивши на тому, що Європейська конвенція визначає право на свободу висловлювання як "свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і поширювати інформацію та ідеї без втручання держави".
Деякі урядовці, а також уповноважена з прав людини Верховної Ради Валерія Лутковська розкритикували цей закон. Омбудсмен також вказала на попередні рішення Європейського суду, який визнавав, що саме кримінальна відповідальність за висловлювання є надмірною.
ВВС Україна: Ухвалений силами парламентської більшості законопроект, звісно ж, прямо не вказує на журналістів. Він формально стосується всіх громадян України, які мають бути захищені, у тому числі від образ і наклепів.
Людмила Панкратова: Журналісти через свою професійну діяльність є безпосередньо об'єктами цього закону, бо передусім вони займаються підготовкою та поширенням інформації і публікують її через засоби масової інформації.
У проекті закону якраз вказується на кваліфікуючу ознаку "наклепу" - поширення інформації через мас-медіа. За це у законопроекті передбачена більша відповідальність, ніж якщо ідеться про усну образу чи наклеп. Тому журналісти, безумовно, першими потрапляють під удар, бо в силу своїх професійних обов’язків висвітлюють критичні думки, критикують політиків чи посадових осіб.
ВВС Україна: Як ви вважаєте, чому менше ніж за півтора місяці до парламентських виборів провладна політична сила вирішила ухвалити такий закон, не думаючи про наслідки для своєї репутації?
Людмила Панкратова: Так, це cправді дискредитує владу. Після того, як стаття про наклеп була скасована багато років тому, і влада тоді цим пишалися, зараз це - абсолютний крок назад. І мені здається, що в очах європейської спільноти не залишиться вже ніяких ілюзій щодо того, чи налаштована чинна влада демократично.
Мені здається, що головна ціль була – домогтися, передусім, самоцензури журналістів, щоб вони були під страхом того, що проти них можуть порушити кримінальну справу.
Є ті, хто вважає, що за поширення недостовірної інформації має бути адміністративна відповідальність. І це абсолютно нормально, бо журналіст повинен довести, що поширена інформація є достовірною. В усіх правилах журналістської етики, у профільних законах написано, що журналіст повинен перевіряти інформацію.
Але існування кримінальної відповідальності – це вже занадто. Це - залякування журналістів.
