Біловезькі угоди: як розпустили СРСР

8 грудня 1991 року у резиденції Віскулі в Біловезький пущі лідери Росії, України та Білорусі Борис Єльцин, Леонід Кравчук і Станіслав Шушкевич поставили свої підписи під документом, у першому абзаці якого написано:

"Ми, Республіка Білорусь, Російська Федерація, Україна, як держави-засновники Союзу РСР, що підписали Союзну угоду 1922 року, констатуємо, що Союз РСР як суб'єкт міжнародного права і геополітична реальність припиняє своє існування".

Як свідчить один iз тих, хто поставив крапку СРСР, Станіслав Шушкевич, ідея зустрічі в Біловезький пущі народилася в нього 20 жовтня 1991 року на зустрічі в Ново-Огарьово, коли президенти союзних республік відмовилися прийняти варіант союзного договору, запропонований Михайлом Горбачовим.

Історична випадковість?

Парадоксальний факт полягає в тому, що 7-8 грудня лідери Білорусі, України та Росії зовсім не планували розпускати Радянський Союз.

Білоруські керівники Станіслав Шушкевич (голова Верховної Ради) та В’ячеслав Кебіч (голова уряду) мали намір на цій зустрічі вирішити одне важливе питання – хотіли умовити російське керівництво без перебоїв постачати нафту і газ.

Для цього Єльцина й запросили на полювання в Біловезьку пущу. Той був добрим мисливцем і погодився. Пізніше Кебіч порадив запросити ще й главу Україні Кравчука. Єльцин не був проти цього.

Але на полювання у самій пущі пізніше піде лише Кравчук, і то досить невдало – на двох з Вітольдом Фокіним (голова українського уряду) вони вполюють лише порося.

Як усе відбувалося

Єльцин і Кравчук летіли в Біловезьку пущу через Мінськ. У аеропорті їх зустрічав Шушкевич. Білоруський лідер пізніше згадував, що він напросився в літак Кравчука і у резиденцію Віскулі вони полетіли разом. У літаку говорили про нафту і газ, а не про розвал Радянського Союзу.

На зустрічі в Біловезький пущі Білорусь, Росія та Україна були представлені великими делегаціями, тому переговори були представницькими.

Станіслав Шушкевич в інтерв’ю інтернет-газеті <link type="page"><caption> "Салідарнасць" </caption><url href="http://gazetaby.com/index.php?sn_nid=41198&sn_cat=32" platform="highweb"/></link>згадує:

"Ми зібралися в перший вечір перед вечерею і почали говорити, як бути з поставками нафти і газу. Але все зводилося до того, що потрібно просити Горбачова – він же президент СРСР. Але це нісенітниця виходила – чого ми тоді зібралися?! Було вже зрозуміло, що Горбачов Союзом не керує. І ось Бурбуліс каже: слухайте, а що, коли б підписати таку фразу: "СРСР як геополітична реальність і суб'єкт міжнародного права припиняє своє існування"? Я кажу: я таку фразу від імені Білорусі підпишу. Кравчук каже: і я підпишу. І Єльцин: а чого ж не підписати? Тоді ми зрозуміли, що ця фраза все визначає".

За ніч делегації підготували текст угоди про Співдружність Незалежних Держав. Як запевняє пан Шушкевич, потім він багато разів розмовляв на цю тему з держсекретарем Росії Геннадієм Бурбулісом і впевнився, що ця його пропозиція не була спектаклем: "Ця фраза в його голові була як прозріння. Рішення про розпад СРСР тоді висіло в повітрі".

Правда, в колишнього президента України є інше трактування цього історичного моменту:

"Перший рядок написав я. А от формулювання про те, що «Союз РСР як суб'єкт міжнародного права і геополітична реальність припиняє своє існування», запропонував Бурбуліс", -- так Леонід Кравчук сказав в інтерв’ю часопису<link type="page"><caption> "Итоги"</caption><url href="http://www.itogi.ru/exclus/2011/33/168391.html" platform="highweb"/></link>.

СНД - плід однієї ночі

У 2005 році Леонід Кравчук заявив, що якби він знав, що буде відбуватися в Україні після 1991 року, то скоріше дав би відрубати собі руку, ніж підписати Біловезьку угоду. Але це скоріше можна назвати його політичною риторикою, а не історичною оцінкою тої події.

Текст угоди про створення Співдружності Незалежних Держав був підготовлений протягом однієї ночі.

На наступний день від 11 до 16 години проходило його обговорення, після чого у 16.00 договір було підписано. Потім про це повідомили президента СРСР Михайла Горбачова і президента США Джорджа Буша. При чому Буш почув новину раніше. Подзвонити Горбачову доручили Шушкевичу як господарю саміту.

"І ось я першим дзвоню Горбачову – з суперсекретного телефону на суперсекретний. А в мене починають питати, хто я такий ... Загалом, відчувалося, що Горбачов не відразу зі мною розмовляє, бо хоче показати, що він великий начальник. Але поки йому доповідали про мій дзвінок, інші вирішили, що я вже з Михайлом Сергійовичем розмовляю, і подзвонили Бушу. Тому коли я тільки почав розмову з Горбачовим, то вже чув, що в іншому кутку Єльцин говорить з американським президентом (Єльцин говорив дуже голосно, його синхронно перекладав на англійську міністр закордонних справ Козирєв). Горбачов повчальним тоном, наче ми діти і утворили щось несерйозне, сказав: а ви уявляєте собі, як до цього поставиться міжнародна спільнота? Я відповів: знаєте, уявляю: Борис Миколайович говорить зараз з Бушем, і в мене враження, що йому новини подобаються",-- згадує той момент пан Шушкевич.

Віскулі: історичне місце

Урядова резиденція Віскулі зараз належить управлінню справами президента Білорусі Олександра Лукашенка, який багато разів стверджував, що у 1991 році у Верховній Раді голосував проти ратифікації Біловезьких угод. Насправді ж Лукашенко не брав участі у тому голосуванні.

Пан Лукашенко буває у Віскулях дуже рідко: у 1996 році він там зустрічався з президентом Польщі.

Жодного меморіального знаку про те, що тут було підписано угоду про розпад СРСР, на території резиденції немає. За 20 років сама резиденція не дуже змінилася, там залишилися ті самі будинки та меблі, у екскурсійному бюро Біловезької пущі можна замовити туди екскурсію.

Станіслав Шушкевич, який до 1994 року був головою незалежної Білорусі, за рішенням президента Лукашенка, отримує пенсію у 3000 білоруських рублів – за офіційним курсом Нацбанку Білорусі на грудень 2011 року це становить менше одного долара США – коло 30 центів.

На життя Шушкевич заробляє лекціями, які він дає по всьому світі, в тому числі і про розпад СРСР.

Пан Шушкевич ніколи не висловлював жалю з приводу того, що він зробив у грудні 1991 року.