УПА: історики проти політиків

На думку істориків, нинішнє керівництво України намагається не акцентувати увагу на питанні визвольного руху, а політики при нагоді використовують теми ОУН та УПА у власних інтересах.

14 жовтня в Україні відзначають день створення Української повстанської армії - героїчних борців за незалежну державу в очах однієї частини суспільства та колаборантів і поплічників нацистів, для іншої.

Позиція попередньої влади, зокрема Віктора Ющенка, була чіткою - провідникам визвольного руху Степанові Бандері та Романові Шухевичу посмертно присвоїли звання Героїв України, служба безпеки форсовано розсекречувала все нові й нові архіви, а сам президент видав указ про визнання дій ОУН та УПА і неодноразово наголошував на важливості їх вкладу у розбудову держави.

Через ці дії Віктор Ющенко та його соратники часто зазнавали жорсткої критики з боку тієї частини суспільства, яка вихована на радянських цінностях та переконана у негативній ролі повстанців.

Вимушена обережність

Нинішня влада демонструє дещо завуальоване ставлення до ОУН та УПА. Віктор Янукович чи не востаннє публічно говорив на цю тему ще коли був кандидатом у президенти в січні 2010 року.

"Українська повстанська армія існувала. Різні історичні факти зафіксовано. Були спроби відстоювати українську незалежність, а були спроби об’єднання з нацистською Німеччиною. Каральні акції, що відбулися на території України і Польщі доведені документально", - заявив тоді пан Янукович, зауваживши, що до вояків УПА "потрібно зберегти те ставлення, яке було в історії України".

Хоча певні висновки про позицію Віктора Януковича та його оточення у цьому питанні можна зробити із низки фактів.

Після зміни влади за позовом адвоката з Донецька звання Героя Бандері та Шухевичу скасували, а відновити укази колишнього президента про їх присвоєння досі не вдається відновити через суди.

Інформацію про УПА у шкільному підручнику максимально скоротили.

В 2010 році в Луганську відкрили пам'ятник із гучною назвою "Жителям Луганщини, які пали від рук карателів-націоналістів із ОУН-УПА". На відкриття прибув голова парламентської фракції Партії Регіонів Олександр Єфремов, а також відомий своїми антиукраїнськими висловлюваннями депутат російської Держдуми Костянтин Затулін.

Буквально за день до нинішньої річниці у Всеукраїнському об'єднанні "Свобода" заявили, що у Кам’янці-Подільському на Хмельниччині перед візитом президента України Януковича зняли білборди з написами, пов’язаними з УПА та провідником ОУН Степаном Бандерою.

Втім, на думку канадського історика українського походження Ореста Субтельного, нинішня влада все одно не може повністю ігнорувати тему визвольного руху в Україні:

"Влада сьогодні більш зі східної України, тож в них відношення до УПА інше, ніж на західній Україні - це ясно. Але з іншого боку, УПА боролася за українську державу, за організацію української держави, тож владі незручно відкинути їх зовсім. Тому, можна сказати, вони обережно ставляться до цього питання. Якою б не була політика уряду, питання УПА залишається дуже важливим", - розповів історик із Торонто в інтерв'ю <link type="page"><caption> BBC.ua</caption><url href="BBC.ua" platform="highweb"/></link>.

"Старий регістр" знову в силі

Політики завжди йтимуть у тому напрямку, куди віє вітер - переконаний Орест Субтельний. За його словами, на будь-якому питанні вони намагатимуться виграти собі симпатії виборців.

Тему УПА у цьому сенсі експлуатують як прихильники, так і критики їх дій. Але це питання слід залишити історикам, вважає доктор історичних наук Ярослав Грицак.

Нинішня влада, на його думку, намагається конфронтувати українське суспільство, аби зберегти позиції:

"Зрозуміло, що в нормальному режимі, коли країна не поділена, вони не мають на це аж таких великих шансів. Особливо на тлі реформ - чи браку реформ, які вони зараз проводять. Тому, коли виникає загроза втрати популярності, вмикається старий регістр. Він полягає у створенні конфронтаційної ситуації. А для цього треба говорити про УПА", - розповів <link type="page"><caption> BBC.ua</caption><url href="BBC.ua" platform="highweb"/></link> науковець, називаючи такі дії маніпулюванням історією.

За словами Ярослава Грицака, в таких умова на офіційному рівні культивують крайнощі у поглядах, не залишаючи при цьому місця для ліберальної позиції:

"Теперішня влада намагається старанно вимазати це явище української історії, представити його як маргінальне з точки зору історичної ваги, а з політичної точки зору - надати йому йому виразу лише націоналістичного, майже фашистського звучання".

Захід досліджує, Росії нецікаво

Думку про те, що потрібно припинити політизувати це питання і, натомість, дати можливість історикам виробити об'єктивний, а не міфологізований погляд на ОУН-УПА, поділяє і російський історик, голова фонду "Историческая память" Олександр Дюков.

Він входить до редакційної колегії, яка готує збірку архівних документів, присвячених радикальному українському націоналізмові в роки Великої Вітчизняної війни.

"Одна частина українського суспільства підтримує досить спрощену позицію, згідно з якою всі представники формувань ОУН-УПА були злочинцями. Інша частина підтримує настільки ж спрощену позицію, згідно з якою вони були героями. Тут слід говорити дуже обережно, спираючись на документи і не впадаючи в жоден з цих нахилів та зайву політизацію", - розповів історик в коментарі <link type="page"><caption> BBC.ua</caption><url href="BBC.ua" platform="highweb"/></link>.

За його словами, російським історикам тема ОУН-УПА є "периферійною і мало цікавою". Але натомість на Заході дослідження проводять більш інтенсивно. Найближчим часом очікують виходу кількох монографій від дослідників з Канади та Німеччини, присвячених феномену ОУН-УПА та персоні Степана Бандери.

Збірку архівних документів стосовно діяльності ОУН-УПА на початку вересня видав Білоруський державний архів. Значний поступ здійснили польські науковці, намагаючись подати різні погляди на проблему.

Достатньо публікацій і в Україні, як і авторів, які готові шукати істину - стверджує Ярослав Грицак. Він вважає, що дискусія на цю тему давно вийшла за межі України, але влада, на його думку, намагається не помічати її.

Орест Субтельний так само переконаний, що, попри достатню кількість незалежних дослідників, уряд нині не готовий надати їм необхідної підтримки.

Історики сходяться на думці, що поки тема визвольного руху надто "свіжа", аби дійти в ній згоди на рівні держави, але це мусить статися в майбутньому.