Анастасія Зануда Бі-Бі-Сі, Київ

“Контракти” у статті “Подвійне дно” пишуть про те, що незабаром Україну може накрити друга хвиля кризи: “Спад, що з минулої осені охопив українську економіку, здебільшого був спричинений стрімким скороченням попиту на вітчизняні товари на зовнішніх ринках і відпливом капіталу. Вони викликали обвальне падіння курсу гривні, а також різку
зміну настроїв серед бізнесменів і споживачів, які прийнялися завзято затягувати паски в очікуванні гірших часів. Тепер дія головних негативних факторів значною мірою вичерпалася. У лютому випуск основних експортних товарів (сталі та хімічної продукції) трохи збільшився порівняно з попередніми місяцями. Скорочення резервів Національного банку сповільнилося, і тепер їх вистачає, щоб утримувати курс гривні.

Очікування гіперінфляції та подальшого стрімкого падіння економіки не виправдалися, а здешевлення гривні підвищило конкурентоспроможність вітчизняних товарів порівняно з іноземною продукцією. Проте ця стабілізація може виявитися тимчасовою. Навіть якщо кон’юнктура на зовнішніх ринках не погіршиться знову, поглиблення кризи може відбутися через внутрішні причини — через банківську кризу, падіння доходів населення й проблеми з наповненням бюджету,” – пишуть “Контракти,” і особливо звертають увагу на проблеми у фінансовому секторі, що можуть призвести до паралічу розрахунків між господарюючими суб’єктами в Україні.

“Тиждень” у статті “Банки на лікарняному” пише про те, що у “хворих” банків різні історії хвороби, але подібні симптоми, серед яких і проблема масових валютних кредитів, що видавалися банками за рахунок закордонних позик : “Нинішня криза засвідчила, що валютні позики – явище, яке може бути небезпечним як для окремого домогосподарства, так і для країни загалом. Наприкінці 2006 року Нацбанк намагався обмежити валютне кредитування і зовнішні запозичення, але банкіри, зацікавлені у швидкому нарощуванні роздрібних портфелів та вигідному продажу банків, чинили опір цим ініціативам.

Тим часом споживче кредитування погіршило торгівельний баланс, гривня знецінилася, внаслідок чого валютні борги виявилися непосильними і для громадян, і для підприємств. Намагаючись врятувати банки від банкрутства, НБУ зробив ставку на перевірені рецепти: заборону дострокового зняття депозитів та обмеження кредитування. Утім, без публічних роз’яснень з боку керівництва НБУ ці заходи тільки посилили паніку,” – пише “Тиждень,” і також порівнює методи порятунку банків в Україні та в інших державах.

“Корреспондент” у статті “Жир під час чуми” пише про те, що зачас кризи зарплати і премії керівників українських банків суттєво зросли: “Наслідуючи приклад своїх закордонних колег, топ-менеджери вітчизняних банків вважають, що криза – це привід економити на всьому, крім власних зарплат та премій. Якщо середня базова зарплатня голови правління українського банку минулого року складала 75 тисяч гривень на місяць, то тільки за 3 місяці 2009 року ця цифра зросла до 118 тисяч гривень. Про це свідчать результати щорічного огляду зарплат, що здійснює аудиторська компанія Ernst & Young.

Така щедрість по відношенню до банківського топ-менеджменту в Україні – на тлі мораторію на дострокове повернення клієнтам депозитів і майже 110 мільярдів гривень, які Національний банк видав більшості вітчизняних банків для підтримки штанів – викликає подив. Крім того, у грудні минулого року Нацбанк ухвалив постанову, що регулює діяльність фінансових установ під час кризи не залежно від їх структури власності і рефінансування. Серед інших заборон банки також зобов’язані “обмежити виплату бонусів, премій та інших додаткових матеріальних винагород керівництву банків.” Проте банкіри сприйняли постанову радше як рекомендацію, аніж як керівництво до дії,” – пише “Корреспондент.” Серед пояснень опитаних часописом експертів значного підвищення зарплат керівників банків наводиться фактор падіння гривні та напруженість нинішньої роботи керівників банків.

“Фокус” подає інтерв’ю із заступником голови НБУ Олександром Савченком, який до 17 березня керував департаментом валютного контролю та управління ризиками. Про причини свого відсторонення від цієї діяльності пан Савченко не розповів, проте дав деякі прогнози стосовно курсу долара: “Фундаментальний курс – між 7 та 8 гривнями. Заяви політиків можуть додати до цих коливань ще 20-30% у той чи інший бік. Якщо влада почне проводити системну роботу по виходу з кризи, то курс буде ближчим до 7, якщо ж ні – то до 8 гривень. Долар скоро почне падати. Це можу відбутися до кінця року або навіть вже влітку, оскільки влада США планує влити в економіку близько трильйона доларів.

Крім того, викликаний кризою відтік американської валюти із економік країн світу до США скоро скінчиться. Після цього долари підуть у знецінені активи, особливо в країнах, що розвиваються, зокрема, і в Україні. Почнеться скупка наших активів, зросте пропозиція долара. Як результат –долар падатиме, а гривня – міцнішатиме. Якщо ми зможемо скористатися з цих сприятливих факторів, то до кінця року Україна почне вибиратися з кризи,” – заявив заступник голови НБУ “Фокусу.”

“Фокус” також пише про те, чому додаткове 13% мито на імпорт, за запровадження якого проголосували 270 депутатів, проіснувало кілька тижнів: “За даними Державної митної служби, імпортні товари, що підпали під нові правила, просто припинили завозити в Україну. За 10-ти денний період, починаючи від 6 березня, завдяки додатковому миту до бюджету надійшло всього 28 мільйонів гривень. Проте через неї ж фізичний обсяг імпорту скорочувався іноді на 40 мільйонів гривень на день. Не сподобалося це і світовій бізнес-спільноті.

За скасування надбавки висловився і Міжнародний валютний фонд. Адже ще наприкінці жовтня уряд, Нацбанк та МВФ погодили умови надання Україні стабілізаційного кредиту на суму у 16.5 мільярдів доларів. Зокрема, Київ обіцяв не обмежувати імпорт. Необхідність отримання чергового траншу МВФ стала ще одним потужним аргументом на користь скасування додаткового мита,” – пише “Фокус,” але зауважує, що скасування цього мита навряд чи призведе до подешевшення імпортних товарів.