Ольга Макарчук, Київ

Українські миротворці в Іраку

"Аби наповнити бак 20 літрами пального в Іраку, згідно звітам тимчасового коаліційного уряду в Багдаді, треба вистояти в черзі до 5-ти годин. Аналітики кажуть, що Ірак, який посідає друге місце за запасами енергоносіїв у світі, потребує всього – від олівців до труб. Разом із тим, офіційний Київ скаржиться на те, що на цьому, здавалося б, широкому ринку йому немає місця. Голова парламентського Комітету з питань оборони Георгій Крючков говорить, що ще наприкінці вересня було вирішено скерувати до Іраку представників українських підприємств, які б налагоджували бізнесові зв’язки та домагалися підписання контрактів у тій країні. Тож пан Крючков критикує зволікання з українського боку.

„Ми ще як складова частина Радянського Союзу і вже після активно працювали в Іраку. В Іраку дуже високо цінують українських фахівців, їх професійність, їх високе почуття обов’язку. Втратити це ми не маємо права. Ми наче чекаємо, що нам щось кинуть з панського столу. Не кинуть. Навіть полякам, які, мабуть, є першими підручними для американо-британської коаліції.”

З подібною позицією у вівторок виступило й МЗС, речник якого Маркіян Лубківський наголосив на необхідності активізувати роботу самих підприємців у тому регіоні. Сьогодні в Багдаді працює лише 10 співробітників українського посольства, на кожного з яких припадає по одному співробітнику служби безпеки. З огляду на фактичний стан громадянської війни в Іраку, підприємці побоюються йти до цього регіону – говорить заступник голови департаменту міжнародних зв’язків Української спілки промисловців і підприємців Володимир Кеба.

Ще понад півроку тому УСПП почала роботу з координації залучення українських підприємств до відбудови Іраку і зібрала 149 зацікавлених компаній. Сьогодні українські бізнесмени беруть участь у понад 20 тендерах головно щодо відновлення енергетичних мереж та трубопроводів. Ближче до літа Україна має намір долучитися до тендерів щодо проектів у галузі машинобудування. Проте жодного чіткого підтвердження іракських перспектив у цих компаній немає.

Більше того – так само безрезультатно наразі виглядає намагання „Нафтогазу Україна”, який ще у жовтні підписав угоду з польською державною нафтовою компанією PGNiG щодо створення спільного підприємства з відбудови нафтотранспортних мереж Іраку в польському секторі. Говорить Володимир Кеба.

„Нафтогаз Україна провів дуже гарну та переконливу презентацію перед представниками Міністерства торгівлі Сполучених Штатів та американського посольства. Але не те що гарантій – навіть запевнень у своїй участі в відбудові Іраку вони не отримали. При цьому запропоновані „Нафтогазом” фінансові умови в кілька разів вигідніші від аналогічних американських пропозицій. Що з цього буде, побачимо на початку літа. Не варто забувати, що в Сполученнях Штатах насуваються вибори і Америка взагалі ще може переглянути умови надання контрактів в Іраку.”

За підрахунками Світового банку та ООН, найближчі чотири роки Ірак потребуватиме майже 36 мільярдів доларів на відновлення. Тимчасовий коаліційний уряд додає до цього ще 19 мільярдів – на так звані „спеціальні потреби” на кшталт відбудови нафтової галузі та витрат на забезпечення порядку. Заступник міжнародного департаменту УСПП Володимир Кеба говорить, що 90 відсотків усіх контрактів переходять до іракських підприємств, а ті 10 відсотків, що залишаються, між собою поділяють закордонні компанії.

Тож для України шанс контракту в Іраку – не субпідряд, а навіть субсубпідряд – жартує він. Втім, навіть за стриманими підрахунками УСПП, втілення такого шансу вартувало б Україні товарообігу у близько 600 мільйонів доларів на рік, а за оптимістичних перспектив ця цифра сягнула б мільярду. Українські підприємці на свою користь запевняють те, що їх у регіоні Перської затоки знають ще з часів Радянського Союзу.

Концерн „Регіони України”, який очолював нині депутат Верховної Ради від однойменної фракції Олег Беспалов, працював на іракському ринку ще до війни. В інтерв’ю Бі-Бі-Сі пан Беспалов сказав, що, аби забезпечитися просуванням іракських контрактів, Україні варто було б вийти з коаліції, засудити агресію проти Іраку, але, разом із тим, залишити там свій контингент. Чому?

„Насамперед ми маємо підтримувати намагання іракського народу оновлювати їхню країну так, як прагнуть того вони, а не Сполучені Штати. Ми маємо засудити окупацію, але продовжити допомагати і відновлювати країну так, як того хочуть іракці.”

Більшість аналітиків погоджуються з тим, що приходити на іракський ринок за умов війни неможливо. Разом із тим, усі вони спільні в тому, що вже зараз українським компаніям варто було б мати своїх лобістів в Іраку, навіть якщо тим доводитиметься працювати так би мовити в „гарячій точці”.