BBC Ukrainian

Микола Мельниченко: "Сьогодні головна мета – показати схему фальсифікації президентських виборів 1999 року, хто був втягнутий, як це відбувалося, роль ЦВК, представників президента України в регіонах, тих чи інших олігархів."

- Яку заяву Ви маєте намір зробити під час свого перебування в Берліні?

Мельниченко: Це - повідомлення про те, що Олександр Єльяшкевич офіційно звернувся через одного з депутатів до Генерального прокурора, де він просить порушити кримінальну справу за фактом нападу на нього, в тому числі і проти Григорія Суркіса на підставі фактів, які є в його розпорядженні.

- Чи надходила до Вас пропозиція зустрітися з генералом зовнішньої розвідки Валерієм Кравченком, який нещодавно у Берліні заявив про, буцімто, накази СБУ стежити за опозицією за кордоном?

Мельниченко: Немає ще тих юридичних процесів, де ми могли б співпрацювати з паном Кравченком. Коли вони будуть, і Кравченко дасть необхідні свідчення в суді, така необхідність буде. І в суді не України. Тому що якому іншому органові – прокуратурі? Це смішно, надавати їм такі свідчення і докази.

- Чи хотіли б Ви зустрітися з Валерієм Кравченком?

Мельниченко: Я зараз в Берліні і якщо в нього є бажання зустрітися, я готовий обговорити з ним деякі питання і проблеми. Я розумію його становище, в нього тяжке становище сьогодні, тому ставити його в незручне становище я не хочу.

- Ви відчували якусь підтримку своїх дій під час перебування в Німеччині?

Мельниченко: Що таке Німеччина, що таке Америка, що таке Україна? Україна – це не Леонід Кучма, а Німеччина представлена різними політичними силами, різними групами. Тому я не можу говорити за всю Німеччину. Моя мета тут – через засоби інформації, через політичну еліту вплинути на керівництво Німеччини, аби вони прийняли політичні рішення щодо України, а не щодо Кучми.

- Чи буде якесь продовження оприлюднення Ваших нових записів напередодні президентських виборів?

Мельниченко: Навіщо? Кому це потрібно? На превеликий жаль, вдалося перетворити це в якусь гру, в якій кожен думає, що він може обіграти іншого партнера. Я не хочу перетворювати це на якийсь ПіАр якоїсь кампанії. Я проти цього. Я з самого початку наголошував на тому, що це треба розглядати в контексті конкретних злочинів і приймати щодо них юридичні рішення. Я стою на тому, щоб парламентська комісія, яка працює, має виважено ставитися до цих фактів і проводити розслідування, а не так, як ми бачимо це зараз проводиться в Україні.

- Ви звинувачуєте комісію Григорія Омельченка в пасивності?

Мельниченко: Свого часу Омельченко виконав свою функцію, але він може зробити ще більше. Питання в тому, чому комісія не працює. Як пояснити пасивність нашої опозиції до розслідування злочинів, вчинених не злочинною владою чи режимом, а конкретними особами – Кучмою, Литвином, Кравченком, Деркачем та іншими. Якщо вони і не є на те уповноваженими особами, тоді чому вони заявляють про надання гарантій Кучмі? Я реаліст і дивлюся на фактаж. Юридично гарантій Кучмі не можуть дати політики.

У мене є записи, які підтверджують, що Кучма і його оточення скоїли тяжкі злочини, які не мають строку давності, немає прощення по ним. Виступати від імені опозиції, чи на користь України дати гарантії – я питаю себе, хто ви такі, щоб давати такі гарантії? Ви пішли до Лесі Ґонґадзе, в неї запитали, дає вона гарантії чи ні?

- Яким чином можна було б, на Вашу думку, знайти вихід із ситуації, що склалася навколо плівок Мельниченка в Україні?

Мельниченко: Юридичний процес. Сьогодні вони можуть відбуватися тільки на Заході, забудьте, що в Україні хтось проводитиме розслідування. Ми бачимо приклад із суддею Василенком – він прийняв юридичне рішення, розпочати слідство і ми бачимо, що з цього сталося.

Питання таке – чому ті люди, які звернулися до Василенка, порушити кримінальну справу проти Кучми, від Василенка відвернулися. Невже сьогодні хтось із суддів, беручи до уваги приклад Василенка, відстоюватиме в першу чергу закон України? У мене є великі сумніви.

- Чи не є це причиною того, що Ви відмовляєте у використанні Ваших плівок опозиції?

Мельниченко: Я проти того, щоб мої записи використовувалися для шантажу, для досягнення тих чи інших політичних цілей. Я за те, щоб вони використовувалися в юридичних процесах і щоб крапку тут ставив суд.

Останні записи, які оприлюднили, їх не використовували для розкриття злочинів, це була якась політична гра, в якій я не хотів брати участь.

Але не нинішня українська влада, а влада майбутнього повинна розслідувати ті злочини, які ця “банда” скоїла. Не вони повинні розслідувати, а їх повинні розслідувати.

- Як Ви прокоментуєте рішення уряду, скерувати на повторну експертизу плівок Мельниченка з бюджету 850 тисяч гривень?

Мельниченко: Давайте я зачитаю Вам один витяг із документа. Це висновки експертизи від 9 січня 2001-го року. Згідно цих висновків, у розпорядженні слідства є лише копії аудіо записів у цифровому форматі.

По копіях не можна судити про зміни або монтаж оригіналу, що становить їх у розряд об’єктів, достовірність інформації яких встановити експертними методами неможливо.

У зв’язку з цим Генеральна прокуратура України 6 вересня 2002-го року звернулася до Департаменту юстиції США з клопотанням про допит Мельниченка у якості свідка із 92-ма запитаннями із вилученням у нього записів та обладнання для проведення незалежної фоноскопічної експертизи за участі закордонних експертів.

Зазначення клопотання не виконане і досі Генпрокуратура України не має оригіналів записів Мельниченка. Наголошую на факті: експертиза 2001-го року не може сказати, правда це чи ні. Але на підставі цієї експертизи Генеральна прокуратура відмовляє в порушенні кримінальної справи проти президента України Леоніда Кучми, глави адміністрації президента Володимира Литвина та міністра внутрішніх справ Кравченка за відсутності факту злочину.

Дивіться на дати: Генеральна прокуратура відмовляє 3 січня 2001-го, а висновки експертизи з’являються 9 січня того ж року. Проти Мельниченка ж на підставі цієї ж експертизи порушують карну справу 9 січня 2001 року. Де логіка? Якщо в них немає плівок, про яку експертизу може йти мова?

Мельниченко: Є учасники процесу – позивач, обвинувачуваний і суддя, які це вирішують. Я спілкувався із позивачами, якими є Мирослава Ґонґадзе, Леся Ґонґадзе і Олександр Єльяшкевич. Їм ця експертиза не потрібна.

Якщо ж вони мене попросять, надати її, тоді можна буде про щось говорити. Якщо їм це не треба, чому я маю віддавати записи в чиїсь руки. З якою метою? Заради їх знищення? Позивачі будуть вести судові процеси і це є саме ті докази, на підставі яких вони можуть бути успішно завершені.

- Інакше кажучи, Ви вважаєте, що, якщо проводитиметься повторна експертиза, вона теж не дасть результатів через відсутність оригіналу записів?

Мельниченко: Ми знову повертаємося до постанови ВР від 10 січня 2002 року, де чітко сказано, як робити експертизу і де. Чому вона не виконується?

Зачитую: “Заслухавши інформацію тимчасової слідчої комісії Верховна Рада постановляє - вважати за необхідне виконати в першому кварталі 2002-го року вимоги резолюції ПАРЄ від 27 вересня 2001 року щодо дотримання Україною обов’язків та зобов’язань, зокрема прискорити та завершити розслідування зникнення та вбивства Георгія Ґонґадзе або розпочати в разі потреби нове незалежне розслідування за допомогою закордонних експертів.

Розпочати розслідування справи щодо побиття народного депутата, заступника голови Комітету ВР з питань фінансів і банківської діяльності Олександра Єльяшкевича.

Передбачити в державному бюджеті України на 2002 рік 500 000 гривень для проведення експертами, яких визначить Рада Європи, експертиз “таращанського тіла” та розмов у кабінеті президента України щодо Георгія Ґонґадзе, Олександра Єльяшкевича та Олександра Подольського.”

Це постанова ВР, чому вона не виконується? А зараз Генеральна прокуратура хоче провести все сама, щоб нібито довести, що записи – монтаж.

- Чи може Олександр Жир, який раніше очолював тимчасову слідчу комісію Верховної Ради і який має фрагменти оригіналу плівок Мельниченка, передати їх на вивчення Генпрокуратури?

Мельниченко: Теоретично все можливо, але юридично це має проходити через комісію, вона має їх передавати. Григорій Омельченко знає механізм, як це зробити. Якщо це буде передано кулуарно, під килимом, то ні про яку достовірність цих записів не може йти мова. Політично – так, якісь заяви можуть бути, але тоді це буде на совісті тих людей, хто це передасть.

- Чи відчули Ви зміну ставлення до Вас після зміни керівництва Генпрокуратури?

Мельниченко: Скажу так - Кучма міняє лояльних до нього людей в особі Святослава Піскуна на більш відданих йому особисто. Був Деркач, Кучма міняє його на Смешка. Коли я свого часу говорив, що маю інформацію від Міністерства юстиції, що мені йде загроза від Смешка, тоді мені мало хто повірив. А тепер приклад з генералом Кравченком, який каже, що Смешко наказував йому слідкувати за опозицією. Так званий “обслуговуючий персонал” – це і міліція, і податкова, і служба безпеки – всі вони виконують одну функцію збереження цього режиму.

- З іншого боку, раніше не раз говорилося про відсутність юридичних підстав почати судове розслідування за межами України?

Мельниченко: Сьогодні це нереально, тому що є певні перешкоди. Але вони тимчасові, вони минуть і завтра судове розслідування за кордоном стане реальністю.

- Деякі політики твердять, що в Миколи Мельниченка начебто взагалі немає плівок. Що Ви можете сказати з цього приводу?

Мельниченко: Це елементарний шантаж, щоб я якимось чином виправдовувався. Я вже надав відповідні записи в Департамент юстиції США, все це зафіксовано. Українська влада буде все що завгодно говорити – що це неможливо, що це нереально. Якби вони в це вірили, вони пішли б на відкриту і прозору експертизу, але їм це не треба, тому що вони при відкритості програють.

- Яка доля звернення до акредитованих у Україні іноземних дипломатів, до яких Ви та Олександр Єльяшкевич звернулися на початку лютого?

Мельниченко: Ми звернулися до дипломатів, тому що ситуація в Україні, з одного боку, не така страшна, а з іншого – не така проста, як нам це здається. Вона розвивається динамічно.

Кучма і його оточення слідкують за реакцією Заходу. Подивіться, якою була реакція Кучми та Литвина на резолюцію ПАРЄ щодо конституційної реформи в Україні. Вони дійсно перелякалися і почали лавірувати, зустрічатися з послами і говорити, що нібито в нас все гаразд. Наша реакція була такою: так, потрібно ухвалювати рішення щодо української влади лише на підставі фактів, тому ми готові надати такі факти.

Це не лише записи. Як відомо, Олександр Єльяшкевич у 1999 році очолював комісію ВР контролю над президентськими виборами, у 2002 році – комісію контролю над парламентськими виборами.

- Як саме зараз йде робота над плівками Мельниченка і які саме фрагменти плівок Ви досліджуєте сьогодні?

Мельниченко: На сьогоднішній день йде не так швидко, як він мав би йти, процес шумоочистки і транскрибування записів. Сьогодні головна мета – показати схему фальсифікації президентських виборів 1999 року, хто був втягнутий, як це відбувалося, роль ЦВК, представників президента України в регіонах, тих чи інших олігархів – весь цей механізм треба демонструвати.

Мені дуже прикро і дивно, що представники “Нашої України”, Соціалістичної партії України, комуністів, яких було обрано до нинішнього складу ЦВК, голосували одноголосно за Ківалова – ту людину, яка організувала травлю на суддю Василенка. Це та людина, яка була ініціатором законопроекту про гарантії Кучмі.

Микола Мельниченко дав інтерв'ю групі журналістів у Берліні, серед яких була кореспондентка Бі-Бі-Сі.