Дитяча Книга року BBC-2022: думки журі про п'ять найкращих книжок
До короткого списку премії Дитяча Книга року ВВС-2022, яка є частиною щорічного літературного конкурсу "Книга року BBC", увійшли п'ять книжок українських авторів. Публікуємо рецензії членів журі на твори, що змагатимуться за головну премію у грудні.
Чого лиш не стається з незгідливими підлітками в цьому сюжеті: бійки, пожежі, переслідування, шантаж - усе довелося витримати, аби врятувати старезну Чорну Діброву, віковічні дуби, на які зазіхають новітні варвари.
А що дітям допомагає мудрий дідусь, ділячись секретами китайських мудреців, то перемога таки була за ними. До того ж стародавні стратегії підсилені сучасними технологіями. От і повірили не дуже тверезі пилярі, що їх переслідують мстиві духи, почувши глупої ночі левине рикання й завивання інших незнаних звірів.
Зрозуміло, какафонію звуків насправді записали десь у джунглях, а хлопці лише відтворили той запис в українській діброві. Але й непрохані гості погано вчили в школі зоологію, тож обдурити їх виявилося неважко.
Так, це власне й була гібридна війна, в якій слово важило не менше, аніж прямі зіткнення. І навіть важко сказати, чи поширена в селі розповідь про те, як боги - захисники зеленого світу спалили колись хату нечестивим лісорубам, була правдивою. Але людей із сокирами таки налякала. До того ж діти зуміли переагітувати своїх схильних до компромісів батьків, і врешті сільська громада відчула себе спільнотою, здатною до самозахисту й самоорганізації.
Врешті, всім дорога чиста річка, всі звикли ходити по гриби й ожину. Треба тільки не боятися відстоювати те, що любиш. Ну і трохи дослухатися до китайських мудреців, котрі дурного й поганого не порадять. А щодо левів в українських реаліях, то принаймні у Львові Старий Лев мається дуже добре.
"Канікули" у книзі Катерини Єгорушкіної - це сумна іронія. Оповідь починається 24 лютого. Дівчинка Віра, яка ще вчора готувалася до музичного академконцерту, сьогодні вже мусить спати у ванні. Наступного дня вся родина - мама, тато і братик-немовля - мусять ховатися в підвалі від російських обстрілів.
Ще через день тата не беруть до війська через поганий зір, а далі родина практично переселяється в підвал, який ділить із сусідами по будинку. Але вже незабаром мама з дітьми їде до Львова, а тато лишається боротися за те, щоб його родині було куди повернутися.
Це одна з багатьох дитячих книжок, виданих цього року, що оповідають про спільний досвід мільйонів українських родин, початок війни і втрату домівки. Катерина Єгорушкіна вирізнається тим, що пропонує поради від психолога про те, як заспокоїти себе під час панічного нападу, зокрема дієві вправи з дихання. До того ж її героїня не просто ховається від російських бомб, а вчить англійську мову, щоб розповісти світу правду про історію України.
Малолітня донька моєї знайомої якось питалася в своєї бабусі: "Бабо, а ти динозаврів ще застала?"
Для того, щоб не виникало подібних непорозумінь, і написана ця чудова книга: "Крута історія України: від динозаврів до сьогодні", Інни Ковалишеної.
Ця історія й справді крута. Починаючи від якості видання з чудовими малюнками, до інтерпретацій та доступних роз'яснень конкретних історичних фактів, подій і явищ.
У нас дійсно непроста національна історія. Часом і дорослі в ній губляться та помиляються. Тому дуже важливо, що змалечку діти зможуть вивчати і знати власну історію, написану цікаво, захопливо і зрозумілою мовою.
Окрім того книга містить суттєвий "бонус": це книга, насправді, ще й для дорослих. І то є великий привілей. Бо якщо кожен дорослий опанує історію України бодай на такому рівні і бодай в такому обсязі, зможе відрізнити Крейдяний період від Юрського, а Івана Богуна від Петра Дорошенка (не сплутавши при цьому з Порошенком), знатиме, хто такий Рябінінохадрос вебері, і де саме було море Паратетіс - це буде чудово!
У часи, коли війна позбавила наших дітей дитинства, ця книжка важлива як ніколи.
Бо вона - саме про те щасливе дитинство, яке і потрібне дітям. З днями народженнями, тортами, повітряними кульками, мамами, татами, бабусями і дідусями та звичайно песиком з вулиці, якого маленькій Марусі так хочеться принести додому.
Авторка Грася Олійко присвятила цю книжку всім песикам і котикам, які не мають дому. Але ця книжка тепер згодиться всім нам - бо нам теж так не вистачає домашнього затишку.
А ще ця книжка дуже влучно, без повчань нагадує, що доброта - це те, що треба плекати із дитинства.
Після шалених казкових пригод Меда і Пшатета Уляна Чуба вирішила розповісти всю правду про батьківство і мамівство.
А полягає ця правда в тому, що якими б золотими не були ваші діти, всім татам і мамам регулярно хочеться від них відпочити. Відпочинок цей повноцінним назвати складно. Первісні інстинкти все одно постійно нагадують про себе, і навіть лежачи на люксовому курорті ви будете регулярно переживати за своє потомство: чи поїло, чи не захворіло, чи не забагато сидить в планшеті…
Тому ідеальним виходом з ситуації стала б можливість помінятися з дітьми місцями. Хай тепер вони побігають довкола вас, погодують, поодягають і попереживають.
Уляна Чуба з притаманною їй фантазійністю підійшла до цієї не нової сюжетної лінії і вигадала легальний спосіб, як люблячій мамі пройти курс оновлення. Для цього треба з'їсти щось, що тебе трансформує (привіт "Алісі в Країні Див") і вуаля - починаються дива! Причому різдвяні. Так, справжні містичні речі діються саме на Різдво, а не під час шумно-карнавального Нового року, як це тривалий час у нас практикувалося в дитячій літературі.
І випереджаючи можливе запитання, чому це саме мама так втомлюється від сімейного побуту і що в цей час робить тато, відповідаю: гендерний баланс у книжці збережено. Тато теж заслуговує на свою частку чогось чудодійного їстівного.
