Як середньовічне зілля виявилося сильнішим за антибіотики. Та інші новини науки

У підбірці наукових новин тижня читайте про таке:

Маса чиновника пропорційна його корумпованості

Хорошої людини має бути багато, каже нам народна мудрість, натякаючи на те, що великі люди добріші та добріші. Проте, як з'ясував дослідник Павло Блаватський з Університету Монпельє у Франції, у випадку з політиками ця формула не працює.

Навпаки, чим габаритніший чиновник, тим більш схильним він є до корупції (або, точніше, його з більшою вірогідністю "рознесло" від незаконно набутого).

Звісно, корупція не піддається точному вимірюванню, та й самі держслужбовці та політики ретельно приховують свої махінації. Але дещо приховати все ж не вдається. Приміром, чергове підборіддя або безрозмірну талію.

За словами Блаватського, середня маса тіла слугує "зручною змінною" у формулі політичної корупції в країнах колишнього СРСР.

Автор дослідження визнає, що не мав доступу до медкарток, проте використовував комп'ютерне моделювання і за фотографіями визначив приблизну масу тіл 299 міністрів із 15 колишніх радянських республік, що обіймали посади у 2017 році.

Після цього він порівняв отримані дані з п'ятьма загальноприйнятими показниками рівня корупції, зокрема від Transparency International і Світового банку.

"Як з'ясувалося, індекс маси тіла наших міністрів був тісно пов'язаний з п'ятьма показниками корупції, тобто приховану масштабну корупцію буквально видно на фотографіях чиновників найвищого ешелону", - каже Блаватський.

У традиційно найменш вразливих до корупції країнах колишнього СРСР - Естонії, Литві, Латвії, а також у Грузії індекс маси тіла міністрів виявився найнижчим. Найбільш масивні чиновники зібралися в Туркменістані, Таджикистані та Узбекистані.

Втім, сам Блаватський визнає, що виняток усе ж є: це Україна, де дуже багато великих (за розміром) міністрів, але де рівень корупції на найвищому рівні, якщо вірити міжнародним експертам, відносно низький.

До теорії Блаватського можна було б висунути й іншу претензію: чи враховував він національний фенотип? Тобто чи не може бути так, що в країні, де населення схильне до повноти, політики теж страждають від зайвої ваги?

Як вказує автор дослідження, "у країнах з відносно більш повними міністрами населення в середньому якраз більш сухорляве". Справедливо й зворотне: у країнах Балтії міністри виділяються худорлявістю - на відміну від співвітчизників, які уникли держслужби.

"У масштабної політичної корупції може бути позитивний ефект, - іронізує автор роботи. - Чим більше важать політики, тим більш підтягнуті й здорові виборці".

Цибуля і часник дають фору антибіотику

Оскільки смертельно небезпечні бактерії стають все менш чутливими до антибіотиків, вчені, які не встигають створювати нові покоління ефективних ліків, у відчаї вирішили звернути увагу на стародавні знахарські книги. І знайшли потрібну формулу у так званій Лікарській книзі Бальда, якій близько тисячі років.

Не всі рецепти, що містяться в середньовічному англійському манускрипті, пройшли випробування часом. Але нехай мазь від нічних відвідувань гоблінів сьогодні не має попиту, зате так звана мазь для очей Бальда виявилася дуже дієвим засобом.

Раніше вчені вже встановили, що це зілля вбиває золотистий стафілокок Staphylococcus aureus, проте під час нового дослідження, Джессіка Фернер-Пардоу з Ворікського університету не лише підтвердила ці результати, але й показала, що мазь здатна знищити навіть особливо резистентну до сучасних ліків біоплівку, яку формує стафілокок.

Під час експерименту зварили 75 порцій мазі Бальда, до складу якої входять часник, цибуля (або цибуля порей - з оригінального рецепта це не зовсім зрозуміло, тому вчені про всяк випадок зробили два варіанти зілля), коров'яча жовч і вино.

І щоразу мазь знищувала біоплівку, для боротьби з якою лікарі застосовують антибіотики у концентрації, що в сотні разів перевищує звичайну. Вона добре спрацювала і в боротьбі з іншими небезпечними бактеріями, зараження якими важко піддається лікуванню й часто закінчується ампутацією.

Тут варто зазначити, що інгредієнти, які входять до складу мазі Бальда, працюють тільки разом. Коли дослідники спробували виділяти з мазі окремі складові й очищати їх, ефективність різко знижувалася.

Річ у тім, що сучасна фармацевтика прагне розбити ліки на складові й максимально очистити їх, тоді як середньовічні знахарі, навпаки, йшли шляхом поєднання природних характеристик різних речовин, які таким чином доповнювали одне одного й підсилювали сукупний ефект.

Приміром, вино, цибуля й жовч, виділені з зілля, самі по собі в ході експерименту показали слабкі антимікробні властивості й не впоралися не лише з біоплівкою, але й навіть з вільно плаваючими бактеріями.

Вчені ще мають з більшою точністю з'ясувати, чи працює мазь Бальда в клінічних умовах, проте вже зараз можна припустити, що вона не завдає шкоди, а отже, фармацевтам варто до неї придивитися.

По шосе - на "тролейбусних" вантажівках

Не знаю, чи пам'ятає сьогодні хтось вантажні тролейбуси, але в Москві та інших великих містах СРСР такі були. Були вони і в Європі та Америці. Тільки там їх швидко витіснили вантажівки з двигунами внутрішнього згорання - вони були якщо не дешевшими, то набагато простішими в експлуатації й не вимагали створення спеціальних електроліній.

Проте сьогодні, коли ставка робиться на порятунок довкілля від вихлопів, електротранспорт знову став популярним, до того ж настільки, що група вчених навіть запропонувала виділити спеціальну смугу на шосе для вантажівок і переобладнати їх у тролейбуси з електричними дугами - на кшталт трамвайних.

Такі електрифіковані вантажівки, на відміну від легкових електромобілів, яких вже немало на дорогах, не потребували б постійної підзарядки і важких акумуляторів, що займають місце корисного вантажу.

Щоправда, як підрахували у Центрі екологічних автоперевезень, такий проєкт коштував би 20 млрд євро: саме стільки необхідно для створення мережі електрифікованих автошляхів.

Але, як справедливо зауважують вчені, якщо врахувати, скільки ми витрачаємо на різноманітні зелені або частково зелені проєкти, ця сума вже не здається такою надмірною.

Якщо розрахунки правильні, то на ці гроші до 2030 року можна було б збудувати близько 7 тисяч кілометрів електрифікованих смуг і витрати окупилися б через 15 років.

А перевізники, яким довелося б вкластися в переоснащення своїх вантажівок, могли б вийти на прибуток вже через півтора року - завдяки лише заощадженню на пальному.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!