Таємницю каменів Стоунхенджу розкрили?
Автор фото, PA
Походження гігантських каменів з пісковику-сарсену у Стоунхенджі нарешті з'ясували за допомогою відсутнього шматка, що повернули через 60 років.
Аналіз частини довжиною в метр проводили разом з геохімічним дослідженням мегалітів Стоунхенджу.
Археологи визначили, що камені походять з місцевості у 25 км на північ від Стоунхенджу, поблизу міста Марлборо.
Сьюзен Гріні з державної комісії щодо англійських історичних пам'яток English Heritage зазначає, що це відкриття є "справжньою сенсацією".
15 каменів з пісковику-сарсену, висотою у сім метрів, формують "центральну підкову" Стоунхенджу. Також валуни з пісковику-сарсену перебувають у зовнішньому колі.
Менші камені Стоунхенджу з блакитного пісковику походять з пагорбів Преселі в Уельсі, а от походження каменів з сарсену раніше визначити не могли.
Повернення частини каменю, вилученого під час археологічних розкопок у 1958 році, дало змогу археологам проаналізувати його хімічний склад.
Ніхто не знав, де перебуває ця частина, поки 89-річний Роберт Філіпс, який був причетний до розкопок, не повернув її минулого року.
Автор фото, Historic England
Дослідники спочатку провели рентгенівське флуоресцентне тестування всіх наявних каменів з сарсену у Стоунхенджі. Це дослідження виявило, що більшість з них мають схожі хімічні речовини та походять з одного регіону.
Потім вони проаналізували родовища сарсену від Норфолка до Девона і порівняли їхній хімічний склад з хімічним складом шматка, який повернули.
В English Heritage зазначають, що дослідження продемонстрували - схожий хімічний склад з повернутим шматком має пісковик-сарсен з родовища у Вест-Вудсі, на південь від міста Марлборо.
Професор Девід Неш з Брайтонського університету, який керував дослідженням, зазначив: "Було чудово використовувати науку XXI століття, щоб зрозуміти минуле неоліту, і нарешті відповісти на питання, яке археологи обговорювали століттями".
Автор фото, English Heritage
"Наймасивніші камені"
"Мати можливість визначити місцевість, яку використали будівельники Стоунхенджу для отримання матеріалів приблизно в 2500 році до нашої ери - це справжнє задоволення", - каже Сьюзен Гріні.
За її словами, вчені і раніше припускали, що камені можуть походити з району міста Марлборо, але остаточно визначити це було важко - в графстві Вілтшир є чимало родовищ пісковику-сарсену.
"Вони (будівельники Стоунхенджу. - Ред.) хотіли найбільші, наймасивніші камені, які могли знайти, і був сенс дістати їх якомога ближче", - зазначає пані Гріні.
На її думку, це підтверджує, як ретельно розглядали та обмірковували будівництво Стоунхенджу.
