Українська збірна разом із командами зі 115 країн світу змагатиметься на Паралімпіаді
У день відкриття Паралімпійських Ігор Всесвітня Служба ВВС провела глобальне обговорення того, як спорт загалом і Паралімпійські Ігри, зокрема, змінюють ставлення до людей з обмеженими можливостями.
Глобальне обговорення тривало три години і його одночасно проводили кілька мовних служб ВВС: українською, російською, арабською, португальською, іспанською, французькою, бірманською мовами, а також на фарсі та суахілі.
Пропонуємо думки читачів ВВС Україна, а також витримки з дискусій на інших сайтах, перекладені українською.
Дописи читачів ВВС
"Такі висвітлення (у ЗМІ – ред.) для когось є рушійною силою. В тому плані, що хтось, може, десь має негаразди в житті і коли він бачить, що люди з вадами чогось досягають, це може стати поштовхом для праці і для більшого натхнення".
Вадим Карпенко, голова виконкому "Конфедерації громадських організацій інвалідів України" в інтерв’ю ВВС Україна
"Донедавна суспільство навіть не могло уявити, що спорт може бути і для людей з обмеженими можливостями (я сама не знала про це, поки не травмувалася). Але ЗМІ більше говорять про це, і ми бачимо, як більше людей з особливими потребами виходить на вулиці, вони більше спілкуються, менше відчувають страх. Соціальні мережі дуже допомогли".
Aline Rocha, паралімпійка з Бразилії, допис на Facebook
"Якби Олімпійські та Паралімпійські ігри відбувалися одночасно, це би значно збільшило мотивацію паралімпійців".
Mohammad, Іран
"Хотілось би почути думку учасників про проект злиття Олімпійських та Паралімпійських Ігор. Особисто мені це здається логічним не лише на тлі виступу Пісторіуса. Зараз спортсмени, доведені великим спортом до стану інвалідів, йдуть в Паралімпіаду як у будинок для осіб похилого віку. Хіба для цього створений паралімпійський рух? Можливо, злиття допоможе змінити мислення від гонитви за золотом до гонитви за здоров'ям?"
Андрій Анісімов, допис на Facebook, Російська служба Бі-бі-сі
"У нас, в принципі, люди дуже добре ставляться: я от на візку їжджу, до людей у такому становищі добре ставляться. Усюди, де не попросиш, допомагають. Дуже рідко відмовляють. Суспільство ставиться нормально, але проблеми, в принципі, в пересуванні, в доступності, особливо у якісь державні установи, до тих же чиновників потрапити майже неможливо: всюди сходи".
Валерій Березюк, майстер спорту зі спортивних танців на візках, в інтерв’ю ВВС Україна
"В Україні людям з особливими потребами живеться не дуже добре. Бар’єрність дошкуляє. Хоча і працюють комітети доступності, але вони поки що "працюють" на словах, у ЗМІ. і т.д. Ніде, де стоять пандуси не виконані правильно норми ДБН. Мабуть, ті "хазяї", де стоять ті пандуси думають, ось збудували пандус, а інвалідів немає. І їм незрозуміло чому. А тому, що та ті горе-пандуси піднятися зась. Бордюри не прибрані, двері вузькі, пороги високі, розвернутися візком нормально неможливо".
Надія з Житомира
"Спорт змінив моє життя, він приніс мені незалежність, щастя, особисту реалізацію. Спорт показав мені, що я можу більше, ніж я навіть могла уявити".
Aline Rocha, паралімпійка з Бразилії, допис на Facebook
"Є покращення у ставленні, але дуже повільне. Якби у нас не тільки Паралімпійські Ігри були популяризовані, не тільки спорт вищих досягнень, але й просто спорт для інвалідів популяризувався, то було б ще краще. А так, на жаль, про інвалідів згадують тільки на третє грудня і коли є Паралімпіада. Зміни у свідомості є, але дуже повільні, бо дуже мало інформативності у цій справі".
Вадим Карпенко, голова виконкому "Конфедерації громадських організацій інвалідів України" в інтерв’ю ВВС Україна
Я, на жаль, досі мало задумувався над проблемами людей з обмеженими можливостями і не цікавився паралімпійськими іграми. Імовірно, через їхнє недостатнє висвітлення у ЗМІ. Це несправедливо. Тим більше, що, як тут було сказано, недостатня розкрученість робить паралімпійську збірну непривабливою для спонсорів. На мою думку, можливо привернути увагу людей до паралімпійських змагань, і в такий спосіб підштовхнути суспільство і посадових осіб надавати більше підтримки людям з обмеженими можливостями.
Олександр, Київ
"Іран є однією з найуспішніших країн на Паралімпійських Іграх, тому що у нас так багато людей з обмеженими можливостями після ірансько-іракської війни, і, звичайно, наш уряд надав їм хороші умови для занять спортом".
Mohammad, допис на Twitter Перської служби ВВС
"Це (Паралімпіада - ред.) є популяризація таких людей. Негарне слово, але доноситься до простих пересічних людей інформація, що є ще люди, які мають фізичні вади, і такі люди – активні, вони не просто сидять вдома, а можуть чогось добитися в цьому житті і мають бути прикладом багатьом здоровим людям".
Вадим Карпенко, голова виконкому "Конфедерації громадських організацій інвалідів України" в інтерв’ю ВВС Україна
"У нас багато людей, які отримали травму, і сидять вдома. Їх витягти, щоби вони взяли участь в якомусь виді спорту, достатньо складно. Складно не тому, що це фізично складно. В нас це (Паралімпіаду - ред.) мало показують у засобах масової інформації, по телебаченню. Щоб людина, сидячи вдома, побачила, як все це відбувається, що в неї буде достатньо сил цим зайнятися. Багато хто після травми втрачає віру в себе, і їх складно залучити".
Валерій Березюк, майстер спорту зі спортивних танців на візках, в інтерв’ю ВВС Україна
"Ці змагання нагадають нам про тих наших співвітчизників, які за інших умов, повністю забуті".
Farhat, Афганістан, допис на Facebook Перської служби ВВС
Цікавилася лише загальними результатами. Не думаю, що досягнення змінили щось принципово або надовго. Такі ми українці-ситуативно пишаємося, приємно чути похвалу від інших країн, але з часом все забуваємо. І будуємо недолугий громадський транспорт, ставимо світлофори зі звуком лише біля державних органів (вразити гостей країни, які ми європейці!),бордюри на дорозі… Не їхні успіхи повинні змінити ставлення! Ставлення необхідно змінити в суспільстві. І воно повинно бути безумовним, як любов матері.
П.С. І взагалі, країни намагаються не афішувати досягнення паралімпійців, оскільки чим гірше їм живеться, тим більше спрацьовує гіперкомпенсація - тим сильніша воля до перемоги. Тобто більше досягнень паралімпійців - гірша країна.
Анастасія, Київ
"Що стосується Судану, то немає ніякої підтримки людей з особливими потреба. Олімпіада ніяк не змінює їхній статус".
Rawia Muto, з обговорення на Арабській службі ВВС
Дописи з форуму ВВС Україна:
Мені здається, що погано їм живеться, і ніякі паралімпійські ігри чи перемоги на них не можуть цього змінити. Люди просто абстрагуються від цього, як від проблеми, яка затьмарює і без того важке життя. Паралімпійці існують десь в іншій реальності, а на вулицях цих людей воліють не помічати. Не кажучи вже про те, що для більшості вони асоціюються не зі здобутими медалями, а з жебраками, які можуть використовувати свої каліцтва, щоби випросити більше грошей.
Ольга, Київ
"На жаль, в нашому суспільстві тема інвалідності все ж не сприймається - нецікава вона. А медалями паралімпійців похизуватися - це так, марнославна випадковість".
Олексій Логінов, допис у Twitter, Російська служба Бі-бі-сі
"Звичайно, однозначно - так. Звичайні люди бачать, що на змаганнях люди з обмеженими можливостями показують достатньо високі результати. Тобто вони не сидять вдома і є такими ж членами суспільства, як і всі інші. Судячи з мого досвіду та виїзду на міжнародні змагання, у нас Паралімпійський комітет намагається і докладає багато зусиль, щоби розвивати види спорту, в яких беруть участь люди з обмеженими можливостями, але фінансування в нашій країні та в інших країнах – різне".
Валерій Березюк, майстер спорту зі спортивних танців на візках, в інтерв’ю ВВС Україна
(Паралімпіада - ред.) ніяк не змінила ставлення - я ані не дивився трансляції (а вони були?), ані не слідкував за результатами. Ці змагання, на відміну від основних ігор, не становили для мене жодного інтересу.
Dmytro, Prague, Czech Republic
"Глобальні спортивні події для атлетів з обмеженими можливостями руйнують бар'єри, зведені суспільством, та сприяють тому, що суспільство приймає їх, усуваючи стигму, яка асоціюється з інвалідністю".
Dr-Maen Almashaqba, з обговорення на Арабській службі ВВС
"Дуже б хотілося, щоб наші люди більше не сприймали паралімпійців як громадян "другого сорту". Вони намагаються боротися зі своїми "природними" проблемами та обмеженнями, і вони є справжніми чемпіонами".
Араш, Іран, допис з сайту Перської служби ВВС
Хоч я і не цікавлюся спортом, однак мені не байдужі Паралімпійські Ігри. Я вважаю, що успіхи українських паралімпійців дещо змінили ставлення суспільства до людей з особливими потребами. Може, і не на 100 % у позитивну сторону, але змінили. Щоб якомога більше пересічних громадян знали про успіхи паралімпійців, ці Ігри повинні висвітлюватися ЗМІ на рівні з Олімпійськими. Я, як людина з особливими потребами, не можу не радіти успіхам наших паралімпійців і бажаю їм лише перемог.
Світлана, Київська область
Дописи з форуму ВВС Україна:
Якщо звичайним людям живеться не солодко, то людям з обмеженими можливостями взагалі жахливо. Успіхи паралімпійців лише свідчать про те, що в нас таких людей більше, ніж в інших країнах.
Сергій, Київ
Особисто я, як і більшість громадян України, почуваю гордість за Паралімпійців, що показують набагато кращі результати на ОІ, ніж наші звичайні спортсмени. При тому, що програми спорту для інвалідів розвиваються дуже потужно в багатьох країнах, набагато багатших за Україну. Дивовижний прогрес відбувся у кілька останніх олімпійських міжсезонь — від Олімпіади в Атланті (7 медалей) до Пекінських ігор (74 медалі).
Мені дуже хотілося б, щоб наші хоробрі Паралімпійці та загалом інваліди, що прагнуть займатися спортом в Україні, змагалися лише за результати, а не долали банальні незручності під час пересування містом, подорожей, занять на спортивних об'єктах тощо. Не можна заперечити, що підтримка державою спортсменів-інвалідів в Україні існує: по країні працюють центри "Інваспорт" та інші. Утім, і там вистачає проблем. Є нестача спеціалістів, зокрема, тренерів, що могли би працювати з глухими спортсменами.
Ольга Малова, Ліон, Франція
"Безумовно, спортивна сила духу інвалідів змушує суспільство побачити в них рівних собі, але нам всім бракує цієї дуже людської якості. Багато інвалідів перевершують нас розумово та морально, турбуючись про них, суспільство стає більш людяним, а нехтуючи - вироджується, бо головне багатство нації - не газ чи нафта, а - Особистість, в усьому світі це давно зрозуміли"
Nikolaus, Росія
"От за кордоном – так, там таких шукають, як ми. Там людина-інвалід або людина похилого, пенсійного віку живе. І культурно живе, і їй не бракує нічого. А у нас на рівні керівництва держави одна балаканина. І повірте – всі так вважають. В мене триста людей-інвалідів, і всі так вважають. І всі обурюються".
Світлана Шевчук, Товариство інвалідів Корольовського району Житомира
"Говорити про людей з "особливими можливостями" - це означає говорити ні про що. У кожного з нас особливі можливості. Можна просто говорити "люди" і перестати їх відділяти від інших людей".
Андрес Мартінез Соса, Уругвай, коментар зі сторінки BBC Mundo у Facebook
"Проблема в тому, що багато хто досі боїться довірити людям з обмеженими можливостями щось відповідальне, і тому можливостей для людей з особливими потребами дуже мало".
Салім Чармі, Танзанія, ВВС Найробі
Дописи з форуму ВВС Україна:
На моє сприйняття вплинули, скоріше, не паралімпійські ігри, а проживання в Британії. В Україні суспільство і держава ігнорує таких людей, їх майже не видно на вулиці, жодне кафе, магазин чи ресторан не пристосований для того, щоб люди на інвалідних візочках туди приходили. Тоді як тут, не має значення людина на візочку чи ногах усе створене для того, щоб кожен міг активно жити. Мені здається, що таким ставленням Україна підписує вердикт інвалідам. А це ж просто інший спосіб пересування!
Євгенія, Лондон
Редакція ВВС Україна перед початком форуму поспілкувалася зі Світланою Шевчук з Товариства інвалідів Корольовського району Житомира і запитала, чи здатні такі події як Паралімпіада змінити ставлення до людей з обмеженими можливостями:
"Думаю, що цього (Паралімпіади – ред.) замало. 19 років я роблю в організації, яка є кращою в місті і області, але я до цього скептично ставлюся. Я вважаю, що з кожним роком все гірше і гірше ставляться до такої категорії громадян, як інваліди. Вони просто живуть майже голодними. От і все. І я не вважаю, що Паралімпійські ігри щось додадуть до кишені бідного нещасного інваліда, який живе голодним і це нікого не цікавить. Немає, що заплатить, - виженуть з квартири, і помирай, як бомж".
Дописи з форуму ВВС Україна:
Перемоги паралімпійської збірної мали би свідчити скоріше про те, що у людей з обмеженими можливостями в Україні все-таки є можливості. Хоча насправді, як видно, вони мало інтегровані в різні сфери нормального людського життя. Рівень безробіття серед них катастрофічно високий, а вижити на пенсію у нас, мабуть, складнувато. Успіхи паралімпійців могли би, по-перше, надихнути і мотивувати громадян з обмеженими можливостями в пошуку роботи, а по-друге, переконати в їхній спроможності роботодавців
QWE, Київ
Дописи з форуму ВВС Україна:
Якщо мова іде про паралімпійсьскі ігри та спортсменів з обмеженням, то їм живеться не найгірше: вони мають до певної міри забезпечення соціальної мережі влади. З іншого боку, коли візьмемо людей-інвалідів з певним обмеженнями та старців, то тут справа жахлива. Цим людям бракує медичної та соціальної опіки. та відповідного харчування. дуже часто вони змушені жити по-жебрацьки,а влада Януковича взагалі не цікавиться цими людьми.
Дмитро== Вох с. Гиновичі
"Завдяки спорту я досягла багато чого. Всього. До спорту у мене практично нічого не було. Не практично, буквально у мене нічого не було. Ні квартири, ні зарплати, ні хорошої пенсії. Тепер завдяки спорту в мене все це є, - розповідає дворазова паралімпійська чемпіонка, паверліфтер Лідія Соловйова. - Мене поважають колеги, друзі. Я заслужений майстер спорту, а не просто так". Детальніше читайте в матеріалі Клацнути Українська паралімпійська революція.
