Борис Варга Баня Лука, Боснія-Герцеговина

	Баня Лука

Слухати тут

Серби населили Боснію-Герцеговину у 7 столітті, коли слов’янські племена, в тому числі й хорватські, заселяли ці частини Балканського півострову.

Ми відвідали звичайну сербську сім’ю Петрович, з метою ознайомитися як вони живуть. Я дізнався, що голова сім’ї Здравко Петрович, як і багато його співвітчизників, зберігає традиційний сербський звичай „крсну славу”, себто святкування сімейного хрестителя. У Здравка це святий Георгій, якого щороку святкують 06 травня. „Крсна слава” - це звичай, який у православному світі мають лише серби і на це свято сім’ю відвідують сусіди, родина, друзі. На „славу” не запрошують, а просто приходять і завдяки тому звичаю люди, які між собою посварилися мають нагоду помиритися. Славу святкують три дні, готується багато їжі, у церкві освячується хліб з вином.

Хазяїн Здравко Петрович розказав нам, що під час „слави” його дім відвідують люди різної національності - серби, мусульмани, роми. У розмові, ми доторкнулися питання, в якій Боснії-Герцеговині він б найбезпечніше відчувався, такої як зараз: поділеної на дві частини поміж народами, босняками-мусульманами й хорватами, чи Боснії-Герцеговині без внутрішніх кордонів?

„Страх від можливого конфлікту навчив сербів у Боснії-Герцеговині, що не треба ризикувати, як в колишній Югославії, і об’єднуватися у державний проект, який не відомо скільки може протривати. Не думаю що треба розділюватися та приєднуватись до Сербії, це нам непотрібно. Для усіх народів Боснії-Герцеговині краще щоб вони жили, так як зараз, кожен окремо”

На початку міжетнічного конфлікту, у першій половині дев’яностих років, значна частина сербів боялася, що над ними можуть повторитися злочини, подібні як під час Другої світової війни, коли напіввійськові угрупування, які тоді воювали на боці нацистів, чинили злочини під хорватськими та мусульманськими національними прапорами, в наслідок чого загинуло тисячі сербських цивільних.

Після розпаду колишньої Югославії, на початку дев’яностих років, зброя Югославської народної армії здебільшого опинилася в руках генералів сербського походження, які разом із радикальними сербськими політиками, використали страх власного народу з метою збереження влади та здобуття матеріальних вигод. Один з них був колишній лідер боснійських сербів Радован Караджич, якого минулого літа у Белграді було затримано та депортовано до Міжнародного трибуналу з воєнних злочинів до Гааги.

Наймолодший член сім’ї Петрович – Анастазія, яка має 9 років і ходить в другій клас загальної школи, про всі ці жахливі речи давньої і новітньої історії не дуже знає. У школах Боснії-Герцеговині діти період громадянської війни протягом дев’яностих років не вчать, а ці події в підручниках спеціально називають „великим інцидентом”. Все ж таки, мала Анастазія Петрович живе у середовищі, яке пильно стежить за тим хто якого походження, адже босняків-мусульман, сербів та хорватів фізично важко відрізнити:

„Боснійці-мусульмани та хорвати мають зовсім інакші імена від наших. Іменами ми можемо один одного відрізнити”

Думаю, що така акція у місті Баня Лука б не мала успіху. У Республіці сербській політики здебільшого пропагують виключно національні цінності, а і по сербських сім’ях, зокрема по селах, молодь вихована у традиційно - національному дусі. Юґослав Євджич

Отож, наприклад, типові імена для босняків-мусульман: Аднан, Алия, Сулейман, для сербів: Драґан, Милан, Вук, а для хорватів: Давор, Анте, Франьо.

Під час зустрічі з громадською організацією ОКЦ в місті Баня Лука, ми запитали у їхнього голови Юґослава Євджича, чи можливе, що б молодь у Республіці сербській прийняла наднаціональну ідентичність „боснієц-герцеговинець”, те чого хоче добитися молодь у Сараєво, здебільшого босняки-мусульмани.

„Думаю, що така акція у місті Баня Лука б не мала успіху. У Республіці сербській політики здебільшого пропагують виключно національні цінності, а і по сербських сім’ях, зокрема по селах, молодь вихована у традиційно - національному дусі”

І не дивно що це так, бо найвищі політики Республіки сербської користуються кожною нагодою пропагувати збереження виключно своїх національних та навіть національних цінностей сусідньої держави. Прем’єр Республіки сербської Милорад Додик заявив, що не приховує, що він не вболіває за збірну футболу Боснії-Герцеговини:

	Милорад Додик

„Я вболіваю за збірну футбольну команду сусідньої Сербії, а із задоволенням хотів б подивитися футбольний матч збірних команд Республіки сербської та босняко-мусульманської й хорватської федерації”.

І невідомо куди б пішли розмови про „герметичні катакомби боснійської політики”, як б не дізналися, що у Бання Луці готують один з найсмачніших шашликів у Боснії-Герцеговині. Баня Лука відома по орієнтальному шашлику, кебабу, який тут називають „чевап”. У ресторані „У Муї”, готується за рецептом старим майже сто років. „Банялучки чевап” - це на грілі смажене м’ясо, здебільшого яловичина, але може бути й свинина, й подається із домашньою булочкою, так званим „лепінєм”, з свіжою цибулею та й специфічним балканським жирним сиром „каймаком”.

У Республіці сербській проживає і українська діаспора, яка - так само як і усі народи Боснії-Герцеговини - зазнала воєнних страждань, а за словами їхніх місцевих представників, майже половина українців Боснії-Герцеговині, чотири з восьми тисяч, емігрували на Захід, здебільшого до Канади та Австралії. Один з них зараз відомий американський та боснійський письменник українського походження Александр Хемон, який емігрував до Північної Америки, і який своїми книгами „Питання Бруно” та „Новер-мен” досі надихає сучасну інтелігенцію в Боснії-Герцеговині.

Коли мова іде про українських миротворців, Україна на Балканах, в тому числі і Боснії-Герцеговині, активно бере участь уже 14 років, з часів коли іще точилася громадянська війна.

Нині у Босніїї-Герцеговині при міжнародної місії працює лише один українець, Володимир Жмінько, як радник з правових питань, але за власним контрактом. Пан Жмінько мені розказав, що українці, як слов’яни, швидше знаходили розуміння з місцевим населенням і що вклад українських миротворців у Боснії-Герцеговині завжди був високо оцінений, як зі сторони місцевого населення, так і міжнародною спільнотою. Протягом чотирнадцяти років, кількість українських поліцейських змінювалася, в основному від тридцяти до шістдесяти осіб, представників багатьох служб Міністерства внутрішніх справ України.

Етнічні серби у боснійській Республіці сербській дуже шанують свої історичні корені, традиції та звичаї. Однак, гіркий досвід сербів у Другій світовій війні та маніпуляція сербськими національними інтересами у збройному конфлікті протягом дев’яностих років, зробило чимало сербів обережними щодо політики об’єднування з іншими народами. Здебільшого, етнічні серби не хочуть щоб Республіка сербська від’єднувалась від Боснії-Герцеговині, але і не хочуть жити в країні, в якій не відомо, чи знову розпочнеться міжетнічна ворожнеча. Як у прислів’ї, яке ми почули десь на вулиці Баня Луки: „Хороший паркан робить хороших сусідів”.