BBCUkrainian.com | Докладно | Боснія й Герцеговина на роздоріжжі

Боснія й Герцеговина, колишня югославська республіка, яка найбільше постраждала в міжетнічних конфліктах на початку дев’яностих років, вже тринадцять років перебуває під протекторатом міжнародної спільноти.

Дейтонською мирною угодою Боснія-Герцеговина розділена за етнічним принципом на дві частини: на босняко-мусульманську й хорватську федерацію та Республіку сербську.

Цього року Боснія-Герцеговина здійснила крок інтеграції щодо ЄС, підписавши з Брюсселем угоду про стабілізацію та асоціацію. Все ж таки, Боснія-Герцеговина має чимало внутрішніх проблем - як наприклад зростання націоналізму в політиці, корупцію, та безробіття - які можуть порушити крихкий мир та безпеку в країні, та і в ширшому регіоні.

Зокрема, проблемою у Боснії-Герцеговині є дедалі зростаюче політичне тертя між представниками трьох народів – босняків-мусульман, сербів та хорватів. Ці народи не можуть дійти згоди щодо нового територіального устрою країни, а саме ця проблема поділу території за етнічним принципом була головною причиною жорстокої війни у Боснії-Герцеговини на початку дев’яностих років.

Журналісти Всесвітньої служби Бі-Бі-Сі наприкінці листопада подорожували містами Боснії-Герцеговини й розмовляли із звичайними людьми, громадськими організаціями та політиками, з метою дослідження питань чи Боснія-Герцеговина, попри міжнародний протекторат, готова стати самостійною єдиною багатонаціональною державою?

Наша подорож розпочинається з столиці Боснії й Герцеговини - Сараєво. Місто яке часто інспірує митців та філософів своєю специфікою стикання на порозі Європи трьох цивілізацій – західної та східної християнських церков та ісламу.

Цивілізації тут між собою переплітаються, змагаються та воюють. І це помітно на кожному кроці, навіть коли будувалося сучасне Сараєво на прикінці 19. століття босняки-мусульмани, серби, та хорвати не могли домовитися хто має право збудувати найвищий сакральний об’єкт і вирішили щоб висота вірських будівель відображала чисельність етнічних спільнот. Отож, найвища бошняко-мусульманська мечет, має 45 метрів, православна церква 44, а католицький костьол 43 метри.

Директор Медіа центру в Сараєво Боро Контич спробував нам пояснити споконвічну недовіру між етнічними спільнотами у Боснії-Герецеговині:

В цій країні існує одна рівновага, баланс страху, між босняками-мусульманами, сербами та хорватами, а найбільше від того щоб не бути обманутим на національному рівні. Це дуже добре відображається на виборах, бо люди бояться щоб, у разі якоїсь нової війни, не залишилися самі, поза своєю етнічною спільнотою. Тому у Боснії-Герцеговині в усіх трьох народів постійно перемагають націоналістичні партії.

Боро Контич

„В цій країні існує одна рівновага, баланс страху, між босняками-мусульманами, сербами та хорватами, а найбільше від того щоб не бути обманутим на національному рівні. Це дуже добре відображається на виборах, бо люди бояться щоб, у разі якоїсь нової війни, не залишилися самі, поза своєю етнічною спільнотою. Тому у Боснії-Герцеговині в усіх трьох народів постійно перемагають націоналістичні партії”

Місто Сараєво відоме тим, що воно розташоване вздовж річки Міляцка, що було найбільш багатонаціональним в колишній Югославії, і по тому, що тут 1984-го року проводилися зимові Олімпійські ігри.

Сараєво також відоме і по тому, що на початку дев’яностих років під час міжетнічних конфліктів це місто було чотири роки під облогою сербської армії, навіть довше ніж облога Сталінграду в Другій світовій війні.

Сербська армія, яка була сильніша і обладнана зброєю Югославської армії, вважала, що той хто контролює Сараєво, контролює й Боснію-Герцеговину. Босняко-мусульманське населення здебільшого проживає у старому центрі Сараєво і сербські військові вирішили за допомогою облоги та щоденним бомбуванням заставити їх здатися.

Учасники війни, Кемаль і Ґоран, розказали мені про травми, які прожили під час війни і показали відомий „тунель порятунку”, які пов’язував Сараєво із боснійсько-мусульманською вільною територією:

„Цей тунель проходить попід аеропорт, який контролювали сербські сили безпеки. Тунель був єдиною надією порятунку, оскільки через нього - за чотири роки скільки тривала облога Сараєво - ми постачали харчування, воду, ліки та зброю. Я пройшов через нього найменше 50 разів”

Бошняки-мусульмани - це єдина Слов’янська, себто південно Слов’янська, етнічно-лінгвістична група яка віросповідує іслам. Історично, це здебільшого сербське населення, яке під час Османської імперії у 15. столітті прийняло іслам і через те вони мали привілейоване положення при властях у Стамбулі.

Цей етнос змінив декілька офіційних назв - до недавна їх називали „Мусульманами”, а назву писали з великою початковою літерою, як прийнято писати назви усіх народів на Балканах. Все ж таки, деякі вважали це некоректним, бо назва мусульмани означає вірних ісламу і вирішили цю етнічну групу назвати „босняками-мусульманами”.

Босняки-мусульмани найбільше постраждали в громадянській війні протягом дев’яностих років, їх майже 60 000, а значна частина в геноциді у місті Сребреніца 1995 року, що викликало серйозне втручання міжнародної спільноти в конфлікт у Боснії-Герцеговині з метою налагодження миру.

Масові вбивства у місті Сребреніца стали після Другої світової війни, першим випадком геноциду у Європі, а сербський генерал Ратко Младіч, який тоді командував сербською армією, і далі переховується від Міжнародного трибуналу з воєнних злочинів.

Насильство, яке сталося у Боснії-Герцеговині, і яке я бачила у Сараєво, у мене викликало роздумів „що таке люди?”, „чому ці жахи трапляються?” і „що в тобі людське залишається, коли ти оточений великою кількістю насильства?.

Ясміла Жбанич

Молода кінорежисерка Ясміла Жбанич недавно на кінофестивалі у Берліні отримала нагороду Золотий ведмідь за фільм „Ґрбавиця”, який показує життя жертв остатньої війни. З Ясмилою ми зустрілися у Сараєво і розмовляли про те чи можливе очищення від травм війни через мистецтво:

„Насильство, яке сталося у Боснії-Герцеговині, і яке я бачила у Сараєво, у мене викликало роздумів „що таке люди?”, „чому ці жахи трапляються?” і „що в тобі людське залишається, коли ти оточений великою кількістю насильства?”.

Коли точилася війна, я була підлітком і в мене зруйнувався ідеалізований образ людини. Важливо усвідомити, що у деяких екстремальних ситуаціях люди можуть зробити жахливі речі один одному і потрібно про це говорити, щоб не допустити їх повторення”.

Під час конфлікту у Боснії-Герцеговині бошняки-мусульмани отримували велику підтримку з країн, де іслам є впливовою релігією, але і від ісламських країн, таких як Саудівська Аравія та Іран. У зв’язку з тим, зокрема, Белград звинувачував міжнародну спільноту, що у Європі підтримується створення держави з сильним ісламським фундаментом.

Кілька років тому, власті у Сараєво затримали та депортували декілька осіб, підозрюючи їх у членстві в радикальних ісламістських організаціях. Все ж таки, чимало журналістів у Боснії-Герцеговині нам розповіли, що це лише поодинокі випадки, і що це країна з поміркованим ісламом, сучасним поглядом на життя, та ще й під міжнародним протекторатом.

Один з босняків-мусульманів, який втік від жахів війни - Аднан Сулейман Пашіч. Він працював економічним консультантом у Сполучених Штатах та в Західній Європі, декілька років тому він вирішив повернутися додому. З Аднаном я розмовляв під час обіду, здебільшого на економічні теми, і мене цікавило, чи покращилася економічна ситуація у Боснії-Герцеговині:

Ідея виникла зовсім випадково, через Інтернет сторінку Фейсбук, на якій нас підтримало майже 8 тисяч молодих людей з усіх міст Боснії-Герцеговини та діаспори. Наша ініціатива полягає в тому, що кожен повинен залишити своє походження, віру та звичаї для себе, а ми повинні знайти нейтральну наднаціональну громадянську ідентичність „босанці-герцеговці". На жаль, поки що це здебільшого молодь, але на них залишається майбутнє країни.

Недим Рачич

„Думаю, що Боснія-Герцеговина нині стабільніша економічно ані ж політично. Промислові угоди набагато серйозніші, аніж політичні. За останні шість років країна має постійний промисловий приріст і попри високе безробіття, люди мають оптимізм і хочуть жити нормально, як перед війною.”

І не лише Аднан хоче жити в розвинутій країні Боснії-Герцеговині. Молоді босняки-мусульмани почали акцію створення наднаціональної ідентичності - „боснієц”, який в собі повинен поєднувати усі народи – босняків-мусульман, сербів та хорватів. Молодих „босанців” ми зустріли в центрі Сараєво як на день підписання дейтонської мирної угоди, який тут святкується днем державності Боснії-Герцеговини, збирають підписи для того щоб на наступному переписі власті ввели нову графу - „босанець-герцеговець”, або просто „босанець”. Хоча на вулиці йшов дощ, але, як не дивно, у черзі стояли десятки людей, які завтра готові стати „босанцями”. Слухаючи Боба Марлі та місцевий хіп-хоп, про „босанску ідентичність” я розмовляв із прибічників цієї ідеї Недимом Рачичем:

„Ідея виникла зовсім випадково, через Інтернет сторінку Фейсбук, на якій нас підтримало майже 8 тисяч молодих людей з усіх міст Боснії-Герцеговини та діаспори. Наша ініціатива полягає в тому, що кожен повинен залишити своє походження, віру та звичаї для себе, а ми повинні знайти нейтральну наднаціональну громадянську ідентичність „босанці-герцеговці". На жаль, поки що це здебільшого молодь, але на них залишається майбутнє країни”

Босняки-мусульмани найбільше постраждали у міжетнічному конфлікті в Боснії-Герцеговині протягом дев’яностих років. Вони мали велику підтримку відновлення своєї традиції та духовного життя від ісламської спільноти у світі.

Все ж таки, босняки-мусульмани Боснії-Герцеговині в основному підтримують розбудову сучасної світової держави, в чому їм допомагає міжнародна спільнота, іслам тут дуже поміркований, а самі босняки-мусульмани порушали ідею створення нової наднаціональної ідентичності „босанець-герцеговець”.

Чимало аналітиків вважають, що Боснія-Герцеговина та спосіб збереження традиції і розбудова сучасного демократичного суспільства в неї можуть стати певним зразком для чимало інших держав із значною ісламською більшістю, зокрема балканським, які прагнуть інтегруватися до ЄС, як Албанія, Косово, Македонія та Туреччина.