Роберт Гантер: Ми зараз бачимо завершальний етап цього пІдлого нападу Росії на Грузію. Якщо росіяни усвідомлюють, що відповідає їхнім інтересам, то вони спробують якнайшвидше все це завершити - і виконають мирні пропозиції Європейського Союзу і французького президента Саркозі: впустять миротворців, знайдуть спосіб вивести російські сили і повернути їх на батьківщину. Гадаю, потрібно усвідомити, що в найбільшому програші від того всього не Сполучені Штати і навіть не Грузія, а сама Росія.

Бі-Бі-Сі: Але насправді росіяни поводяться виклично, а зовсім не як сторона, що в чомусь програла.

Роберт Гантер: Знаєте, в Радянському Союзі полюбляли таку фразу "співвідношення сил". Тут не треба багато говорити про цифри - достатньо подивитися на те, за ким моральний авторитет. Росія не має великого авторитету чи впливу. Вона має багато нафти і газу - і більше власне нічого. Одним із драматичних моментів Пекінської Олімпіади було наступне: маленька Грузія стала об'єктом нападу великої Росії, і росіянам цілих чотири дні пішло на те, щоб виконати їхні військові завдання; тоді як у Китаї ми бачили майбутнє цілої Азії, коли весь цей дивовижний потенціал був продемонстрований цілому світові. Росії потрібен зовнішній світ! Це вже не 1921-ий рік за часів Леніна чи 1945-ий рік за Сталіна. Якщо Росія не буде поводитися цивілізовано, це призведе до її ізоляції - і вона заплатить високу ціну за оцю невелику авантюру, в яку росіяни дозволили себе затягти.

Бі-Бі-Сі: Склалося так, що російські сили в Грузії опинилися в безпосередній близькості від американських вояків, які привезли туди гуманітарну допомогу. Чи є стурбованість, що це може вийти за рамки суто гуманітарної місії?

Роберт Гантер: Мене непокоїть одне: що якийсь молодший російський офіцер зробить страшну дурницю. Але росіяни й американці вміють знімати конфліктність подібних ситуацій. Ключова проблема полягає в тому, що росіяни тут потрапили в дуже складне становище. Їм буде важко з цього всього вийти. Потрібно зрозуміти наступне: з усіма цими покладами нафти і газу Росія є всього лиш Саудівською Аравією з деревами. Це не наддержава. Вона лише вдає із себе потужну державу.

Бі-Бі-Сі: Але хіба американці не мали бути готові до подібної реакції Росії - адже всі заяви Москви про плани Грузії вступити до НАТО були дуже послідовні? Та й урешті-решт американці знали і ставлення грузинської влади до проблеми Південної Осетії - і могли спрогнозувати розвиток подій?

Роберт Гантер: Американці також не усвідомлювали, наскільки гарячковим і запальним виявився президент Саакашвілі. Але знаєте, Захід на чолі зі США насправді зробив Грузії погану послугу, коли на бухарестському саміті НАТО заявив, що Грузія БУДЕ в альянсі. Країни альянсу кривили душею: членство в НАТО означає готовність захистити якісь країну силою, а як ми знаємо, ЖОДЕН член НАТО не був готовий допомогти Грузії. Пан Саакашвілі на це розраховував, постукав, так би мовити, у двері, але "нікого не було вдома". Пан Путін побачив у цьому сигнал - і скористався можливістю. З боку країн Заходу це було вкрай безвідповідально. Нам треба почати думати чітко. І дати росіянам зрозуміти - хоча вони й самі це усвідомлять, якщо не дурні - що їхнє майбутнє повинно бути в 21 столітті. І що вони не можуть і надалі жити, як вони це робили минулого тижня, немов би вони досі в столітті 19-му.

Бі-Бі-Сі: Але якщо не буде ознак того, що російські бронеколони покидають територію Грузії, то що може вдіяти міжнародна спільнота? Санкції? Що, власне кажучи, станеться?

Роберт Гантер: На мою думку, кожен день, упродовж якого росіяни залишаються в Грузії, є втраченим днем, коли мова про довіру зовнішнього світу. А їм це потрібно - для іноземних інвестицій, щоб європейці і далі купували їхній газ. Зараз потрібно зробити наступне: почати розміщувати там миротворців і зрушити з місця дипломатичний процес. Якщо Росія цього не зробить, то залишається лише скласти руки і сказати: гаразд, настав час на кроки, які дійсно будуть прикрими - місце в групі Восьми розвинутих держав. Але я не думаю, що росіяни не здатні усвідомити помилковість власних дій.