Ян Репа Оглядач Бі-Бі-Сі з питань Центральної та Східної Європи

	Пам'ятний знак жертвам депортації із Лемківщини під час операції Вісла

Однак двоє президентів не візьмуть участь в суботньому відзначенні 60-ї річниці акції "Вісла", коли в 1947-му році комуністична влада Польщі депортувала українську національну меншину з традиційного місцепоселення на південному-сході і переселила їх на північні й західні терени Польщі. Українські діаспорні організації закликають до формального вибачення та компенсації - але наразі цього не сталося.

В роки між двома світовими війнами українці становили найчисельнішу та найбільш активну національну меншину в Польщі: загальна чисельність українців становила п'ять мільйонів осіб, або 15 відсотків усього населення міжвоєнної Польщі. По тому, як під час Другої світової війни кордони в регіоні були перекроєні і частина східної Польщі була анексована Радянським Союзом, кількість українців в Польщі скоротилася до 650 тисяч.

Між 1944 та 1946 роками майже півмільйона українців були депортовані з Польщі до Радянського Союзу. А етнічні поляки. які жили в колишній східній Польщі, а тепер опинилася в західній частині СРСР, постали перед дилемою: "Або на Захід! Або на Схід!" Переважна більшість вибрала переселення до Польщі.

В березні 1947 року генерал Кароль Свєрчевський - більшовик-ветеран та кадровий радянський офіцер, поставлений росіянами незадовго до того на посаду заступника міністра оборони Польщі - був застрелений під час інспекційної поїздки гористою місцевістю на південному сході Польщі.

Провину було покладено на Українську Повстанську Армію - воєнізовану структуру, яка вела збройну боротьбу проти Радянського Союзу та Польщі. Після цього було ухвалено рішення позбавити УПА "соціальної бази", депортувавши ціле українське населення Польщі (140 тисяч осіб) до західного та північного регіонів країни.

	Типова лемківська хата на сході Польщі

Операція "Вісла" була здійснена в співпраці з Радянським Союзом та Чехословаччиною, які перекрили кордони своїми додатковими військами. Деякі польські історики стверджують, що ціла ідея депортації українців в Польщі була випрацювана в Москві. З військової точки зору операція була успішною - активність УПА в Польщі пішла незабаром на спад. З моральної точки зору операція "Вісла" завжди була суперечливою - вона стала ще одним джерелом напруги в стосунках українців та поляків.

В той самий час доля депортованих українців не викликала великого співчуття в Польщі. З часу створення Української Повстанської Армії в 1942-му році її підрозділи часто влаштовували "етнічні чистки" польського населення. Поляки ж щойно втратили значні території на сході - включно з містом Львовом - на користь Радянського Союзу. Багато поляків після війни вітали політику розпорошення етнічних українців в Польщі.

Під час останнього перепису населення в Польщі в 2002-му році менше аніж 30 тисяч людей - а це 0.07% усього населення - записалися "українцями". Це може означати, що українці все ще не наважуються подати свою справжню ідентичність - або ж може означати, що повоєнне розпорошення таки досягло свого результату і значною мірою зруйнувало українську національну меншину в Польщі.

До якої міри нинішнє польське висловлення жалю з приводу операції "Вісла" є щирим - на відміну від політичної тактики, метою якої може бути посилення ідеї про польсько-український "стратегічний альянс", спрямований на зменшення російського впливу в регіоні - про це можна дискутувати. Проте з польського боку не було формального вибачення, і воно не очікується, хоча й було засудження "Вісли" з боку польського Сейму.

Були чутки, що президенти Ющенко та Качинський можуть в суботу відвідати польське прикордонне місто Перемишль і взяти участь у спільному відзначенні і символічній церемонії замирення. Натомість буде невелика релігійна відправа в президентському палаці у Варшаві у п'ятницю - на яку представників мас-медіа не запрошено.