Сергій Жадан і Таня Малярчук, нагороджена призом для найкращого молодого автора

Премію 10 000 гривень авторові вручив посол Великої Британії в Україні Тімоті Барроу. Пан посол висловив свою підтримку конкурсу "Книжка року Бі-Бі-Сі" і побажав провести їх принаймні ще 15 - по числу років, які існує Українська служба. Пан Барроу промовляв українською мовою, яку вивчив за час свого недовгого перебування на посаді посла Великої Британії.

Українська служба Бі-Бі-Сі також нагородила Таню Малярчук за книжку "Згори вниз. Книга страхів" призом для найкращого молодого автора - поїздкою до Лондона. Ця нагорода стала несподіванкою для багатьох, у тому числі для авторки. Проте експерти оцінили прозу Малярчук дуже високо, попри її дуже юний вік, тому Бі-Бі-Сі скористалася цією нагодою і запровадила таку заохочувальну премію.

Церемонія проходила у форматі радіопрограми - вона мала ведучого, продюсера Бі-Бі-Сі Богдана Цюпина, гостей, перерву на новини та відповіді на запитання. Після закінчення церемонії (яку паралельно записувала звукооператор Рут, що спеціально приїхала з Лондона), звукозапис вийшов в ефір, як звичайно, о 9 вечора на хвилі Бі-Бі-Сі у програмі "Добрий вечір з Лондона". Хоча, очевидно, в цьому конкретному випадку це був добрий вечір саме з Києва.

Після церемонії Сергій Жадан відповідав на запитання присутніх письменників, критиків і просто шанувальників української літератури.

Капранов, газета "Друг читача": Скажіть, будь ласка, минула Книжка Року відзначилася тим, що там перемогла книжка вагою 9,5 кг. Ваша книжка теж найтовща в конкурсі. Ви навмисне видавали таку товсту книжку, щоб перемагати в усіх українських конкурсах, чи це співпадіння?

Сергій Жадан: Це проект видавництва Фоліо, щоб перемогти.

Капранов: І вже до як прогноста. Відповідно, кожен справжній митець – це людина, яка дивиться в майбутнє. Скажіть, будь-ласка, перший переможець – Львів (Юрій Винничук), другий – Харків. Схід і Захід разом. Де буде наступний?

Сергій Жадан: Ну, Сімферополь, очевидно.

Леонід Фінкельштейн, видавництво "Факт": Мені дуже сподобалася назва Вашої книжки. Мене цікавить, чи не збираєтеся ви видати другий том, який буде називатися "Государство и революция"?

Сергій Жадан: В мене був інший варіант. Наступна книга буде називатися "Короткий курс ВКП(б)".

Богдан Цюпин, Бі-Бі-Сі: До речі, про назву. Я думаю, що назва, обкладинка Вашої книги приваблює увагу. Чому вона називається і виглядає саме так? Чому там серпи та молоти і багато червоного кольору?

Сергій Жадан: Це добре продуманий комерційний хід. До мене навіть звернулися зараз з Луганська, запросили з презентацією цієї книги. Сказали, ми хочемо вас запросити, тільки дайте нам книгу прочитати. А я кажу, як ви мене запрошуєте, якщо не знаєте, якого спрямування моя книга. І вони обурено написали: Як не знаємо? Знаємо. Вона ж соціалістична, соціалістичного спрямування, і ми хочемо вас запросити. Це, очевидно, якийсь комсомол луганський. Так що це для розширення аудиторії, яка, на жаль, зараз не така широка в Україні.

Другий брат Капранов, письменник: Мене тривожить серп і молот на Вашій книжці. І назва. Мені здається, що це спекуляція на некрофілії. Як Ви це прокоментуєте?

Сергій Жадан: Я прокоментую, що якщо це спекуляція на некрофілії, то конкурс Бі-Бі-Сі тоді має таке от відверте спрямування. Минулого року – Винничук. Тепер от…

Капранов (сміється): Там не було некрофілії.

Сергій Жадан: Але там теж були якісь приємні речі (сміх і оплески в залі)

Читачка Ганжа: Не так давно перечитувала твою поезію і звернула увагу, що в тебе майже в кожному вірші згадуються риби. Я би просила конкретніше розповісти, що тебе з рибами пов’язує, чи це метафізичний поклик твоєї душі? Чи все-таки гастрономічний? Поясни читачам, будь ласка.

Сергій Жадан: Це не астрономічний, скоріше, гастрономічний. Я ж з Луганської області, а в нас там води, фактично, немає. Це така сексуальна травма дитинства. Відсутність водойм великих, відсутність річок, морських продуктів.

Богдан Цюпин: У Вашому творі, окрім риб, можна натрапити на такі слова та висловлювання, які колись заведено було називати нецензурною чи ненормативною лексикою. Навіщо Вам це?

Сергій Жадан: Це так само, як використання серпів і молотів, - для розширення читацької аудиторії, для завоювання дешевим способом широкої популярності.

Богдан Цюпин: І це працює?

Сергій Жадан: Ви ж бачите – звичайно (сміється)

Заохочувальний приз, вікенд у Лондоні, отримала молода письменниця Таня Мялярчук за її книгу "Згори вниз".

Члени журі

• Віра Агеєва, професор Києво-Могилянської академії
• Сергій Васильєв, культуролог, оглядач газети "Коммерсант"
• Юрій Винничук, письменник, переможець минулорічного конкурсу Книжка року Бі-Бі-Сі
• Костянтин Родик, головний редактор газети "Книжник-ревю"
• Світлана Пиркало, Українська служба Бі-Бі-Сі

Ну, а замість розповіді про себе переможець конкурсу прочитав свого вірша:

За зеленим спалахом городини
За двома підлітками, які тримаються за руки,
Йти посеред вечірнього супермаркету.
Дівчинка вибирає цитрини, солодкий перець,
Дає потримати своєму хлопцеві,
сміючись кладе назад.

За десять хвилин десята.
Вони довго перед тим сварилися.
Вона хотіла від нього піти.
Він умовив її залишитись.

Повні кишені зелених речей.
Золоті ассірійські монети,
знеболювальні таблетки.
Солодка любов.
Зачарована паприка…

Винесіть звідси! Ну, винесіть
Вологу душу
Кожен померлий плід і полуничну кров.
Риби, вбиті гвинтами старих пароплавів
у південних штатах,
нафаршовані сережками і британськими
панківськими шпильками,
стогнуть від кофеїну в зябрах,
чорних хвороб,
від зеленого світла,

Ніби просять:
Винесіть звідси! Ну, винесіть нас звідси
на найближчу стоянку,
до найближчого автосервісу,
до найближчого холодного океану.

Ніби показують, вигинаючись вологими душами -
доки ці гвинти в небесах
над вечірнім супермаркетом
розвалюють соковите повітря,
доки під нігтями запікається кофеїн –

Винесіть,
ну, давайте.
Сховайте в кишенях
теплі зелені спалахи,
покладіть під язик срібло і золоті монети,
до найближчої схованки,
до найближчого стадіону.
Кров за кров, Господь нас кличе, поводячи плавниками.

Тому що так,
як він тримається за неї, я не зможу ніколи
ні за кого триматись.

Я не пройду байдуже повз цю мертву тканину.
Я й без того надто довго вагався,
не маючи сил рушити,
аби тепер не йти за ними слідом.

Ти ж напевне знаєш, що їх очікує, правда ж?
Там, де ти зараз є, де ти опинилась,
ти все можеш сказати їм наперед.

Ще два-три роки золотого підліткового
завмирання в серпневій траві,
розтрачування монет на різну отруту – і все.

Пам’ять заповнить те місце в тобі,
де знаходилась ніжність.

Тому що так, як вона боїться за нього,
я не зможу ніколи і ні за кого боятись.

Тому що з такою легкістю, з якою вона
кладе йому до рук ці теплі цитрини,
я не зможу нікому ніколи нічого віддати.

Буду і далі за ними іти
в довгих виснажливих сутінках супермаркету
жовтою травою під ногами
з мертвою рибою на руках,
відігріваючи її серце своїм диханням,
відігріваючи своє дихання її серцем.