Наталія Маковійчук-Скофенко Бі-Бі-Сі, Лондон

Офіційне визнання Голодомору геноцидом проти українського народу відтепер залишається за ООН.

Професор Марк фон Хейген вважає, що це багато в чому залежатиме від зусиль самої України, а також істориків, які вивчають Україну за її межами.

Сам він досліджує і викладає, зокрема, українську історію в Колумбійському університеті Нью-Йорка. Як він оцінює взаємозв’язок голодомору і української національної ідентичності, і його вплив на її становлення?

Марк фон Хейген: Завдяки зусиллям істориків, активістів національного руху, громадських діячів посилити усвідомлення про роль Голодомору в українській історії, він відіграє все більшу роль у встановленні української національної ідентичності, так само яке і в становленні незалежної держави з 1991 року. Небажання визнати його злочином проти людства або геноцидом з боку інших політичних діячів і істориків - це спроба не визнати право на власну державу, власну історію, власне минуле.

Небажання визнати його злочином проти людства, або геноцидом з боку інших політичних діячів і істориків - це спроба не визнати право на власну державу, власну історію, власне минуле. Марк фон Хейген

Бі-Бі-Сі: Західноукраїнський національний рух базувався на боротьбі проти польських, згодом радянських властей. Чи може визнання Голодомору геноцидом позначитися на стані націоналізму, чи патріотизму в Центральній і Східній України, які були найбільше ним уражені?

Марк фон Хейген: Я думаю, що так, і в багатьох випадках це уже сталося. Особливо тому, що Східна і Центральна Україна найбільше потерпіли від голоду 1932-33 років. Але цього ще недостатньо, через довготривале радянське табу і досі незначні зусилля істориків, як в Україні так і за її межами. Треба оприлюднити деталі голодомору для розвитку національної самосвідомості, бо голодомор є дуже важливою складовою національної самосвідомості. На мою думку, ще треба багато зробити усім нам, хто займається минулим і сучасним України.

Бі-Бі-Сі: Головна дискусія навколо визнання Голодомору геноцидом точилася у парламенті навколо того, чи був він вчинений проти українського народу чи нації. Наскільки важливою на вашу думку є різниця?

Марк фон Хейген: Навіть не зосереджуючись на різниці між цими поняттями, ми достеменно знаємо, що від голодомору 1932-33 років потерпіло багато етнічних українців за межами Радянської України, а також багато не-українців, які жили в Україні і поза нею. Але зараз багато доказів того, що режим Сталіна мав на меті покарати українців і український національний рух. Тобто незважаючи на те, як це дебатується зараз в Україні, геноцид був проти народу чи нації, з архівів ми знаємо зараз, що Москва хотіла покарати українців за опір колективізації, а також іншим планам, які мала на меті Москва. Зараз досі є багато українців, які не знають справжніх масштабів трагедії, або не хочуть про це знати, або ж у яких закарбувалися штампи ще з радянських часів, коли голод замовчували або характеризували його як витвір буржуазної пропаганди діаспори. Досі багато членів Комуністичної партії - незважаючи на те, що подаються архіви, вважають це фабрикацією західноукраїнського націоналізму. Тобто є багато людей, які досі захищають свою версію минулого.

Бі-Бі-Сі: Україна, нарешті сама офіційно визнала голод геноцидом, але тепер прагне міжнародного визнання. Наскільки реально, що ООН визнає Голодомор геноцидом?

Марк фон Хейген: Так, я вважаю, що це станеться, і вже зроблено значний прогрес у цій справі. Посли, постійні представники України при ООН докладають у цьому значних зусиль, все більше країн підписується під відповідною українською резолюцією. Звичайно, є опір, Росія досі становить значну проблему, але з кожним роком все більше країн це усвідомлюють. І чим більше зусиль докладатиме український уряд, історики і зарубіжні вчені, тим швидше може бути прийнято цю резолюцію.