Катерина Хінкулова Бі-Бі-Сі, Лондон

	Російських офіцерів вислано з Грузії

Але ескалація російсько-грузинського конфлікту триває - між двома країнами зупинено авіа-, залізничний, морський та дорожній зв'язок. Не ходить пошта.

Британська преса сповнена заголовків на цю тему - про російський гнів та крайню напруженість у взаєминах Москви та Тбілісі пишуть всі газети.

Вони реагують на виступ російського президента Владіміра Путіна, який був сповнений негативної риторики на адресу Грузії.

“Наших службовців було захоплено та кинуто у в’язницю у Грузії, це ознака спадщини, яку лишив по собі Лаврентій Павлович Берія, як всередини країни, так і за її межами,” - зокрема, заявив російський президент.

Стосунки, що погіршуються

Температура тональності взаємних обвинувачень між Грузією та Росією не лише не знижується, а й постійно росте.

Президент Путін виступив після засідання Ради національної безпеки з термінологією, раніше нечуваною стосовно навіть такого складного “клієнта”, як Грузія.

“Державний терроризм”, “викрадення” і, врешті, згадки про Берію - усе це вказує на те, що войовничий тон, яким послуговувався минулого тижня міністр оборони Росії Сергей Іванов, вірно відображав настрої у Кремлі стосовно Грузії.

Те, що анти-російське спрямування не в інтересах грузинського народу, здається, у Тбілісі вже зрозуміли.

Російських військових було передано представникам ОБСЄ, а ті передали їх росіянам, після чого військові вилетіли додому.

Проте, інцидент далеко не вичерпаний. Помста з боку Росії, здається, лише набирає обертів.

Припинено всi сполучення між двома країнами, включно з поштовим.

Помста триватиме

На Заході висловлюються думки, що помста, можливо, і неадекватна, але очікувана, і що грузинам варто було зважити усі потенційні ризики перед тим, як викликати на бій такого гіганта як Росія.

Це не перший випадок, коли стосунки між двома країнами напружуються - але такими поганими вони не були від часу розпаду СРСР.

Грузинський президент Міхаїл Саакашвілі в останні 48 годин у більш примирливому тоні спробував пояснити позицію Грузії і сказав, що його країна головним чином керувалася бажанням, аби її не розглядали як якусь “другосортну“ територію.

Грузії слід затямити, що її західні друзі, яких Владімір Путін цинічно назвав "спонсорами" - у такому відвертому протистоянні з Росією на сторону Грузії ставати не будуть.

Причин цьому безліч - від боротьби з тероризмом і тої підтримки, яка необхідна Заходові від Росії, і до енергетичної політики Європи, яка після 1 січня цього року ускладнилась усвідомленням, що Росія є чільним поставщиком газу для континенту і з часом така її роль лише зростатиме.

Тепер ситуація набрала своїх обертів і просто звільненням російських військових не закінчиться.

Реакція Думи

Депутати російської Думи виступили з різноманітними погрозами на адресу Грузії - вони навряд чи реалізуються, але є гарним індикатором настроїв у російському суспільстві та політикумі.

Так, ексцентричний віце-спікер Владімір Жириновський закликав до "найсерйозніших" заходів проти Грузії, включно з розташуванням у тій країні російських військ.

Пан Жириновський сказав, що режим Саакашвілі треба скинути за допомогою російських багнетів та місцевої опозиції і провести у Грузії "справді демократичні" вибори.

Інші депутати, як, наприклад, спікер Думи, Борис Гризлов, говорять про заходи реалістичніші і тому небезпечніші для Грузії - як, наприклад, обмеження чи заборона на грошові перекази між двома країнами.

Що далі?..

Політичним переможцем зі шпигунської кризи Грузія не вийшла і наслідки цього позірного протесту проти російського впливу, напевно, відчуватиме що довго.

З іншого боку, вона на цьому етапі довела, що готова захищати свою внутрішню політику від зовнішнього втручання і найбільше - від втручання Росії.