Юрій Кушко Бі-Бі-Сі, Лондон

	Газотранспортний вузл

Для залагодження проблем до Ашгабада має вирушити українська делегація на чолі з виконувачем обов'язків міністра палива та енергетики Іваном Плачковим. Втім, цей візит вже кілька разів переносився і немає впевненості, що він відбудеться і цього разу.

Тимчасом налагодження прямих постачань дешевого туркменського газу до України набуває дедалі більшої актуальності на тлі погроз Москви підняти з першого січня ціну на газ для Києва.

Про негаразди газової співпраці України з Туркменістаном наш кореспондент Юрій Кушко розмовляв з колишнім віце-прем'єром туркменського уряду Худойберди Оразовим, який нині перебуває на вигнанні у Швеції

Бі-Бі-Сі: Худойберди Артикович, чому, на Вашу думку, україно-туркменські відносини у газовій галузі є такими заплутаними і чи не простіше було б мати справу обом сторонам напряму, без посередників (до чого днями закликала Юлія Тимошенко)?

Худойберди Оразов: Звичайно, це було б простіше і мабуть краще... Але, бачте, для Ніязова сьогодні змінилася ситуація. Якщо раніше для нього було важливо заробити статки, то сьогодні на перше місце виходить проблема власного виживання.

Зверніть увагу, що за останній час він уклав угоди про боротьбу з тероризмом з трьома країнами. Це Іран, Росія, Китай. Ну, для нього терористи - це ті, хто виступає особисто проти нього. І нині він потребує тих, хто його здатен захистити. А Україна - по-перше далеко, а по-друге вона не в змозі забезпечити йому захист.

Бі-Бі-Сі: Але ж саме фінансові проблеми, перетворилися нині на камінь спотикання на переговорах щодо закупівлі туркменського газу. Зокрема, Ашгабад наполягає на сплаті українського боргу. А від "Газпрому" вимагає нині платити 100 доларів за тисячу кубів, а це - хоча й не напряму, а опосередковано - може позначитися на збільшенні ціни на газ для України. Чи пан Ніязов не підігрує у такій спосіб Москві чи ж захищає туркменські національні інтереси?

Худойберди Оразов: Ні. Ніязов ніколи жодні інтереси, окрім особистих, захищати не буде. Він може попутником, - чи то для американців, чи то для китайців чи росіян, але лише попутником. Він не проти створити враження, що мовляв саме він відстоює інтереси Туркменістану в цінових питаннях, а насправді це не так. Пригадайте, що аж до 2005 року ціна на газ для України не перевищувала 44 доларів за тисячу кубів, себто була дуже низькою. До того ж наполовину поставки сплачувались не твердою валютою, а українськими товарами. Зокрема, калошами (ну навіщо ті калоші мешканцю пустелі?!) та іншими товарами, які не завжди були потрібні Туркменістану. Такі схеми часто-густо приховували обман - як українського народу, так і туркменського.

Бі-Бі-Сі: Якщо Ніязов постане перед вибором кому віддати перевагу - співпраці з Україною або Росією, - на чий бік, Ви гадаєте, він схилиться?

Худойберди Оразов: По-перше, я вже казав, що він усюди завжди, все своє життя захищав свої особисті інтереси. Решта для нього не має жодної користі. У даному випадку, якщо він постане перед вибором між Росією та Україною, гадаю, він стане на бік Росії. Він завжди стає на бік сильнішого.

Бі-Бі-Сі: Дивна складається історія - президент Ніязов вже майже рік не може доїхати до Києва, хоча його очікували ще в вересні минулого року, потім у жовтні, нині очікують, що він приїде десь у другій половині поточного року. З іншого боку - вже кілька місяців до Ашгабата не може потрапити українська делегація на чолі з міністром палива та енергетики Іваном Плачковим. Як це все можна пояснити?

Худойберди Оразов: Розумієте як... Це українська сторона, якщо говорити про політику у серйозний спосіб, то це українська сторона сама себе поставила у такі умови. Якщо б не було заяв Тимошенко про готовність до співпраці з Ніязовим, якщо б Ніязова не відвідував свого часу Ющенко, то не було б сьогоднішньої ситуації. За будь-яких обставин, відсутність поваги до самих себе породжує зверхнє ставлення з іншого боку. Так воно сталося і у випадку з Туркменбаші. Він зрозумів, що він нього надто залежать, а тому і почав поводитися - з якоюсь, я би навіть сказав, презирливістю: заманеться, прийму українську делегацію, а ні - то не прийму. Така вже в нього вдача. Перед сильним він стає на коліна, а залежним від нього нехтує.

Бі-Бі-Сі: На початку 90-х років, як виглядає, Україна не скористалася можливістю прямої участі у розробці туркменських газових родовищ, що відкривало можливість нарощувати обсяги постачань газу за рахунок видобутку палива власними силами, силами українських інвесторів, на туркменських теренах. Чи бачите Ви можливість для України якимось чином виправити цю ситуацію сьогодні?

Худойберди Оразов: Якщо б тоді, як ми і пропонували, - (ще коли Ющенко лише перейшов працювати до Центробанку України,) - ми пропонували надати нашій співпраці стратегічного характеру, укласти угоду років так на десять, розвивати інвестиційні проекти, збільшувати обсяги робіт, які мали б виконувати в Туркменістані українці в рахунок газопостачань, - так от, якщо б тоді українська влада пішла цим шляхом, то сьогодні Україна не мала б жодних проблем. Маючи свої об’єкти і свою власність в Туркменістані, вона могла б впливати і на політику Ніязова. На жаль, цього не було зроблено. Сьогодні, якщо Україна бажає і надалі розвивати співпрацю з Туркменістаном, в неї залишається єдина можливість - молитися на Буша. Іншого виходу я просто не бачу.