Ростислав Хотин Редактор Української Служби Бі-Бі-Сі, Лондон

	Філіп Ґордон

Вчора Ви могли почути інтерв’ю з колишнім російським прем’єр-міністром і майбутнім висуванцем на президентських виборах в Росії Міхаїлом Касьяновим.

Сьогодні розмова про те, як самміт вісімки бачиться з Вашингтону.

Ростислав Хотин говорив з Директором Центру США та Європи у Вашингтоні Філіпом Ґордоном.

Бі-Бі-Сі: Чи команда президента США Буша має якусь ідею, з якою американський лідер їде на самміт вісімки до Санкт-Петербургу - чи це просто поїздка аби побачитись з президентом Путіним та іншими лідерами вісімки?

Філіп Ґордон: Я гадаю, що самміт якоюсь мірою несе в собі більше ризиків, аніж можливостей для американської адміністрації. Ризик становить те, що президент Путін не поводить себе так як могло би подобатись Сполученим Штатам з цілої низки питань - зокрема в плані стосунків Росії з її сусідами, стану з демократією всередині Росії, в питанні Ірану, енергоносії. І для президента Буша їхати до Санкт-Петербурга для щасливого дружнього самміту з Путіним означало би підірвати довіру до себе. І, чесно кажучи. американська адміністрації дещо стурбована цим моментом. І для команди Буша вдалий самміт вісімки в Росії - це самміт, який відбувся, але якось тихо й непомітно.

Бі-Бі-Сі: Деякі впливові демократи, зокрема, сенатор Джон МакКейн закликали президента Буша не їхати до Санкт-Петербурга, проігнорувати самміт вісімки...

Філіп Ґордон: Так, була критика як з правого, так і з лівого політичних флангів Буша і висловлювання в тому плані, що йому краще було би не їхати. Але адміністрація. в принципі, пристала на позицію, що ми все ще потребуємо Росію для багатьох надзвичайно важливих справ -- нерозповсюдження зброї масового знищення та ядерних технологій, Іран, енергетика. І тому, проігнорувати самміт було би контр продуктивним.

	Путін та Буш

Бі-Бі-Сі: Чи на самміті вісімки Сполучені Штати та Європа будуть говорити одним голосом, спільно піднімаючи деякі чутливі теми з господарями-росіянами?

Філіп Ґордон: Ну, це залежить від того. яким голосом вирішить говорити Америка. В Америці були різні голоси. Віце-президент Чейні у Вільнюсі говорив про Росію доволі твердим голосом. І багато європейців від цього занервували, бо вони потребують енергетичної співпраці з Росією і вважають, що з Росією треба бути більш дипломатичним. Наразі, ми ще не знаємо, яким голосом буде промовляти в Петербурзі Америка. Якщо тональність буде занадто жорсткою, то це може призвести до розколу з європейцями.

Буш більше не вірить в Путіна як близького союзника чи партнера. Але адміністрація ще не підійшла до точки, коли вона була би готова протистояти Росії і говорити з неї дуже відверто й жорстко. Бо адміністрація знає, що вона потребує Росію. Філіп Ґордон

Бі-Бі-Сі: Чи не є лідери переважної більшості країн великої вісімки такими собі "кривенькими качками" - президент Ширак дуже непопулярний вдома, прем’єр-міністр Блер так само, японець Койзумі взагалі у вересні збирається піти з прем’єрської посади...

Філіп Ґордон: Так, я гадаю, що навряд чи був ще таким самміт великої вісімки за участю таких внутрішньо непопулярних і так відверто послаблених лідерів. Буш, Блер, Койзумі... Проді щойно обраний непереконливою перевагою голосів. Ширак дуже непопулярний. Меркель, правда, нормально почувається, але на загал це самміт досить слабких лідерів.

Бі-Бі-Сі: Що стосується Ангели Меркель - чи вона могла бути тим рупором семи, який би доніс стурбованість заходу до російського керівника? Адже пані Меркель встановила, може не такі приязні так за Шредера, але все ж доволі добрі стосунки з Путіним, а водночас вона є, на відміну від свого попередника, переконаним "атлантистом"...

Філіп Ґордон: Американці мають великий ентузіазм та сподівання щодо Меркель. Це політик, який добре робить свою справу в Європі і до того ж Німеччина надзвичайно важлива для США. В Європі жодна серйозна справа неможлива без Німеччини. Меркель виглядає світлою плямою на досить захмареному горизонті Європи: вона популярна вдома, вона може проводити зовнішню політику, яка не йде в розріз з американськими інтересами.

Бі-Бі-Сі: Наскільки послабляє американську адміністрацію війна в Іраку і внутрішня непопулярність Буша й Чечні? Деякі російські газети, наприклад, вмістили недавно карикатури на Чейні, зобразивши його з мисливською рушницею за спиною, натякаючи не недавній інцидент під час полювання, коли Чейні підстрелив свого знайомого...

Філіп Ґордон: Логічним продовженням зовнішньої політики Буша була би тверда тональність розмови з Росією. Мовляв, для США, як потужної країни, демократія важлива... Але адміністрація не хоче цього робити. Хоча російська політика міняється і Буш більше не вірить в Путіна як близького союзника чи партнера. Це вже не на часі. Але адміністрація ще не підійшла до точки, коли вона була би готова протистояти Росії і говорити з неї дуже відверто й жорстко. Бо адміністрація знає, що вона потребує Росію.

Бі-Бі-Сі: Дехто з оглядачів говорить, що після самміту вісімки можливе ледь не повернення духу "холодної війни" в стосунках Росії та Заходу. Чи є така загроза?

Філіп Ґордон: Ні, я гадаю, що американська адміністрація не повернеться назад до часів "холодної війни". Але якщо Росія, скажімо, й справді відійде від демократії і буде продовжувати залякувати своїх сусідів і якщо США вирішать розширити НАТО, тоді справи погіршаться, перед тим, як знову покращитись.