Ольга Макарчук Бі-Бі-Сі, Київ

	Що вміють робити безробітні депутати ВР?

Відповідний закон було ухвалено в останній сесійний день Верховної Ради поточного скликання.

Беручи до уваги суттєве оновлення парламенту після виборів, оглядачі розцінили його як намагання аутсайдерів перегонів, довічно закріпити за собою депутатські привілеї.

Проте, більшість парламентарів, які голосували "за", пояснюють це складністю для колишнього депутата знайти для себе роботу.

З гармошкою під Верховну Раду

Для Степана Гавриша звуки позивних Верховної Ради поступилися щебетанню його півторарічного сина. 4 квітня пан Гавриш брав участь в останньому засіданні Верховної Ради четвертого скликання, і, оскільки блок „Не так!” не подолав 3% бар’єру на перегонах, до парламенту він у найближчі чотири роки не повернеться.

В мене величезний багаж. Але за помаранчевої влади я не був витребуваний навіть для експертних оцінок. Величезна кількість депутатів упродовж 5-7 років не може влаштуватися на роботу. Що робити? Степан Гавриш

Подібна доля очікує на близько 60% нинішніх депутатів, які, втративши свій статус, воліють залишити привілеї – останнього сесійного дня понад 300 парламентарів ухвалили зміни до закону про статус депутата, які передбачають близько 120 тисяч гривень виплат із держбюджету колишнім парламентарям у разі, якщо ті не знайдуть собі роботу.

Доктор юридичних наук Степан Гавриш каже, що голосував за той закон, оскільки йому, як колишньому опозиціонерові, за „помаранчевої влади” нічого не світить:

„В мене величезний багаж. Але за помаранчевої влади я не був витребуваний навіть для експертних оцінок. Величезна кількість депутатів упродовж 5-7 років не може влаштуватися на роботу. Що робити? Я вмію грати на губній гармошці, мій син навчився співати один рядочок пісні. Вийдемо під Верховну Раду, і можна сказати те, що сказав у 12 стільцях Кіса Вороб'янінов.”

Непересічні безробітні в Україні та в Європі

Ухвалені зміни до закону про статус народного депутата передбачають збереження за депутатами зарплатні рік по тому, як вони полишають стіни Верховної Ради, скасування її в разі влаштування на роботу і поновлення виплат у разі втрати робочого місця.

Є факти, що зарплату ще ходять отримують ті, хто перестав бути депутатом ще в 1994-му році, здорові працевлаштовані мужчини, але вони отримують від держави субсидії непрацюючого. Володимир Стретович

Подібна практика існує й у західноєвропейських країнах, проте там такі виплати становлять лише відсоткову частину зарплатні депутата, а їхній розмір і тривалість залежить від кількості скликань.

Разом із тим, німецький парламентар отримує лише в два з половиною рази більше від українського, який із усіма надбавками після збільшення урядом Юлії Тимошенко зарплатні для держслужбовців першого рангу має близько 18 тисяч гривень на місяць.

Це в 60 разів більше від мінімальної заробітної платні в Україні, тоді як в країнах ЄС, де покажчик мінімальної зарплатні не нижчий від тисячі євро, а в Люксембурзі взагалі становить близько півтори тисячі, розрив між депутатом та найбіднішим працівником - в 5-6 разів.

Голова комітету Верховної Ради у боротьбі з організованою злочинністю і корупцією Володимир Стретович пригадує свій перший прихід до парламенту в 1994-му, коли депутати отримували трохи більше 500 американських доларів, і каже, що не підтримує ані такого великого матеріального розриву між депутатами та пересічними українцями, ані ухваленого минулого тижня закону:

„Так подбали про своє безхмарне економічне майбутнє депутати, які не потрапляють до парламенту. Є факти, що зарплату ще ходять отримують ті, хто перестав бути депутатом ще в 1994-му році, здорові працевлаштовані мужчини, але вони отримують від держави субсидії непрацюючого. Не може депутат живитися за державний рахунок і отримувати зарплату в обсязі цілий рік.”

Спільна мова буржуазії та пролетаріату

Під час ухвалення змін до закону про статус депутата парламентарі чи не вперше за тривалий час продемонстрували єдність позицій – документ підтримали всі політичні сили, хоча найнижчу кількість голосів – лише 4 з 42 – дав Блок Юлії Тимошенко.

Один із членів фракції БЮТ Богдан Губський, який був одним із провідних донорів кампанії БЮТ, загадковим чином таки подбав про своє безробіття, так само як і депутат Віктор Пінчук, статок якого польський „Впрост” минулого року оцінив у півтора мільярди доларів.

Найбільше голосів за нескромну допомогу для безробітних, попри соціальні передвиборчі обіцянки дала Партія Регіонів і ... комуністи. На запитання Бі-Бі-Сі, чому вони підтримали закон, який не сприяє пропагованій КПУ соціальній рівності, член тієї фракції Олександр Голуб відповів так.

„Гроші, які виділялися щодо закону про статус депутата, не є суттєвими для держбюджету і не є тими грошима, які б забрали з соціальних статей. Рішення було продиктоване тим, що слід було підтримати чесних порядних депутатів, які не залежать від влади і фінансових кіл.”

Політики не винні... Винна ментальність?

Чому депутати, проголошуючи популістські гасла, самі ж їх заперечують, коли йдеться про власний гаманець? Керівник Центру правового аналізу Михайло Дяденко пояснює відмінність, яка існує між парламентськими та звичайними безробітними, пережитками радянського минулого, яке, мовляв, укорінило ставлення до високопосадовця, як до вибраної особи.

„Мова про штучний поділ на звичайних громадян і громадян виділених, тобто, якщо ти управлінець, ти виділений. Мова про менталітет. Політики тут не винні. На Заході компенсації політикам, які виконують функції держуправління, співмірні розмірам середньої зарплати. В Україні зарплати політиків жодним чином не пов’язані з зарплатами звичайних громадян.”

Президент України Віктор Ющенко вже одного разу ветував зміни до закону про статус народного депутата, аргументуючи це тим, що надання таких гарантій законотворцям суперечить закону Про зайнятість населення та буде обтяжливим для бюджету.

Тепер, після подолання вето, президент заявив, що не підпише закону, оскільки це не відповідає українським реаліям. Проте оглядачі переконані, що це не поставить крапки в спробах депутатів, зберегти за собою довічну зарплатню.