Андрій Деркач Бі-Бі-Сі, Київ

Експерти стверджують, що ліцензування не позначиться на обсягах експорту, а лише дозволить урядовцям заздалегідь отримувати інформацію про обсяги вивезення цукру за межі України.

Досі урядовці не мають повної інформації про ситуацію на ринку цукру.

Знають лише, що в країні є близько 1 мільйона 700 тисяч тонн цього продукту. Як стверджує відправлений Верховною Радою у відставку міністр аграрної політики Олександр Баранівський, цього має вистачити до початку грудня 2006 року. Проте, пан Баранівський не може сказати напевне, хто саме є власником цукру.

Експерти ж вважають, що близько третини обсягу зберігають селяни, оскільки в Україні поширена оплата зданого на цукрозаводи буряка продуктом його переробки.

	Цукровий буряк

З огляду на зростання цін, Кабінет Міністрів вирішив запровадити ліцензування експорту. Київський експерт Олег Тимків вважає, що це рішення має на меті не обмеження експорту, а вчасне отримання найповнішої інформації про наміри експортерів.

Зростання експорту сталося внаслідок подорожчання цукру на світовому ринку. У січні ціна на тростинний цукор-сирець зросла на 150 відсотків — із 300 до 500 доларів за тонну. Великі країни-виробники дедалі в більших масштабах використовують цукор як сировину для виробництва автомобільного пального — етанолу. Лише Бразилія минулого року половину вирощеної тростини переробила на етанол.

Українські цукровари, як і їхні колеги за кордоном, відреагували на зменшення пропозиції товару підвищенням його ціни. За словами Олександра Баранівського, великі міжнародні компанії скуповують цукор в Україні та вивозять його.

Оскільки внутрішня ціна наздоганяє світову, експерти вважають більш нагальною проблемою монопольне становище п‘яти найбільших компаній, які контролюють половину всього українського ринку.

Секретар парламентського комітету з аграрної політики Олег Юхновський вважає, що в цій ситуації урядові слід запроваджувати ліцензування не експорту, а оптової торгівлі в самій Україні. Пан Юхновський пропонує урядові стримувати ціну з допомогою вкидання на ринок дешевого цукру з власних резервів.