В офісі канцлера Німеччини - нова господиня; політика щодо України буде прагматичніша, вважає професор Осадчук

З професором Осадчуком розмовляв Фідель Павленко.

Богдан Осадчук: Я думаю, що це передчасні надії - і досить ілюзорні, бо не треба забувати, що Ангела Меркель була гострим противником прийняття Туреччини до Європейського Союзу. А це означає, що якщо вона так проти Туреччини настроєна, то вона не може бути адвокатом українських аспірацій. Тут треба бути дуже обережним. Одне, що можна очікувати - це що не буде русофільства, як за Шредера. Будуть більш ділові стосунки між Берліном і Києвом. Але щоб Німеччина стала адвокатом євронадій України - це абсолютно передчасно. До речі, не знаємо, хто буде міністром закордонних справ, а від цього теж буде багато залежати. Ще перед виборами, коли говорили про можливу коаліцію християнських демократів і лібералів, тоді міністром закордонних справ міг би стати голова фракції лібералів Ґепгард. На одному конгресі в Берліні навесні він заявив, що Україна належить до Європи і що треба зробити все, щоби прискорити її вступ. Але сталося інакше, і тепер ліберали в гострій опозиції до новоої коаліції.

Бі-Бі-Сі: Серед претендентів на посаду міністра закордонних справ Німеччини називають Ґюнтера Фергойґена, який був комісаром ЄС з питань розширення і не був занадто великим другом України...

Богдан Осадчук: Це дуже можливо. Він є кандидатом - і досить поважним. Він, очевидно, не був таким гарячим прихильником приєдання України, але, з другого боку, він не є антиукраїнським. Коли б він став міністром, можна би почати з ним діловий діалог на ту тему.

Бі-Бі-Сі: Свого часу блок ХДС-ХСС виступав з ініціативою в парламенті дати Україні чіткий сигнал щодо її європейських перспектив, на що вона може розраховувати...

Богдан Осадчук: Автором тих планів був Фолькер Рюе - дуже активний проукраїнський політик. До речі, то він організував виступ президента Ющенка в Бундестазі. Зараз він не висував свою кандидатуру - і усунувся від політики. Його можна буде якось використати. Він, напевно, буде проукраїнським лобістом, але він є вже поза активною грою, і тут треба шукати інших шляхів і інших союзників.

Бі-Бі-Сі: Якщо взяти настрої німецького електортау загалом, як би німці, на Вашу думку, відповіли на таке запитання "Кого б ви радше бачили в складі ЄС - Туреччину чи Україну?"

Богдан Осадчук: Відповідь би була - ані одних, ані других. Себто є дуже сильний німецький егоїзм - захист власних інтересів і страх, що подальше розширення Європейського Союзу може негативно позначитися на життєвому рівні німців і що сюди можуть масово прибути дешеві робітники - чи то з Туреччини, чи з України,- які можуть скласти невигідну конкуренцію. Отже ці економічні, егоїстичні настрої і такий спосіб думання є домінуючим. А крім того, не треба забувати про так званий "візовий скандал", який був використаний християнськими демократами у передвиборчій кампанії. Сама Меркель в цьому не брала участі, але праві кола в складі ХДС зробили цю атаку на Йошку Фішера так би мовити "на спині" українців, і це дуже нагативно відбилося на рейтингу українців узагалі.

Бі-Бі-Сі: Тобто, фактично, настрої політичної еліти - антирозширювальницькі - є відображенням настроїв німецького суспільства взагалі?

Богдан Осадчук: Так. Вони подібні до настроїв у Франції і інших західноєвропейських країнах. Під тим оглядом Велика Британія є набагато більш ліберальна.