Але голландський контингент миротворців ООН, який в кілька разів поступався чисельністю армії генерала Ратко Младіча, був змушений передати від 30 до 40 тисяч мусульман, яких вони охороняли, боснійським сербам.

Патрік Кремерс був тоді 19-річним солдатом голландського батальйону:

"У нас було передчуття, що щось має трапитись, оскільки вони відокремили чоловіків від жінок і їхніх родин. Але нам вони сказали, що просто хочуть з'ясувати, чи мають чоловіки якийсь стосунок до армії мусульман, і якщо так - їх буде покарано, а якщо ні, - їх відпустять. Ми тоді просто змушені були повірити їм на слово."

Хасан Хуханович працював тоді перекладачем для голландських миротворців:

"Мій батько, мати і брат 10 років тому були разом зі мною на базі голландського батальйону ООН у селищі Поточари поблизу Сребреніци. І голландці передали їх сербам, коли ті наказали миротворцям залишити базу. Це стосувалося загалом 5-6 тисяч людей на базі. А тоді чоловіків і хлопчиків відокремили від жінок і дітей, і вбили."

Попри запевнення лідера боснійських сербів Радована Караджича, що мусульманам не загрожує небезпека, сталася справжня різанина. Вбивства на схилах довкола Сребреніци тривали кілька тижнів - вважається, що загалом було вбито понад 8 тисяч чоловіків і хлопчиків.

Пан Хуханович вважає, що принаймні частина відповідальності лежить на міжнародній спільноті:

"Цьому можна було запобігти - навіть захопленню міста, якби НАТО і ООН втрутилися і завдали авіаударів. Усе, що треба було зробити, це знищити може 3 сербських танки, які йшли попереду колони військ, що прямувала до міста. Тоді, можливо, серби не увійшли би до міста, а людей, які прийшли до бази Поточари, голландці та ООН мали впустити всередину і захищати, доки не було би знайдено вирішення проблеми. Звичайно, людей розстрілювали серби, але саме голландські миротворці ООН видали людей сербам."

Неспроможність ООН запобігти геноциду, попри обіцянку захистити боснійських мусульман, вважається багатьма однією з найгірших сторінок в історії організації.

Але, як каже речник тодішнього представництва ООН в регіоні Крістофер Ганнз, провину не можна покладати лише на ООН:

"Не треба забувати, що коли у східній Боснії було утворено так звані безпечні зони, Рада Безпеки доручила забезпечити ці зони силам захисту ООН - так званим Ю-ЕН-ПроФор. Вони просили надати більше вояків, але між ключовими гравцями - США, Британією, Росією - точилися суперечки щодо кількості солдатів, яких ті країни готові були надіслати, а у підсумку вояків і не вистачило. Сама ідея створення безпечних зон була складною для реалізації, але брак миротворців дедалі її ускладнює. А це рішення здебільшого залежало від ключових гравців - 5-ти постійних членів та інших країн з Ради Безпеки."

Відомо, що голландський контингент звертався з проханням про авіапідтримку. Тож, чи можна було її забезпечити?

Знову Крістофер Ганнз: "Безумовно, голландські миротворці з самого початку просили про підтримку авіації. Але була і ціла низка перешкод: ви не можете просто завдавати авіаударів силами НАТО коли і де ви побажаєте. Адже там було скупчення цивільного населення. ООН вже оприлюднила детальний звіт щодо різанини у Сребреніці, і Кофі Анан вибачився за дії організації. Можливо, представник ООН у регіоні повинен був наполягати на авіаударах більш рішуче. Але ми вірили Караджичу і його командувачу генералу Младичу, коли ті запевняли, що мусульманам нічого не загрожує."

Журналістка Саманта Пауер працювала у Боснії 1995 року і вона переконана, що за бажання ООН і НАТО могли захистити цивільне населення:

"Якби було ухвалене рішення чинити справжній опір, це було би не легко і вимагало би підтримки з боку авіації НАТО з інших країн - адже голландці навряд чи могли би стримати рішучий наступ сербських сил. Але у небі в той день було чимало літаків НАТО і саме на блок намагалася перекласти провину ООН, твердячи, що сАме НАТО не схотіло захистити тих людей. НАТО навпаки твердить, що винна ООН, а ініціатива мала виходити від голландських миротворців. Тобто, кожен має своє алібі і своє виправдання. Але насправді ані Сполучені Штати, ані країни Європи просто не схотіли вступати у війну просто в ім'я захисту цивільних."

Від часу трагедії минуло вже 10 років, але й досі довкола Сребреніци знаходять місця масових поховань - чергову подібну могилу було виявлено днями. І досі, як і 10 років тому, немає відповіді на запитання чому загинули усі ці люди.