Навички "супербатьківства" допомагають дітям-аутистам
Спосіб, у який батьки аутичних дітей взаємодіють з ними, може значно полегшити стан дітей, йдеться у новому дослідженні.
Воно показало, що мами і тата, які отримали навички "супербатьків", можуть суттєво допомогти своїм дітям навчитися спілкуватися.
Під час тренінгів батьки дивилися відеозаписи того, як вони граються зі своєю дитиною, а терапевт, тим часом, давав їм поради про те, як допомогти дитині в спілкуванні.
У дослідженні взяли участь 152 сім'ї.
- <link type="page"><caption> Особливі діти: якщо вони мовчать - треба діяти</caption><url href="http://www.bbc.co.uk/ukrainian/blogs/2016/10/161006_autism_blog_or" platform="highweb"/></link>
- <link type="page"><caption> Хлопчик-аутист не зносить доторків, але подружився з собакою</caption><url href="http://www.bbc.co.uk/ukrainian/society/2016/10/161022_autism_boy_dog_sx" platform="highweb"/></link>
"Те, що нас найбільш вразило - це віддача", - розповідає Луїза Гаррісон, яка помітила величезне поліпшення стану свого сина Френка.
На думку експертів, результати дослідження, опубліковані в журналі Lancet, є "надзвичайно обнадійливими".
Дослідники зосередилися на дітях з важкими формами аутизму, які часто не могли розмовляти зі своїми батьками.
Маркером прогресу Френка, сина Луїзи, стали вуличні ліхтарі.
"Він любить дивитися, як загоряються ліхтарі на нашій вулиці, тож осінь - це дуже захопливий час для нас", - розповідає Луїза.
"Кілька років тому це було переважно мовчазне спілкування, але тепер він став таким балакучим: "Мама, мама, вони загорілися в іншому порядку!" Якби чотири роки тому мені сказали, що він вимовить таке речення, я б розплакалась", - додає Луїза.
"Втрачені моменти"
Ідея дослідників була в тому, щоб поліпшити навички виховання дітей у батьків, і таким чином поліпшити соціальні навички їхньої дитини.
"Ми дивимось на взаємодію батьків з дитиною і доводимо її до "суперрівня", - розповідає учасниця дослідження Катрін Олдред, мовний зі Stockport NHS Trust.
Батьків, які взаємодіяли з дитиною, записували на камеру.
Мамам і татам показували це відео і розповідали про основні втрачені моменти, коли аутична дитина могла б почати гратися з ними, але цього не зробила.
Потім фахівці з комунікації працювали з батьками, аби вони навчилися витискати максимум із цих коротких моментів.
В результаті, крок за кроком, дитина починала говорити більше.
"[Під час перегляду відео] ви помічаєте те, що не помітили б у режимі реального часу", - розповіла ВВС Луїза.
"Наприклад, такі речі, як чекання, коли можна дати Френку більше часу на спілкування і коментарі, а не питати його самій. Адже необхідність дати відповідь тисне на нього", - додає вона.
