Тарас Кузьо

Політолог Тарас Кузьо належить до другого покоління українців Британії. Він є автором численних праць про Радянський Союз, Україну та проблеми міжнародної безпеки. Тарас Кузьо є ад'юнкт-професором Інституту Європейських, Російських та євразійських досліджень у вашингтонському Університеті Джорджа Вашингтона.

Позиції авторів блогів є їхніми особистими поглядами і не можуть вважатися точкою зору Бі-Бі-Сі.

Вівторок, 27 лютого 2007 р.

Чому дивуватися, що Лужков зробив це знову?

Україна та Росія знову у конфлікті через візит минулого тижня мера Москви Юрія Лужкова у Крим. В.о. голови СБУ Валентин Наливайченко нарікав на недоречні і не дипломатичні заяви пана Лужкова з трьох причин. По-перше, Лужков критикував Хрущова за передачу Криму Україні у 1954 році. По-друге, дякував кримчанам за виступи проти НАТО. По-третє, обіцяв допомогти етнічним росіянам в Криму.

Нам усім залишається лише дивуватися, чому українська влада дивується заявам Лужкова. Навесні вийде моя нова книга "Україна – Крим – Росія: трикутник конфлікту". Лужков цитується цій книзі як один з представників російської політичної еліти, який завжди ставив під сумнів суверенітет України у Криму та зокрема Севастополі. Щоразу, як Лужков відвідує Крим, він ставить під сумнів український суверенітет і територіальну цілісність.

Чому йому дозволяють відвідувати Крим? Чи не слід заборонити йому подорожі?

Я знаю, як подібні заборони спрацьовують у реальному житті. У квітні 1990 року мене вислали з СРСР, коли я намагався потрапити через Москву у Київ на перший конгрес Української Республіканської партії. У Московському Шереметьєво мене незаконно обшукали і відправили зворотнім рейсом до Варшави. Пізніше я прочитав у радянській пресі, що КГБ записало мене у чорні списки за «український буржуазний націоналізм». Мені вдалося приїхати в Україну лише через місяць після невдалого путчу у серпні 1991 року.

Не лише тоталітарні держави мають списки заборонених до в'їзду осіб. Демократичні держави також мають право забороняти громадянам в’їзд на свою територію, якщо останні становлять загрозу національній безпеці.

Лужков за останні 15 років систематично заохочував сепаратизм у Криму, і втручався у внутрішні справи України, що загрожує національній безпеці. Чи можете ви уявити, щоб мер Мехіко допускався регулярно у американський Техас, аби підбурювати іспаномовних сепаратистів і засуджувати передачу Техасу від Мексики до США?

Лужков не звичайний російський урядовець, оскільки він займає високу посаду у партії президента Путіна Єдіная Росія. Та партія влади утворилася після злиття у грудні 2001 року партії Єдінство та руху Лужкова – Отєчество. Відтак, Лужков не є приватним громадянином, а мером столиці і чільним керівником правлячої партії Путіна.

Чи легко буде заборонити в’їзд панові Лужкову? Ні, якщо це вирішуватиме Партія Регіонів. Слід пам’ятати як Янукович запросив Лужкова на власний з’їзд сепаратистів у Сєвєродонецьку 28 листопада 2004 року. Жодного учасника цієї загрози українській територіальній цілісності не було притягнуто до кримінальної відповідальності.

Партія Регіонів також співпрацювала з Лужковим та кримськими екстремістами для організації антинатовських та антиамериканських демонстрацій у Криму 2005-2006 років. Ті виступи перешкодили навчанням НАТО у Криму, які відбувалися там з 1997 року. Янукович твердить, що є послідовним, але ПРУ змінила свою позицію щодо НАТО тричі. У 2002-2004 роках Янукович підтримував вступ України до НАТО, у 2005 році виступав проти жодної співпраці, а з 2006-2007 років виступає за співпрацю, але не членство у НАТО.

Якщо країна не поважає себе, то немає права вимагати, аби її поважали інші. Я голосую за те, аби заборонити Лужкову відвідувати Україну.

Дмитро, East Hanover, USA: читаючи сьгоднішну статтю професора Кузьо в інтернеті BBC про так звану візіту мира Москви Лужкова в Україну, дослівно в Севастополь, я згідний з вашою статею, що сьогодні в Україні немає ані одного свідомого політика, котрийби запобіг хотяй частинно балаґан, що тягнеться від останних виборів 2004 =го року, я думаю,що вже прийшов найвищий час,щоб українські політики всіх партій та фракцій позбулися свойого так званого хахлацтва та стали справжними політиками які б могли оборонити честь України, та сказати,що від сьогодні московскі так звані політики типу Путіна українофоби Лужков - Жириновский та всі інші в Україні небажані.

Якщо питати хто переміг у 2004 році Ющенко чи янукович, то відповідь буде: "Ющенко". А якщо питати у кого зараз знаходиться влада, то відповідь буде: "У того, у кого була до 2004року". Ющенко або не зумів, або не захотів в силу своїх переконань взяту всю владу в свої руки. Єдиного, авторитетного лідера в Україні зараз нема, як нема його, мені здається, і в інших країнах світу (Виняток - Куба, де лідер став до того ж диктатором. Інтересно, перетворення лідера в диктатора, це виняток, чи правило?)
анатолій, Київ

Пане Кузіо! Ви голосуєте за те, щоб уряд Януковича заборонив Лужкову в'їзд на територію України Але з голосами закордонних українців, громадян інших держав, уряд Януковича не дуже числиться. Він же сам запросив Лужкова в 2004 році,як представника партії Єдінство і Отєчество (Єдіної Нєдєлімої) до Сєвєродонєцка на з'їзд сепаратистів. Було б дивним, якби тепер Янукович проголосив Лужкова персоною non-grata. Сподіюся, однак, що Ваш блог читають теж громадяни України й перестануть голосувати за Януковичову Партію Регіонів. Спасибі Вам за те, що Ви пишете про ці позбавлені логіки дивовижні й прикрі справи й так розбуджуєте національну свідомість та почуття відповідальності в наших братів по крові, що живуть в Українській Державі, прем'єром якої є Янукович. От чому треба дувуватися.
Стефанія, Торонто, Канада

Думки пана Кузьо , думаю на 100 відсотків співпадають з думками українця в Україні , який не тільки любить Україну , але й хоче щось зробити для свого народу. Той хто любить Україну і думає про життя своїх дітей і онуків не може байдуже дивитися на нинішню ситуацію. Хіба можна бути байдужим , коли мурло з Москви приїхало і брутально себе поводить в нас дома в Україні. Жаль , що Президент в нас лише добропорядний українець , а не політичний провідник свого народу.
Федір Нарійчук, Одеса

Понеділок, 19 лютого 2007 р.

Ганебне рішення

Минулого року донецький «олігарх» Ринат Ахметов розпочав своє публічне життя спробою засвідчити «гуманістичну» сторону свого іміджу. На прес-конференції він відповів на запитання журналістів щодо посади, яку хотів би займати у парламенті і сказав, що хоче бути «головою комітету з боротьби з організованою злочинністю». Така спроба жарту не користувалася успіхом у журналістів.

Читаючи українські новини я подумав, що бачу нову невдалу спробу жарту. Орден Ярослава Мудрого третього ступеня було присвоєно Михайлу Потебеньку «За визначний особистий внесок у розбудову правової держави, зміцнення законності та правопорядку».

Я вирішив зробити власний внесок і у цю комедію в Україні. Юрію Кравченку слід присвоїти посмертно орден за перетворення міліції в Україні в професійну організацію, Партії Регіонів дати орден за утвердження вільних і чесних виборів, Віктору Медведчуку за особистий внесок для свободи ЗМІ, Володимиру Литвину за боротьбу з плагіатом, Леоніду Кучмі за збагачення української мови, Віктору Ющенку за пунктуальність і рішучість у громадському житті.

Якщо не жартувати, то політику Віктора Ющенка дедалі важче розуміти, оскільки вона позбавлена логіки, бачення перспективи та зрозумілості. Це не лише моя думка, але й українців, що відвідують Вашингтон та американців, які стежать за Україною.

Рішення президента нагородити Потебенька орденом держави є ганьбою та образою пам’яті вбитого журналіста Георгія Гонгадзе та Великого князя Ярослава Мудрого, який в одинадцятому столітті запровадив першу руську збірку законів Руська Правда.

Потебенька б зганьбили у будь-якій західній країні за зловживання владою у верхніх ешелонах держави під час його перебування на посаді Генерального прокурора. Його дії під час розслідування справи Гонгадзе мали на меті лише відволікання уваги від звинувачень проти президента Кучми.

У 2002 році Потебенько був обраний до ВР за списком комуністів. Його швидко виключили з фракції КПУ, оскільки, він як троянський кінь забезпечив голос для обрання Литвина спікером більшістю у 226 голосів.

Я пишу книгу про Україну від Кучмагейту до Помаранчевої революції і перечитую мої архіви за цей період. Тепер багато інформації з періоду 2000-2003 років виглядає зовсім у іншому світлі після двох років правління Ющенка.

Нагорода Потебенька Ющенком засвідчує, що він ніколи не хотів бути революціонером чи опозиціонером. Ющенко у 2000-2001 роках, та ті хто приєднався до Нашої України у 2002 році, не підтримували імпічмент президента Кучми, хоча причин було достатньо навіть без справи Гонгадзе.

Представник Леоніда Кучми у парламенті Роман Безсмертний погрожував надзвичайним станом країні в разі голосування про імпічмент. Безсмертний приєднався до Нашої України у 2001 році з подібним до Ющенка світоглядом. Для них наша Україна мала бути лояльною опозицією дистанційованою від консерваторів подібних до Юлії Тимошенко.

Ющенко та Наша Україна звинувачували у в українських проблемах не «доброго царя» Кучму, а його «поганих бояр» (Медведчука, Кравченка і т.д.). У 2002 році Наша Україна увійшла до коаліції з лояльними до Кучми силами, і не брала участь у блокуванні з опозицією Блоку Юлії Тимошенко та соціалістів.

Ющенко та Наша Україна були вимушені обставинами стати тимчасовими революціонерами попри своє бажання та нахили. Відсутність революційного запалу було видно по слабким програмам реформ, «юльофобією» та нахилам укласти домовленості з Партією Регіонів.

У 2002-2003 роках Ющенко та Наша Україна коливалися між роботою в опозиції та діалогом з владою. Під час Помаранчевої революції Ющенко підтримав діалог за круглим столом аби досягти те, чого він завжди прагнув: стати «спадкоємцем» Кучми через гарантію обрання на виборах 26 грудня 2004 року.

Юлія Тимошенко, яка виступала проти діалогу з «кримінальною владою» не була допущена до переговорів за круглим столом. Компроміс досягнутий під час тих переговорів з старою владою підірвав його власне президентство.

По-перше, прем’єр-міністр Янукович посилив повноваження через конституційну реформу і громадська думка вважає, що він керує ситуацією в Україні.

По-друге, Ющенко та Наша Україна легко подарували імунітет Кучмі, оскільки, його зловживання ніколи не було засуджено, а його причетність до вбивства Гонгадзе доведене.

Книга М.І. Мельника «Кримінальна відповідальність», що видана в Україні засвідчує, що майже усі 1297 справ, які прокуратура відкрила за фактами фальсифікації виборів у 2004 році були скеровані проти виконавців, а не організаторів злочинів. Суди ухвалили лише 265 вироків з полегшеними, відтермінованими покараннями, а частина засуджених отримали амністію.

Організатори фальсифікацій сьогодні керують Україною. Потебенько герой держави. Чи хтось може мені нагадати, хто переміг на виборах 2004 року?

Коментарі:

Пане прфесоре Кузьо, читаю ваші статті, вони дуже подобаються мені, однак я маю одно застереження, а саме нам тут за кордоном е дуже зручно критикувати презедента України Ющенка, котрий намагаеться щось позитивного зробити для народу України, але тут треба сказати, що його найкращі друзі працюють кожний по свойому в користь Якуновича за фінанси проросійських та єврейських олігарів, що сьогодні мають більшість в Верховній Раді і непропустять нічого ним пропонованого, коли сьогодні запитаемо пересічного українця на вулиці будьякого міста то вам скажуть, що його найбіша опозиція сьогодні являються олігари, комуністи, та його друг з майдану Мороз, бо як сказав Симоненко чим гірше в Ющенка тим краще в нас, тому наша критика презедента Ющенка помагае промосковському Якуновичу та олігархам.
Дмитро, Еаст Гановер, США

Пане Кузьо, ніхто в Україні ще не прийняв на себе стільки отрути, бруду і критики, як Ющенко. Ми - нація негативистів. Чи не краще підтримати аби чим людину, що намагається бодай щось зробити для України?! Інформацію про нагороду Потебенька я особисто вважаю провокацією з двох обставин - і дурню зрозуміло - нагорода такої одіозноі постаті викличе падіння рейтингу і друге - чому в Україні не підняли галасу ? Можливо, щоб не довідатися правди. Від себе хочу додати ПОЗИТИВУ. Почуйте мене громадо!!! Я не була в Украіні 8 років до минулого літа. Стверджую - в Київі драматично змінилося ставлення до української мови!!! Люди на вулиці НЕ соромляться своєі украінської, і дещо ніяковіють частина російськомовних, що стикаються з украінською. Такого в Києві ніколи не було !!! Більшість дитячих книжок - укрінські - це сталося за рік Ющенка!
Оксана, Канада

Cкладається враження, що від Ющенка чекали "зачисток" аля 37 рік. Існує призумція невинності, певні юридичні прцедури, і якщо хтось має факти, нехай пише до прокурора, а не голослівно звинувачує. Коли доходить, щоб щось засвідчити для правоохоронців, спрацьовує правило-" чому я" або "моя хата зкраю". На рахунок: "б зганьбили у будь-якій західній країні за зловживання владою", то на заході дехто після брехні та воєнних злочинів залишаються президентами та премєр-міністрами.
славко, сша

В політиці для вигоди роздають в нас нагороди. Прокурор М. Потебенько одержав теж не маленьку від Ющенка президента без жодного прецедента. Не довів він жодну справу все заховав десь під лаву. Такий "правопорядок" залишив державі в спадок. За це йому тепер слава- орден Мудрого Ярослава. Пане Кузьо! Як політолог. бийте в дзвони всім на сполох! Пишіть дальше Ваші блоги, не впадайте в перелоги! впадайте Щоб подібні прокурори не вводили нас у спори та щоб пани президенти не давали їм презенти. Щоб подібні потебеньки не плели нам побрехеньки.
Геннадій Ґвинт

Вівторок, 6 лютого 2007 р.

Помаранчева опозиція збирається разом – знову!

Підписання угоди 6 лютого між Нашою Україною та Юлією Тимошенко є звичайно важливою заявою Див. www.razom.org.ua

Але Наша Україна перейшла в опозицію 5 місяців тому, тож чому спільну заяву було виголошено так пізно, і до того ж угода вже почала розвалюватися?

Причини приховані у позиціях президента Ющенка та Нашої України, радше як у позиції БЮТ. Наша Україна зразка 2006 року є дуже відмінною від зразка 2002 року. За ті чотири роки більшість націонал-демократів залишили Нашу Україну, де контроль перебрали бізнес-угруповання.

Подвійний парадокс полягає у тому, що Наша Україна здобула на 10% менше підтримки виборців за президента Ющенка, ніж вона мала за президента Кучми і націонал-демократичні партії вийшли з Нашої України, коли її глава ВСЕ ЩЕ є президентом.

У 2002 році Наша Україна була правоцентристською політичною організацією, яка виступала за реформи і націонал-демократичні цінності. У 2006 році Наша Україна стала ідеологічно аморфною, і в цьому подібною до Партії Регіонів.

Я песимістично ставлюся до останньої заяви через три обставини. По-перше, за словами Тимошенко в Українській правді, ставлення Нашої України до опозиції нагадує хворого, який вагається заходити у кабінет до стоматолога, чи ні. Бізнесове крило НСНУ просто не наважується перейти в опозицію до влади.

Яскравим прикладом є Анатолій Кінах. Депутат БЮТ Григорій Немиря охарактеризував Кінаха як Маленького Кучму (Кучма - Lite). Він був главою уряду між Ющенком і Януковичем.

По-друге, НСНУ складається з 5-ти віртуальних партій. Це не лише Партія підприємців Кінаха, але й Конгрес Українських Націоналістів (КУН), який жартома називали Комітет з Управління Нафтогазу за часів, коли його керівник керував Нафтогазом у 2005. Республіканська партія Собор розкололася між Нашою Україною та БЮТ. Включення віртуального КУНу в Нашу Україну завжди було загадкою, зокрема, з огляду на те, що НСНУ планувало виграти голоси виборців Сходу України.

Рух єдина поважна партія, яка залишається у Нашій Україні від 2002 року. У 90-ті роки, Рух отримував до 10% підтримки виборців, що лише на 4% менше ніж отримав у 2006 році цілий блок НСНУ.

По-третє, Ющенко сам не може визначитися, сформулювати стратегію і, як сказав Оглядачу www.obozrevatel.com Василь Базів, страждає на «Юльофобію».

Відтак, я не дивуюся, що лідери НСНУ відразу почали засуджувати угоду з БЮТ. В’ячеслав Кириленко заявив, що НСНУ не узгодила угоди на засіданні фракції і не може підтримувати окремі заклики, як от дострокові вибори чи імперативний мандат. За його словами Анатолій Матвієнко, Анатолій Кінах та Сергій Головатий не підтримують угоду (очевидно через «Юльофобію»). Кінах поспішливо це підтвердив.

Цілком очевидно, що НСНУ страждає на «гетьманщину» характерну від часу останніх виборів. Відтоді одне крило з Романом Безсмертним вело переговори з БЮТ, а друге з Юрієм Єхануровим – з Партією Регіонів. Обидва напрямки підтримував Ющенко. Може це була багатовекторність коаліційності?

Єдність опозиції є важливою, аби захистити демократичні завоювання Помаранчевої революції перед загрозою руйнування бульдозером ПРУ та уряду. Якщо Наша Україна та Ющенко цього не розуміють, БЮТ залишиться на самоті у цій боротьбі.

У Вашингтоні посилюється думка, що Ющенко є втраченою надією, оскільки, його неспроможність боротися за Тарасюка може свідчити про неспроможність боротися взагалі.

Четвер, 1 лютого, 2007 року

Відставка Бориса Тарасюка надсилає чіткий сигнал, як і зовнішньому світові, так і для українських політиків. Боротьба за владу Віктора Ющенка та Віктора Януковича виходить у вирішальну стадію і перекидається у небезпечне поле контролю над силами безпеки.

Тарасюка усунули на початку грудня, напередодні візиту Януковича до США. Таке рішення анти-кризової коаліції було дивним тлом візиту Януковича, ретельно відрежисованого його американськими пі-ар радниками. Схоже, керівництво анти-кризової коаліції, включно із самим Януковичем, не переймалися тим, як сприймуть у Вашингтоні та на Заході це анти-конституційне звільнення.

Після звільнення Тарасюка кілька разів у принизливий спосіб не допустили до засідань Кабінету міністрів. Найганебніший крок стався тиждень тому, коли уряд Януковича перекрив фінансування Міністесрству закордонних справ. Такий крок був безпрецедентним в міжнародній практиці і ще більше завдав шкоди репутації України. Після цього західні лідери та посли задалися питанням: хто керує Україною?

Відставка Тарасюка дає відповідь на це запитання: Янукович. Анти-кризова коаліція та Янукович отримали те, що хотіли. Це дуже нагадує зняття Тарасюка 2000 року. І тоді, і тепер його усунення було в інтересах Росії, не зацікавленої мати справу із впертим захисником євро-інтеграційного курсу України. Напередодні своєї поїздки до США Янукович відвідав Москву, без жодної координації з Міністерством закордонних справ. Одного богу відомо, про що вони говорили за водкою та закусками.

Після відставки Тарасюка зовнішня політика України знову повернеться з парадигму багатовектоності. Що означатиме постйне вагання та обман. І Янукович повернув у свій антураж артифакти кучмівської ери.

Яка ж доля Ющенко? Хоч йому бути в президентському кріслі ще два роки, вже зараз це - президент-кривенька качечка. В США саме так називають президентів, рейтинг яких падає нижче позначки у 30%. Ющенко знадобилося усього два роки, щоб його рейтинг впав до позначки 6-7%. Кучмі знадобилося на це 7-8 років. Другий термін для Ющенка виключений.

Його низька популярність - це прямий наслідок його нездатності боротися перед невпинним наступом Партії Регіонів. Є лише круглі столи, наступний - 14 лютого. Як сказали представники Юлії Тимошенко к Вашингтоні, їхня присутність на цьому столі буде символічною: лише у вигляді серця – символа партії Юлії Тимошенко - адже в цей день святкують день закоханих.

Якщо його бездіяльність триватиме, якщо він не розпустить парламент, до вже до наступного циклу виборів 2009-11 року Україна де-факто перетвориться на парламентську республіку. Подумайте, як виглядає Україна лише після 5 місяців перебування Януковича при владі, і подумайте, якою вона буде черед 50 місяців, коли відбудуться вибори.

Єдиною помилкою Тарасюка було лишатися на чолі Руху, який слідував Нашій Україні і зайняв роль опозиціонера анти-кризовій коаліції. Навіть гопаком не обтанцювати парадокс, коли член уряду знаходиться в опозиції до нього. Але це скоріше привід, аніж справжня причина цієї кризи.

Коментарі:

Якщо порівняти українську політику з шахами, то білий король Ющенко розгубив офіцерів, втратив білу королеву Тимошенко десь на іншому кінці дошки і ховається за пішаками, але чорний кінь Мороз видався недостатньо гнучким, щоб поставити мат. Що може допомогти сьогодні? Приходить час пробивати іншого пішака на останню лінію, щоб почати знов змагатися. І таким пішаком стане або Луценко, або хтось інший віком до 40 років. Всі інші дуже заангажовані в утримуванні тільки своїх клітин.
Ярослав Колесник, Очаків, Україна

Так, помилкою Тарасюка було залишатися головою партії, яка перейшла до опозиції. Як міг цього не розуміти досвідчений політик міністр закордонних справ Борис Тарасюк і президент Віктор Ющенко? Член кабміну, якщо він погодився співпрацювати з урядом "aнтикризової коаліції" повинен був залишити своє лідерство в НРУ, або відмовитись від посади міністра в уряді Януковича. Цікаво, кого призначить Ющенко на місце Тарасюка, чи Верховна Рада його апробує і як це вплине на закордонну політику України. Чи будуть проголошені нові дострокові вибори до ВР, як цього хоче й сподівається Юля Тимошенко? Про нові президентські вибори говорити ще заскоро. Поживем ї побачимо. Я вірю в силу й витривалість українського народу і в те, що він переживе і цю політичну кризу, яка наступила через помилки занадто амбіційних помаранчевих і непомаранчевих провідних політиків і дочекається кращих часів, бо росте нове покоління з новою не засовєтизованою ментальністю.
Стефанія, Торонто, Канада

Четвер, 18 січня 2006 р.

Юридичний Хаос чи Бардак в Україні

Американський суддя Богдан Футей гарно описав правову ситуацію в Україні у редакційній статті у Kyiv Post http://www.kyivpost.com/opinion/oped/25873/ , яку він назвав юридичним хаосом. Невиконання законів і занепад моралі простіше називається одним словом - бардак.

Усі з ким я розмовляв в Англії, Канаді та США минулого місяця погоджуються, що Україна скочується до юридичного, інституційного хаосу та конфлікту.

Іншим висновком є неможливість зрозуміти, що ж відбувається в Україні.
Усім відомо, що в Україні та колишньому СРСР панує політика візантійського стилю. Досі доводилося вичитувати між рядками, що ж справді відбувається за лаштунками.

Тепер навіть між рядками читати важко. Навіть вихідцям четвертої хвилі українських іммігрантів, як от Мирослава Гонгадзе, чи українським дослідникам у США, як от Ілько Кучерів. Важко розуміти, що відбувається в Україні в останні тижні.

Після останнього семінару з можливого вступу України до НАТО ми розмовляли за обідом і намагалася з’ясувати:

- Як розуміти, майже цілковите мовчання, за винятком безпредметних погроз, президента Ющенка, чиї повноваження поступово перебирає прем’єр-міністр?

- Як розуміти голосування БЮТ з Партією Регіонів, коли БЮТ завжди звинувачував Нашу Україну у домовленостях з ПРУ?

БЮТ була єдиною партією, яка не підписала Універсал національної єдності у серпні. БЮТ послідовно виступала проти конституційної реформи і була єдиною парламентською силою, яка голосували проти 8 грудня 2004 року.

Наша Україна та президент періодично погрожували звернутися у Конституційний суд переглянути законність конституційної реформи, але так цього і не зробили. Єдине подання до суду склав БЮТ.

З іншого боку, коли БЮТ проголосував з так-званою антикризовою коаліцією за Закон про Кабмін, БЮТ посилив конституційну реформу. Як кажуть росіяни, тут без горілки не розібратися.

Україна увійшла в епоху Руїни, відколи Ющенко дозволив представнику ПРУ Януковичу стати прем’єр-міністром.

Чи не знав президент, якою людиною є Віктор Янукович і кого він представляє? Чи вірив він «любим друзям» в Україні та США, що Партія регіонів перетворюється на демократичну?

Один з працівників президентського секретаріату запевнив мене влітку, що Ющенко ніколи не погодиться на повернення Януковича у крісло прем’єра і радше розпустить парламент.

Чому тоді він відкликав свій указ та телевізійне звернення про розпуск парламенту?

Я запитав того ж працівника секретаріату у листопаді і він зізнався, що сам нічого не розуміє. Інший працівник секретаріату запевнив, що президент Ющенко передумав розпускати парламент через шантаж оприлюднити корупційні угоди його брата в енергетичному секторі.

Якби президент реалізував рішення розпуску Верховної Ради Партія Регіонів погрожувала оприлюднити «компромат» на Петра Ющенка у ЗМІ. Отже, так чи інакше, але у підсумку ми маємо проблему енергетики, корупцію, брак політичної волі та юридичний хаос.

Коментарі:

На мою думку єдиним поясненням, чому БЮТ голосував за закон про КабМін, є закон про опозицію, який дає БЮТ як опозиційній партії більше прав. Я також згодна, що послідовність непідтримки конституційної реформи з боку БЮТ надала б Ю.В. Тимошенко більшої принциповості у діях. Те, що Україна стала більш корумпованою за правління Віктора Ющенка, я думаю, ні у кого не викликає сумнівів. Тому непідтверджена версія про корупційні угоди Петра Ющенка не здається мені нерельною. Як і раніше, я із задоволенням читаю все, що пан Кузьо публікує на сторінках Бі-Бі-Сі. Таких би як Ви побільше у секретаріат президента. Може б тоді і про бардак (не люблю це слово, хоча і дуже умісне у актуальному контексті) не довелося б писати.
Ірина Ветцель, Таль, Швейцарія

Я думаю що прийшов час, щоб народ України спитав президента: Пане презеденти коли ж нарешті зробити в Україні політичний порядок? Нехай світ не сміється, а народ України з нетерпиливістю чекає виконання вами контитуційного порядку.
Dmytro, East Hanover, USA

Дуже приємно читати аналізи пана Кузьо, хоч би з тієї точки зору, що його думки стосовно президента Ющенка (особливо для представника української діаспори) досить прогресивні і правильні, якщо, окрім того, урахувати, що він постійно не живе в Україні. Особливо порадувало, що нарешті хоч один західний дослідник відкритим текстом написав те, про що ганебно мовчали провідні українські медіа (окрім деяких натяків в інтернеті), незважаючи на всі запевнення західників про свободу слова в Україні.
Oксана Гасюк, Київ, Україна

Мені здається що це нормальна для України ситуація. Політики граються у свої ігри, а люди живуть собі та працюють. Така ситуація була і при Кучмі і зараз, а країна все одно по трохи зростає.
Денис, Харків, Україна

Якщо воно дійсно так, як Ви пишете, пане Тарасе, то це дійсно справжній "бардак" (хоч такого слова я не знайшла, ні в 11-томному Словнику Української Мови (Київ,"Наукова Думка",ні в в словнику Андрисишина (U.of T. Press)). Це або діалектизм, або новотвір, але звуково він викликає відчуття хаосу, який створився в політиці та юрисдикції України. Всі ми глибоко затривожені цими заграваннями президентського секретаріату, уряду Януковича, голови Верховної Ради 0. Мороза та фракції БЮТ і Юлії Тимошенко. Одним словом, "бардак"!. А Ви пане Кузьо, як політолог, скажіть нам, як може бути інакше при такому розкладі політичних сил. Чи розпуск парламенту, як хоче Юлія Володимирівна, і нові вибори do ВР виведуть Україну з цього "бардака", чи доведуть до ще більшого хаосу?Цікаво було б знати Вашу думку.
Стефанія, Торонто, Канада

15 січня 2006 року

Східно-європейська еміграція у Євросоюзі: контраст поколінь

Протягом Різдва та Нового року, коли я відвідував Великобританію, газетні заголовки рясніли передріканнями про набуття Румунії та Болгарії членства Євросоюзу в січні. Газети одна поперед одною розмірковували про ймовірність напливу тисяч нелегальних іммігрантів із цих двох країн.

Такі заголовки дивували, адже Британія, як і Ірландія та Швеція, була однією із західноєвропейських країн-членів ЄС, яка мала відкриті кордони після того, як у 2004 році ЄС поповнився вісьмома пост-комуністичними країнами. З тих пір відбувався потужний наплив іммігрантів із тих країн до Британії та Ірландії, потужний настільки, що Польща страждає від недостачі молодої робочої сили.

Британія ввібрала в себе приблизно 600 тис. поляків – величезну кількість, зважаючи на те, що більшість із них осяде на заможному південному сході Англії. Але не лише там. На свята у моєму рідному Йоркширі, районі за 400 км на північ від Лондона, ми зустрічали поляків, що працювали у віддалених готелях та ресторанах.

Навіть у моєму відносно невеликому місті Галіфакс є магазин "Східно-європейські продукти", де під основною вивіскою дописано: "Російські, польські, литовські продукти". Ми увійшли туди, щоб подивитися, що там продавали – більшість товарів були з Росії, як і їхній продавець, який не зовсім вписувався у картину магазину зі своїм спортивним костюмом і короткою стрижкою.

Магазин – це відображення того, як мігранти зі Східної Європи та колишнього СРСР поширилися по всій Англії. До 1990-х вихідцями зі Східної Європи у Галіфаксі були українські, польські та латвійські політичні біженці 1945 року. А сьогодні, здається, і росіяни з’явилися. У нас не стало сміливості сказати молодому спортивному продавцеві, що українські націоналістичні емігранти у Галіфаксі, найбільша східноєвропейська діаспора у місті, ніколи не піде у магазин, який рекламує себе як "російський".

Інтеграція Румунії та Болгарії до ЄС, кажуть, буде останнім етапом його розширення. Єдина країна, яка може стати додатковим членом ЄС у найближчому майбутньому – це Хорватія. Турецьке членство не популярне у Франції та Німеччині. Якщо правоцентристський кандидат у президенти Ніколя Саркози виграє вибори у травні, Туреччина ніколи не приєднається.

Як щодо України? Хоч Україна й не мусульманська країна, але все-таки її вважають досить великою проблемою для ЄС, якщо говорити про майбутнє членство. 48 мільйонів це, звичайно, не 100 мільйонів (як прогнозують, це буде населення Туреччини у середині цього століття), але все-таки багато. Усі схіноєвропейські члени ЄС, крім Польщі, мають невелике населення.

Хоча членство в ЄС для України, здається, ще не реальне, фактом є те, що у Євросоюзі вже мільйони українських емігрантів. На конференції в Італії у травні було сказано, що більшість няньок, що доглядають за італійськими дітьми – це українські жінки! Українські емігранти у великому попиті в Греції, Португалії, Великобританії, Італії і деінде, адже вони надійні і працьовиті.

Ці мільйони емігрантів мають позитивний вплив на Україну. У жовтні я був одним із членів групи, що оцінювала допомогу Україні від уряду США. Протягом цього оцінювання ми багато подорожували по західній та центральній Україні. Багато міст та містечок мають величезні грошові надходження від емігрантів, що працюють за кордоном, і ці гроші конвертуються у нові будинки та приватні підприємства. Сектор малого та середнього бізнесу неймовірно швидко зростає у цьому регіоні України і є опорою громадянському суспільству та місцевому самоврядуванню. Маленькі нові приватні готелі зараз повсюди і знищують монополію старих готелів типу "Інтурист".

Членство в Європейському Союзі було цільовим завданням українського уряду з 1998 року, але все ще далеке від здійснення. До членства у ЄС, на відміну від НАТО, український народ ставиться прихильніше. Навіть колишні олігархи, такі, як Віктор Пінчук, підтримують членство у ЄС. У 2004 році він запустив свою "Ялтинську європейську стратегію" (Yalta European Strategy, www.yes-ukraine.org), щоб схилити еліту Євросоюзу до зміни свого ставлення до України. Українські політики ж, здається, більше зайняті суперечками всередині країни та захопленнями влади, аніж важливими закордонними політичними цілями, як членство у ЄС та НАТО.

Коментарі:

Східно-Європейська еміграція у Євросоюзі досягла дуже високого рівня і сталася економічною проблемою для старих і нових його членів. Громадяни новоприйнятих східно-європейських держав користають з нагоди відкритих кордонів старих економічно багатших держав, їдуть туди, щоб заробити більше євро для себе й своїх родин. В ЄС відбувається тепер своєрідна мандрівка народів. Поляки їдуть до Франції й Британії, а до Польщі їдуть українці на малооплачувані робочі місця, покинуті польськими робітниками місця, . Чим і як це переселення закінчиться ніхто не знає й не всі уряди новоприйнятих східноєвропейських держав задоволені цією новоствореною ситуацією. Ви, пане Кузьо, написали що в цю пору "українські політики більш заняті суперечками всередині країни та захопленням влади, аніж важливими закордонними політичними цілями, як членство в ЄС і НАТО". Це значить. що Україна, переживаючи таку політичну, а при тому й економічну кризи, не може поки що й думати про вступ до ЄС чи НАТО. Як можна думати про ці важливі цілі закордонної політики, коли прем'єр України та його поплічники у Верховній Раді не визнають міністра закордонних справ, Бориса Тарасюка й не пускають його на засідання уряду? Це знає цілий ЄС і цілий світ. Однак при тому всьому. українські громадяни всякими способами виїжджають до країн ЄС, чи до США й Канади й заробляють євро та долари, шлють ці гроші до своїх рідних, а вони, купуючи потрібні їм речі й таким чином збагачують у досить великій мірі економіку України. Так буде доки українські політики будуть думати про їхні власні політичні й економічні інтереси, а не про добро й захист українського народу. Але український народ. який пережив усякі кризи й лихоліття в минулому, здобуде й захистить невдовзі своє право бути хазяїном "у своїй хаті й на свойому полі".
Стефанія, Торонто, Канада

Проблема східно-европейска еміграція сьогодні являється занепокоєнням країн Европи, а ще більше північної Америки та Канади, сьогодні в самій Америці за підрахунками еміграційного уряду проживає понад 6 мільйонів східно-европийських емігрантів так званих (нелегалів) дуже багато з них мають навіть свої бізнеси, як покривання домів, чищення приватних домів та офісів, споживчі европийського стилю магазини, манеджери барів в котрих нелегально працюють східно європейські дівчата як повії, та багато інших бізнесів, помимо цего що населення це все сприймає незадоволено, але нічого з цего собі не робить, я погоджуюсь з паном Кузьом, що станеться як ще одна держава відкриє свої кордони - тоді буде ще більший наплив емігрантів і як дехто з провідних людей з робітничих спілок каже, що в кожній державі Європи та Америки підприємці платят емігрантам менше, але вимагають більше, тому сьогодні етнічному громадянинови буде тяжче знайти відповідну працю, тоді економічно розвинені держави будут бідніти,а нерозвинені економічно держави будуть багатіти, бо капітал заробітчан іде на розвиток їхньої з походження країни.
Dmytro, East H anover, USA

10 січня 2007 року

Від Маланки до Маланки. Різдво і Новий Рік у Британії та Північній Америці

Різдво і Новий Рік у Британії та Північній Америці

Зростаючи у Британії, я почувався привілейованим, коли святкував два Різдва і два Нових Роки протягом двох тижнів. Причиною цьому було не тільки моє проживання у Британії, а й походження батьків: мати – італійка, батько – українець. Новий рік за старим стилем тут, здається, святкується гучніше, ніж в Україні, де новий стиль зустрічання Нового року переважає старий. Для нас же у Британії свято Маланки 13 січня було неабиякою подією, і відзначали ми його, зібравши рештки енергії й натхнення після трьох тижнів різного роду урочистостей.

Тоді як британці похнюплено поверталися на роботу наступного дня після Нового Року, попереду нас іще чекали два різдвяних і новорічних тижні за старим календарем.

У Великобританії Різдво стало абсолютно комерціалізованим і матеріалістичним. Це означає, що я завжди з нетерпінням чекав на західне Різдво разом з усіма британцями, які без міри докладались до наїдків, напитків та покупок. У той же час українське Різдво було куди більш духовною подією.

В районах Британії, де жили українці, колядки та щедрівки були нормою, коли я підростав. Іноді ми навіть ставили вертеп. Цих традицій не дуже дотримуються зараз, бо у молоді обмаль вільного часу, та й багато з них асимілювалися. Якщо сьогодні молодий британо-українець приєднується до української коляди, то тільки з надією добре погуляти вночі та випити, а не з метою підтримати українську громаду (колядуванням люди поповнюють фонд громади).

Тим не менше, напередодні Різдва за обіднім столом в українському клубі Галіфакс (Halifax) зібралося 100 людей, серед яких був і я. Наша сім’я сиділа за італійсько-українським столом, адже у Галіфаксі є багато змішаних подружжів між українцями та італійцями, австрійцями, ірландцями та німцями із Баварії – як результат переселення великої кількості українців після війни (включаючи 10 тис. із дивізії Галичина) та небагатьох українок.

Групу колядників у Галіфаксі зібрав цього разу, утім, як і останні кілька десятиліть, мій батько. Він казав, що якось із колядою вони обійшли більше 35 будинків за день.

У Північній Америці українські традиції бувають як подібними, так і відмінними. Торонто – це головний центр діаспори у Канаді і має 12 українських католицьких та православних церков. Але старші покоління діаспори не мають жодного пабу чи ресторану! Лише представники четвертої імміграційної хвилі заснували єдиний паб-ресторан у Торонто – Золотий Лев (Golden Lion).

Подорожуючи заходом, включаючи Австралію, я дійшов висновку, що українська діаспора неминуче запозичила деякі місцеві звичаї та культуру. Це не так помітно серед старшого покоління, як серед молоді, що народилася за межами України, та все ж запозичення торкнули всіх.

У Британії та Австралії традиційні паби діаспора перетворила на Українські клуби та бари. Типова українська громада у британському місті включає громадську будівлю, якою володіє Союз Українців (СУБ) або Об’єднання українців, суботню школу, хор, танцювальний гурт, молодіжні та жіночі гуртки та клуб – перейнята модель пабу.

У Торонто, знаючи українську традицію, було дивно не знайти жодного українського пабу. Хоча, мабуть, не так уже й дивно, зваживши на те, що протестантське пресвітеріанство (суворий шотландський варіант) у Канаді та пуританізм у США неприязно ставляться до алкогольних напоїв. У результаті в Онтаріо алкоголь продають виключно з дозволу уряду, а в Штатах вікове обмеження його вживання – 21 рік. Єдиний регіон, де вам запропонують випити за обідом у Північній Америці, – це франкомовний католицький Квебек. На відміну від протестантів, католики, здається, більше насолоджуються життям на землі.

Коли ми були в Торонто на українське Різдво, ми зазвичай приходили на вечерю до наших друзів та їхньої сім’ї. Після вечері ми ходили на північну месу в українському католицькому соборі.

Зате Торонто відоме своєю Маланкою, що святкується 13 січня, на святкування якої з’їжджається молодь з усієї Канади на США. Святкування організовуються молодіжними об’єднаннями, церквами та установами.

За наші 6 років, прожитих у Канаді, ми побували на двох Маланках. Одна з них проходила у віддаленому районі Торонто Місісауга (Mississauga), де живе багато українців. Свято не було схоже на те, що ми мали у Британії, і проводилось у великому залі, а не у клубі. Іншу Маланку поводили в інституті святого Володимира в центрі Торонто. Це відомий інститут, який українською просто називають "Володимир". Це дійство та музика на Маланки були набагато подібніші до тих, що ми звикли у Британії.

Щасливого Різдва та з Новим роком усіх читачів цього блогу!

Коментарі:

Шановний Пане Кузьо! Прочитала Ваш блог "Від Маланки до Маланки" про святкування Різдва і Нового Року в Британії й Північній Америці. Як Ви думаєте, чи не пора б нам усім християнам святкувати ці всі свята за одним Григоріянським календарем? Багато наших українських церков у Канаді, США і там, де в розсіянні живуть українські православні, греко-католицькі, чи протестантські родини, вже від багатьох років святкують Різдво Христове 25-го грудня, а Новий Рік 1-го січня. Це не перешкоджає їм продовжувати святкувати за всіма нашими традиціями з кутею, колядуванням і Маланкуванням. Деякі змішані родини продовжують святкувати за старим і новим календарями. На мою думку - це нелегко, головно у старшому віці приготувати всі традиційні страви, а потім їх споживати протягом 4 тижнів. Хоч церква в Канаді, до якої я належу, святкує за Юліянським календарем і ми теж з моїми дітьми святкуємо Різдво 7-го січня, я була б дуже щаслива, якби наші ієрархи і політики рішили, щоб ми всі перейшли на новий календар. Ми живемо на одній планеті і в одній сонячній системі.
Стефанія, Торонто, Канада

Прочитав я Блог пана Тараса Кузьо, під заголовком Різдвяні свята та новий рік у Британії та північній Америці. Пан Кузьо в своїм оповіданні описує святочні звичаї українського еміграційного поселення колись і сьогодні, колись ми святкували за старим звичаем, сьогодні родини з асимилізувалися та вже не святкують так як колись, але коли пан Кузьо завітав до своїх знайомих та після святої вечері загостив на північну (месу) святу Різдвяну Літургію, де було маса людей, тоді мені здається, що пан Кузьо погодиться зі мною, що не всі українські родини старі та молоді з асимілювалися, бо церкви по новому та старому стилі були переповнені молодими подружями, їхними дітьми та стариками тому мені здаеться, що асиміляція не дуже пошкодила прославляти свої релігійні звичаї...
Dmytro, USA,