Перешліть цю сторінку другові		Версія для друку

Україна досі не змогла домовитися з Росією про розподіл контролю над Азовським морем

Побудова російської дамби у Керченській протоці викликала протести України. Чому держави, які часто заявляють про дружбу, довели справу до такої ситуації?

Ваші думки:

Віктор Каспрук, Київ: Чи не є події в протоці фактом ще одного (наостанок, так би мовити) розкрадання української державної маєтності? Чи не пов’язані усі ці події з розгорнутою останні місяці потужною фінансово-організаційною підготовкою до виборів Президента України 2004 року або тих подій, що плануються владою замість них?

"Путін задовго тримає паузу" - Сергій, Київ

Проте це міркування суто в лоб, суто за безпосереднім фактажем. Щодо загального, так би мовити, більш віддаленого концептуального міркування, можна привести низку прикладів щодо того, що Україна загалом є країною, де за останні 12-13 років було втілено в життя дуже багато анекдотів радянської доби.

І, розмірковуючи далі в цьому напрямку, можна сказати, що ситуація дуже є схожою на анекдот про те, чому для того, щоб виправити економічне становище, Радянському Союзові треба терміново оголосити війну Швеції. Оскільки Швеція на той час була найбільш просунутою соціальному і економічному плані на душу населення країною, то пропонувалося оголосити війну і тут же оголосити про свою капітуляцію. Ясна річ – щоб приєднатися до Швеції й перекласти відповідальність за подальше керування країною на успішний шведський уряд.

Чи не є події в Керченській протоці подібною, якщо не стовідсотковою, то кільканадцятьвідсотковою реалізацією цього анекдоту? Тоді б можна було б одним розчерком капітуляційного пера віддати Росії всі ті солодкі шматочки української економіки та, відповідно, і українського майбутнього, а за це отримати, принаймні, половину, якщо не більше, від запроданого пакету маєтності через цілий ланцюжок згаданих офшорних компаній. В такому разі прецедент з відторгненням стратегічно важливої української території є лише своєрідною “пробою пера” – лише початком системного розпродажу державного майна міжнародним та внутрішнім новим власникам в рамках різноманітних моделей рукотворного форс-мажору. Відтак тузло-керчинський дерибан може бути лише прологом до нового, останнього для нинішньої влади і найбільшого за всю історію України дерибану. Якщо, звісно, ніхто не зупинить...

"Росія намагається таким чином призупинити просування НАТО до своїх кордонів" - Ростислав Лозинський, Підволочиськ

Хоча, звісно, теоретично можливий ще один варіант розіграшу стратегічних цілей засобами створення ситуації міжнародного конфлікту навколо українського острова Тузла в Керченській протоці. Варіант, що таким чином українська влада, граючи у дві руки з владою Росії, з якихось міркувань провокує пришвидшене (скажемо так) входження України зі всім тим політичним, соціальним і економічним мотлохом, котрий напрацьовано за останні роки, до більш тісного контакту з Європейським Союзом. Або навіть до пришвидшеного входження до Євросоюзу. За подібного варіанту гри Російська Федерація відіграє роль “поганого хлопця”, а Україна, відповідно, хлопця “хорошого”. Але в такому разі також чітко можна сказати, що гра іде в дві руки і, мабуть таки, говорячи мовою преферансу, котрий полюбляє наш гарант, на одну кишеню.

Всі ці невеселі роздуми приводять до того висновку, що у будь-кому разі, навіть якщо зараз Берлусконі і інші європейські діячі днями говорили про те, що до України будуть ставитися краще, відкриваються кредитні лінії, планується розширяти співпрацю і таке інше, вони надовго не купляться на таку дурку (за словником того ж гаранта) типу “нанайських хлопчиків”.

Оскільки там, на Заході і в ЄС зокрема, працюють досить потужні розвідувальні і аналітичні центри і, між тим, їхні інтереси (тобто інтереси Європейського Союзу) не збігаються із дерибанними інтересами пострадянських “титанів” політики і економіки.

В будь-якому разі видається, що подібні ігри дуже не на руку ані Україні в цілому, ані, до речі, тим дуже відомим політикам і бізнесменам, котрі за цим усім стоять. На мою думку, вони від цього врешті-решт лише програють. Головне, щоб не програла Україна і не програв український народ.

Степан Мігус, Ольштин, Польща: Я зовсім не розумію, як Ви так спокійно пишете про стурбованість Росії подіями в Керченській протоці. Це ж повний абсурд. Сьогодні, на що виглядає, влада України (бо на українську вона не заслуговує) здасть Тузлу, а завтра Чернігівщину, Харківщину, не говорячи вже про Крим. Не надіймося на великих цього світу. Адже навіть у випадку багатомільйонних жертв Голодомору вони уникають належних цьому злочину окреслень: людиновбивство, геноцид... Де ще в мирний час загинуло стільки людей? А повертаючись до Тузли, то коментар пана Януковича, бо прем'єром 50-мільйонної незалежної держави його важко назвати, є нічим іншим, як компрометацією.

Касандра, Україна: Якщо Тузлу здадуть, то це буде сигналом для початку партизанських дій. Це буде партизанська війна українців. Від початку цієї війни буде значно спрощено визначення друзів та ворогів. Ця ґеріл'я покладе край реліґійним, міжконфесійним та міжнаціональним суперечкам на теренах України. Народ буде розколото навпіл за простою ознакою - за ставленням до Росії. Але нам не вперше вбивати самих себе. Бо не було ще жодної війни, де б українці не вбивали один одного. Ця ґеріл'я відкриє очі й на зовнішніх друзів та ворогів. Це стане Апокаліпсисом слов'янства.

Сергій, Київ: Подивіться як російські офіційні особи грають на ЗМІ під загальну тему: "Що українці роблять на нашій Тузлі?" Після цього їм відступати нікуди. Їм потрібна Тузла до виборів - як перемога. Ні в якому разі не можна виводити звідти прикордонників! У кращому випадку цей конфлікт переросте у "довгограючу" зону напруги, яку будуть розпалювати у зручні моменти :(

Ще одне... Путін задовго тримає паузу... Пауза затягнулась настільки, що стала непристойною. Значить не все йде так, як йому хотілося б.

Ростислав Лозинський, Підволочиськ, Тернопільська область: Росiя намагаеться таким чином призупинити просування НATO до своїх кордонiв.

Ганна, Гааґа, Голландія: Дуже цікаво було б подивитися на реакцію Росії, якби Японія почала б будувати дамбу до Курильських островів.

Дмитро Іванчук, Полтава: Стосовно ядерної зброї - дозвольте нагадати, що Україна утримувала 3-й в світі ядерний потенціал, і при тому сплачувала найвищий податок в казну СРСР, при тому коли деякі республіки взагалі не платили, а тільки одержували. Тому твердження про те, що в нас нема змоги утримувати невеличкий стримувальний арсенал ядерних боєголовок не витримує жодної критики. Звідки взялися багатства лазаренків? Це смішно - Україна один з найбільших інвесторів капіталу у світі(згідно статистики США). Тому питання прозорості економіки повнне вирішити усі проблеми.

"Народ що не здатний прогодувати свою власну армію, приречений годувати армію свого ворога" - краще працювати на українському яденому об'єкті і спати спокійно, ніж кожен день боятися, що твій кордон може порушити будь-хто з ядерною зброєю. Я переконанй, що з Україною би більше рахувалися на міжнародній арені, якби ми залишили компактний ядерний арсенал. Є різні види утримання ядерної зброї, серед яких є порівняно дешевий - зберігання боеголовок окремо від ракет і приведення їх у готовність в разі потреби. Власне, саме так зробила та ж сама Росія, підписавши договір із США у 2001 році.

valery, ukraine: Ольга (США): "краще працювати на ядерному об'єкті, ніж загинути на війні" - Ну ви й оптимістка :( Я так гадаю, що ні на війні, ні на ядерному об'єкті ви не були... А третій варіант - договоритися - вам не подобається, а? Що за екстремізм? Я так гадаю, що цю ситуацію можна використовувати для виявлення шизофреників. Якщо людина починає кричати "дайте мені ядерну зброю" чи "пришліть мотоцикли з кулеметами" (як там у Булгакова) - то все... Ось тепер ми маємо шикарну можливість скласти список нелюдів у парламенті, уряді та ін. Отже, придивимось до них уважно!

Роман, Львів: Велика PR-акція на державному рівні,причому тільки її початок, не перша та не остання, пропихання проросійського президента ... Що ми з вами побачимо ще - це лише питання фантазії путінських аналітиків та політтехнологів...

Петро, Київ: Олександру з Калуги. Росії наразі слід подумати про введення китайської мови як офіційної в Сибіру, але ж то справа Росії, до чого тут наша Тузла? А відносно прорубаних в чужих стінах вікон - сумнівна парадигма для національної гордості великоросів, у вас на обійсті порядкують сусіди (в тому ж таки Сибіру), а хазяїн приміряється, в чий би ще город втелющитись. Смішно.

witsa, Kiev: Дуже багато що залежатиме від позиції США. Якщо США нагадають Росії про її зобов'язання в рамках договору про без'ядерний статус України, то цілком можна буде уникнути трагічного розвитку подій. Якщо США проігнорують цю ситуацію, то цілком можливе кровопролитне зіткнення. Зараз усі держави, що виникли на території колишнього СРСР, уважно спостерігають за розвитком цієї ситуації. В Україні навіть ті, хто до цього конфлікту займав проросійську позицію, зараз обурені поведінкою Росії.

Степан, м. Кременчук:Це чергове знущання над ураїнцями та росіянами. Добре було б нам об'єднатися для того, щоб вивести на чисту воду цих "подстрекателей войни".

Володимир, Харків: Кирді, село Позняки. Північна Корея відрізняється від України. Краплина з моря різниць наведена на цьому сайті у матеріалі "Оприлюднено звіт про північнокорейський 'Ґулаґ'"

Володимир, Харків: Ігорю, Запоріжжя. Друже, не хвилюйтеся за комос: такої халяви як в УКраїні вони більше не знайдуть, тобто їм є що втрачати. Не все так критично, яким є прогноз з ваших слів. Ну а Кучму повернули, то вже побічний ефект, розвідка боєм. В Кучми і його послідовників тепер наперед є козир на міжнародній арені: в нас же сусід трохи навіжений: царем всесвіту себе вважає, нам тяжко, нічого не можему зробити, тому створіть нам солодкіши умови - приблизно один з варіантів як цей козир виглядає ;-) Дякую.

Володимир, Харків: Якщо вебмастер вважитиме можливим щось скоротити для друку на сайті - не заперечуватиму. (Скоротили - вебмастер). Ользі, США: Певна річ, треба менше красти, але що таке ядерна зброя? Це не булка, не сир і не ковбаса - що, скільки і коли хочу - куплю, а якспортиться - викину і забуду. І на неї треба гроші. Звідки їх узяти? Із збуткової вугільної промисловості? З продажу запасів нафти, якої в Україні кіт наплакав? Для ядерної зброї треба програму її утримання із 100 відсотковим запеспеченням фінансами, це вам не лікарня і не школа, які можуть принаймі ледве дихатимуть майже без коштів, інакше, повторюю саме ВАМ, мешканці іншого боку планети, в нас є шанс отримати щастя у вигляді другого Чорнобиля. На друге моє питання Ви не відповіли: на такий об'єкт ви б відправили сина чи доньку? То ж прошу, не соромтеся бути чемною відповісти. Дякую за увагу. Бережіть себе.

valery, ukraine: Формально ця суперечка - повніший ідиотизм. Цілком зрозуміло, що тут йде якась гра, цілей якої ми не знаємо (казки про імперські амбіції Росії - це було б дуже просто, згодні?). Панове, пропоную трохи зачекати і подивитись куди це піде далі - все одно зараз нічого розумного ми сказати не зможемо. А любителям щось "замінувати" чи повернути ядерну зброю пропоную зайнятись цим своїми власними руками. Може коли ви візьмете бойову міну (я вже не говорю про радиоативні препарати) до себе в руки ви щось зрозумієте...

Ігор, Львів: Мета цієї спец. операції очевидна. Вона узгоджена Кучмою і Путіним. Зараз ніякого конфлікту на Тузлі не буде – ну не стрілятимуть же й справді українські прикордонники в російських шоферів перед виборами в Государственную Думу. Смішно… Росіяни зупинять будівництво дамби на кордоні. А от через рік, якщо Ющенко виживе і Кучмі треба буде відмінити президентські вибори, москалям вистачить лише зсипати пару машин глини в протоку, щоб Кучма оголосив надзвичайний стан у зв’язку із посяганням на територіальну цілісність держави і продовжив своє президентство. І ніхто й не писне довкола – Кучма ж діятиме як гарант Конституції, у повній відповідності з нею. Тузла є виразним свідченням того, що Президентських виборів в Україні в 2004 році не буде.

Figurant, Білгород-Дністровський: Зупинили будувати ?!? Це початок гри. „Більшого вимагай! Вставай, всім покажи, Де ставити перший слід. Твоя земля чекає: На Захід або на Схід?” Океан Ельзи.

Олександр, Калуга, Росія: Панове, два зауваження. 1) На Амурі Китай таким же штучним засобом приєднує деякі суперечні острови до своєї території. Здається, в Росії не чути такої істерії і погроз застосувати зброю. 2) Якщо РосіЇ треба було кудись прорубати вікно, вона його таки прорубала, і ніякі різні шведи їй не завадили.

Федір, Київ: 22.10.2003, 21.00 - 100 метрів до війни...

Петро, Київ: Повністю згоден з усіма, хто визначав події навколо Тузли як режисуру, з метою погріти руки на вирішенні кризи. "Гарант повертається з Латинської Америки" - а що, в понеділок, коли він туди відбув, хтось мав надію, що будівництво дамби буде припинено? Примітивна, недолуга, сумна для України п'єса.

Ольга, США: Володимиру, Харків: Ви кажете, немає грошей на обслуговування ядерної зброї. Я вважаю, що гроші є - треба менше красти в держави. По-друге, якщо Україна хоче бути членом НАТО, на це теж потрібні гроші. По-третє - краще працювати на ядерному об'єкті, ніж загинути на війні (між Україною і Росією, наприклад).

Ігор, Запоріжжя: Безпрограшний хід російських політиків. Добудуть дамбу чи ні - це стара надвоє казала. Може, і не добудують. А Кучму з турне Латинською Америкою повернули додому. Шкода. Поїздку готували довго і давно. Передбачалися серйозні договори в області космічного співробітництва в Бразилії, не рахуючи іншого. Україні мат у два ходи.

"Бетменом - рятівником неньки України буде наш славний прем'єр. Ось побачите! І чим ближче до президентських виборів, тим більше спектаклів відбуватиметься..." - Андрій, Київ

Володимир, Харків: Шановне панство. На мою думку зараз у нашої України іспит не тільки перед питанням міцності кордонів, але й перед Кримським народом. Одразу хочу й зауважити запитанням у панства, хтось колись чув, щоб Україна лізла у "старші родичі" до Кримчан? А от зараз ще й буде виявлено як ми (уряд) до них відносимося. Чи дамо образити? Взагалі на мій погляд ми спостерігаємо звичайні прояви імперських рис російської поведінки. Людасу, Полтава: не просто замінувати, але ще треба було вже давно поглибити дно на межі нашої території і широко розрекламувати це - так надійніше як на мене ;-) А міни - ну міни, їх можна і відтягти, до речі ;-) Ольга, США: ядерну зброю ще треба обслуговувати, а якщо нема на це коштів, то з'являється шанс бути самим на ній підірваними :-) особисто ви відправили б свого сина служити на бойове чергування на ядерний об'єкт? отож. Анатолій, Массачуссетс, США: Треба показувати розум. Приклад я навів у зверненні до Людаса. Згоден з Вами щодо ланцюга "сьогодні-завтра-післязавтра". Дякую.

Андрій Литвиненко, Львів: Я вважаю, що це вдало організована акція реабілітації Кучми. Коли він, перервавши свій візит країнами Північної Америки, повернеться до України в образі героя рятівника і візьме ситуацію в руки. Тому, боятися збройного конфлікту нам не варто.

Кірдя, село Позняки: Є й така думка: "Північній Кореї пропонують роззброїтись по українському варіанту. До чого це призводить – видно на прикладі Тузли. Джордж Буш знову запропонував Північній Кореї відмовитись від ядерної програми і запропонував підписати шестисторонній документ (Північна Корея, США, Китай, Росія, Японія, Південна Корея), що надаватиме Північній Кореї гарантії безпеки. При тому американські урядовці посилаються, як на позитивний досвід, на підписання подібного документу з Україною у 1994 році. Те, що зараз відбувається навколо о. Тузла, наочно демонструє, чого варті подібні “гарантії”. В Північній Кореї уважно стежать за подіями. Якщо ядерні держави не зуміють умовити Росію зупинити будівництво дамби та відмовитись від зазіхань на українську територію, то можна впевнено сказати, що Північна Корея жодних домовленостей підписувати не буде.

Андрій, Альберта, Канада: Зараз прочитав останні новини, і висновок такий: Штати не можуть нас підтримати фізично, тому що самі не мають бажання (і також до певної міри бояться) "втручатися" у справи між Україною та Росією, Росія у свою чергу, наш ґарант безпеки і суверенітету, робить усе, що хоче. Треба повернути назад нашу ядерну зброю, бо ніхто в тому світі, крім нас самих, нас захищати не буде. І ще раз переконуюсь, що бомби забезпечують суверенітет краще, ніж любий підписаний папірчик, любими "супердержавами".

Українець: "Сьогодні -Тузла, завтра - Крим, післязавтра - Україна" - скорiше б, а то мочi немає терпіти ту незалежнiсть

Кирило, Київ: Поблизу Тузли повинна стояти не баржа, а БПК "Гетьман Сагайдачний" у повній бойовій готовності. Також вважаю, що примусити відреагувати США (як одного з гарантів територіальної цілісності України) можна тільки виводом українських військових з Іраку: цілком зрозуміло що в такій ситуції вони нам більш потрібні вдома. Це викличе резонанс в США. Зараз же жодна з телевізійних чи радіо станцій уваги цьому конфлікту не приділяє.

Сергій Шолох, Київ: Згоден з тими, хто вважає це детально продуманою передвиборчою акцією. Спочатку на цьому пограє Росія під час виборів в Думу, потім на президентських. А після вгамування їхніх апетитів буде інсценовано міні-військовий конфлікт і вибори в Україні скасовано шляхом оголошення військового стану. Якщо на той час Кучма не знайде наступника, здатного перемогти Ющенка, що є малоймовірним...

denis, london: Анатолію, Массачусетс: Нумо так і сподіватися. Хтось має довести справу з цією країною та її урядом до кінця.

Анатолій, Массачуссетс, США: Сьогодні -Тузла, завтра - Крим, післязавтра - Україна.

Андрій, Київ: Судячи з млявої реакції вищих українських посадовців та позиції Росії, яка робить вигляд що нічогісінько не відбувається, ми є глядачами дуже цікавого PR-спектаклю.

Бетменом - рятівником неньки України буде наш славний прем'єр. Ось побачите! І чим ближче до президентських виборів, тим більше спектаклів відбуватиметься... З початком театрального сезону, шановні!

Людас, Полтава: Навіщо підставляти наших прикордонників, хай попрацюють сапери. Треба замінувати нашу акваторію, поставити попереджувальні знаки та побажати успіхів російським будівельникам.

Анатолій, Массачуссетс, США: Колишній міністр оборони Кузьмук має рацію: тільки демонстрація рішучості і навіть демонстрація сили може допомогти, привернувши увагу світу. Треба вголос назвати агресора агресором.

Ольга, США: Стасу, Москва, Росія - Ваші слова про ядерну потугу Росії ще раз свідчать про Росію як про небезпечну, агресивну країну. Наша НЕЗАЛЕЖНА країна не мала б роззброюватися, маючи такого нестабільного і потенційно небезпечного сусіда.

Олекса Іващенко, Херсонська область: Цікава думка пролунала у цьому форумі. Сценарій домовленостей Кучми і Путіна виглядає дуже імовірним з огляду на президентські вибори. А причина дуже проста: в Україні люди найбільше бояться війни (про це добре відомо Кучмі). Саме цей козир "використав наш Ґарант" на президентських виборах у 99 році в другому турі, коли його опонентом був Симоненко. Я добре пам'ятаю коли у день перед виборами показували документальний фільм про Чечню з дуже гострими сюжетами. Тоді це спрацювало. Люди вибрали - "як би там не було, а головне, щоб був мир".

Тепер дійсно Москва буде доводити справу до збройного конфлікту, праві будуть кричати про війну, а тоді в останній момент "Спаситель"-Кучма зустрінеться з Путіним і вирішить всі проблеми!!! І Путін скаже: Україна - наш друг і т.д., а народ вирішить - І дійсно, не можна владу правим давати, а то ще буде війна..., і проголосують як не за Кучму, то за його ставленика. Щоб не було війни. Але, сподіваюся, Бог все поверне проти них самих, Горбачов теж не хотів Союз розвалювати, а що вийшло, всі знають.

Росія втрачає контроль над Україною і це її лякає...

Анатолій, Москва, Росія: Газета "Комсомольская правда" 16.10.03 повідомила про заяву повпреда Президента РФ в Південному федеральному окрузі Казанцева, що дамба (висотою 70 см, завширшки 17 м, довжиною вже 2264м) не дійде до о. Тузла на 600 метрів. Це повинно припинити розмивання берега. До острова залишилось 1228м. "Працелюбні російські самоскиди насипають ґрунт на косу, а поруч не менш працелюбне українське судно ... безсоромно поглиблює ці самі 1228м. Дім дурнів, та й тільки".

Насипають на прохання місцевих селян, грядки котрих підтоплювало море, та заради збереження археологічного музею з поверховим шаром хозарських, а під ним візантійських часів. За останні 50 років море затопило 2 піонерські табори та 10 госпбудівель. Вже тепер в Таманській затоці вода стала чистішою.

На мальовничій мапі видно, що якби дамбу сипали на північний схід, то Тамань мала б зручну гавань (Нью-Севастополь). А ще, якби добросусідські відносини та на розумну голову... А так - море буде сердитись.

Олександр, США: "- З ваших слів, Іване Никифоровичу, я ніяк не бачу дружнього до мене ставлення. Ви нічого не хочете зробити для мене на знак приязні.

- Як же це ви кажете, Іване Івановичу, що я вам не виказую жодної приязні? Як вам не соромно! Ваші воли пасуться на моєму степу, і я жодного разу не займав їх. Коли їдете до Полтави, завжди просите в мене возу, і що ж?Хіба я відмовив коли? Діточки ваші перелазять через тин до мого подвір'я і грають з моїми собаками - я нічого не кажу: нехай собі грають, аби нічого не чіпали! нехай собі грають!"

М.В.Гоголь - "Повість про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем".

Андрій Литвиненко, Львів: Чому б нам не довести, що ми маємо свою військову силу, свій характер і не залишати це все, як із заводом біля Молдови. Потрібно захищати свій кордон всілякими методами. Ми вже не СРСР, а суверенна незалежна держава.

Всеволод, Львів: На мою думку Тузла - це пробний камінь, кинутий Росією. Зреагує Україна чи ні? Якою буде реакція світового політикуму? Ось деякі із запитань, на які Росія може отримати відповідь. А сама дамба нікому дуже й не потрібна. Хіба, може, для кількох сотень росіян з Кубані, які хочуть простіше добиратися в Крим до родичів.

Катерина Круліковська, Київ: Я писала, що думає моя сестра, тепер я пишу, що сказала моя подруга, якій думати нема часу, бо вона дуже багато працює і є людиною на 5 щаблів вище ніж, прибиральниця. Так от, вона, не задумуючись, сказала, що США кинуть на нас бомби, якщо не віддамо острів, приблизно як було в Югославії. Це, мабуть, таку чутку пустили, щоб ми боялись, бо чесно кажу, їй думати зовсім нема часу.

Я особисто бачу, що наш Гарант мирним шляхом почне віддавати Україну, а нас, щоб ми сиділи тихо, готує до цього.

Олександр Балабан, США: Становище з Тузлою свідчить про приховану природну агресивність російського уряду. Попри зміну політичних символів з радянських на російські Росія і російське комуністичне керівництво залишилося таким же: Україна потрібна Росії для виживання, російським лідерам Україна в ярмі потрібна з внутрішньополітичних міркувань. Україні треба прокинутися і відчути гіркий запах кави. Їй треба переглянути свою політику в галузі ядерних озброєнь з огляду на небезпеку сусідньої мафіозної російської держави і відновити свої ядерні арсенали близького і далекого радіусу дії. Найважливіше для України – повністю інтегруватися в НАТО і негайно подати заяву на вступ. Зараз - як ніколи це затягувати не можна. Тим часом 67 мільйонів українців у світі мають об’єднатися за європейською Україною – другою за розмірами державою Європи.

Цю "наживку" кинули українським правим, а вони на неї попалися і тепер будуть канючити...

Олексій, Суми

An, Росія: Чому на фото прикордонній стовп на суші? Куди дивляться круті патріоти? А що, якби саперам відповідно, по лінії кордону, заякорити буї, на яких з нашого боку намалювати портрети Кучми, а з їхнього - портрети Путіна. Невже на голову президента, як на гроб, сипатимуть щебінь!? А як вибухне?

Анатолій Павленко, Київ: А було би краще, коли б ви взяли мапу офіційного видання, де нанесений адміністративний кордон у Керченській протоці, та взяли лінійку та помірили, то б з’ясували, що кордон був подоланий ще на тому тижні. А може я помиляюся? То перевірте. А коли так, то навіщо цей водевіль на сцені сільського клюбу на посміховисько Європі?

Стас, Москва, Росія: Анатолію, Массачуссетс, США: Ну, я б не був такий категоричний - будівництво триває лише НА РОСІЙСЬКІЙ ТЕРИТОРІЇ. В Незалежну ніхто не вторгся. І про війну: а як, по-вашому, Україна збирається воювати з ядерною державою - Росією?

"Дружба, братерство" і т.д. - все це загальні терміни, які не зобов'язують до конкретних обов'язків жодну зі сторін

Михайло, Вірджінія, США

Анатолій, Массачуссетс, США: Це реальна загроза незалежності України! Світ - байдужий. Тільки силовий (військовий - так, так) опір російській агресії може, поки ще не пізно, привернути увагу світу. Навіть звертання до Ради Безпеки ООН не дасть ефекту. На жаль, влада, починаючи з Кучми, слабка та проросійська.

Дмитро Дмитренко, Запоріжжя: Вважаю що будівництво дамби, не важливо з яких причин її будують, на даному етапі є дуже корисним для України. Оскільки це 1) як холодний душ для тих, хто хотів в ЄЕП; 2) об'єднало всю Україну від Криму до Львова. Думаю, що росіяни перемудрили самих себе.

Євген, Київ: Можливо це і PR-акція, але це не виправдовує нашу бездіяльність. Потрібні більш рішучі дії.

Можна поставити велику баржу в територіальних водах на траєкторії дамби - і всі питання зняті

Юрко, Івано-Франківськ

Ольга, США: Мені здається, що лише українці обговорюють питання Тузли. Подивіться на вебсайт Російської Служби - ви там не знайдете про Тузлу ані слова. Виглядає на те, що росіяни навмисне ігнорують цей конфлікт, або їх не турбують ані українці, ані їхні проблеми.

Владислав Савенок, Чернігів: Конфлікт навколо Тузли - це спланована кількаходова політична PR-кампанія, яка за собою принесе кілька позитивно сприйнятих у суспільствах заяв президентів, а можливо й енергійних кроків, які зазвичай вигідні владі. Кому це було вигідніше - дізнаємося вже незабаром, після того, як конфлікт досягне апогею. Все прораховано наперед.

Анатолій, Київ: Читайте, будь ласка, уважно газети! NO COMMENT: "На сьогодні на Тамані мала закінчитися будова століття", що розгорнулася там одразу ж після поїздки Путіна до Єйська в середині вересня. День і ніч там гудуть бульдозери і самоскиди, які скидають у море щебінку - засипають промоїну в косі Тузла, що стала після розвалу СРСР каменем спотикання в відносинах між Росією і Україною. Млявий прикордонний конфлікт між двома сусідніми державами був розв'язаний зразу після бесіди керівників Росії і України на острові Бирючий в Азовському морі. На шляху туди Путіну показали з вертольота косу, що зусиллями людини і природи перетворилася на острів, і президент, наочно переконавшись, що Росія через крихітний острівець втрачає вихід до Азовського моря, дав наказ: промоїну засипати. Тепер можна буде відрапортувати: наказ глави держави виконано. Світлана Тур'ялай, Краснодар." (З російського сайту www.izvestia.ru за 3 жовтня).

Юрко, Івано-Франківськ: Можна просто поставити велику баржу в територіальних водах на траєкторії дамби - і всі питання зняті.

Сергій, Київ: До 1925 року на тому місці, де зараз споруджується штучна, була природна дамба.

Юрій Васідлов, Івано-Франківськ: Приєднуюсь до думки Олега Шеверди і Катерининої сестри: Це театр абсурду з добре продуманим сценарієм. На мою думку авторство сценарію належить і нашому керівництву.

Андрій, Львів: Маю деякі сумніви, що вся та вакханалія - це просто ПР-акція. Якби це було так, то гріх би було не скористатись таким приводом якраз перед самісінькими виборами в Росії. Якщо переглянути російську пресу - майже нема згадок про конфлікт (а якщо і є, то просто сухі факти, жодних коментарів). За всіма законами жанру, зараз би мало йти нагнітання атмосфери. Але ж його нема! Інакше "мирне розв'язання неминучого зіткнення" не матиме жодного ефекту.

Нестор, Гуляй Поле: Давайте подивимось на цю проблему з іншого боку. Внаслідок побудови дамби ми поєднаємось з таким стратегічно важливим регіоном як Кубань. Та гостра реакція, яка виникла в нашому суспільстві, не повинна обмежитись турботою за одну Тузлу. Держава та суспільство повинні звернути увагу на кубанських українців. Ми повинні почати війну, війну інформаційну, за землю, здобуту нашим народом. Будуючи дамбу, Москва риє собі яму.

Олег Шеверда, Київ: Як і в більшості випадків з Україною, ситуація з будівництвом дамби нагадує театр абсурду. Той, кого ми обирали саме для прийняття рішень у критичних ситуаціях, мовчить як мрець. Дійсно, схоже, що є певна домовленість чи згода на такі дії. Щось на зразок сценки з комедії. Домовляються друзі: "Буду йти ввечері з дівчиною, а ти назустріч наче хуліган. Я тебе вдарю і ти втечеш. Дівчина мною пишатиметься, а я буду твоїм боржником".

Але життя, нажаль, не дурна комедія і навіть якщо це PR-акція, в такої може бути досить значний побічний ефект. Хто знає, чи не прокинеться (точніше, мабуть, почне формуватись) той справжній патріотизм, який ми бачимо тільки перетинаючи кордон. Ну, а якщо прихильники гіпотези про PR-акцію помиляються і ніякої домовленості нема, то залишається другий варіант - наша славна президентська гілка влади вже засохла. Чудовий привід обрати такого президента на 3-й додатковий термін.

Сергій, Харків: Росія, Європа та США вже кілька днів замовчують новини про косу. А це показує те, що Україну вже "здали" Росії. Або Україна сама відстоїть свій суверенітет, або ... Ніякі обіцянки країн ЄС та США, які були дані при виводі ядерної зброї з України, вже не діють. Залишилось 9 днів, побачимо що буде.

SF, Житомир: Переглядаючи Ваші коментарі, я погоджуюсь з думкою Дмитра Тузова. Це дійсно дуже схоже про продуманий передвиборний план. Президенти двох країн, або навіть керівники Кабінетів Міністрів Все владнають. Мати такий козир у рукаві, та перед виборами... Яких взагалі можна навіть уникнути.

Олексій, Суми: Згоден з Дмитром Тузовим з Києва - ситуація навколо будівництва дамби - це доволі професійна акція політ технологів. Цю "наживку" кинули українським правим, а вони на неї попалися і тепер будуть канючити про небезпеку національних інтересів - але ж їм нічого насправді не загрожує. Таким чином праві покажуть себе недалекими політиканами, а два президенти на цьому зіграють.

Катерина, Київ: Ще одна ідея, яку пропонує моя сестра. Це робиться, щоб ввести військовий стан і тоді вже про демократію не буде і мови. Це є підготовка до виборів.

Богдан, Одеса: Тузла - це, безумовно, виклик; і я згоден, що якщо Україна поступиться - то вона взагалі не країна, а "губернія". Але я пропоную поміркувати над тим, чи могло б таке статися, якби ми були членом НАТО?

Досить ілюзій про дружбу з Москвою: реальний захист - це вступ до НАТО. І вже зараз маємо запросити допомоги в рамках програми "Партнерства заради миру": здається, саме для вирішення таких суперечок проводились всі військові навчання.

Чи, може, конфлікт між Росією і Україною - не загроза стабільності у Європі? І бази НАТО мають бути тут, - бо ми повинні мати майбутнє у Європі, а не бути довічним "меньшим братом".

Дмитро Тузов, Київ: Дуже схоже, що прикордонний інцидент є спланованою піар-акцією.

Романтично налаштованим скажу, що війни не буде. Ситуацію справді максимально загострять, розтиражують "конфронтаційні" інтерв'ю правих політиків, після чого "проблему владнають" президенти України і Росії, які зустрінуться десь на Азовському узбережжі.

Дамбу, ймовірно, добудують, але вже на підставі рішення і дозволу українського парламенту, за участі МЗС, Держкомкордону та міністерства транспорту. Обидві сторони погодяться, що нова інфраструктура поліпшить економічну та екологічну ситуацію в регіоні (або щось подібне цьому). Ймовірно, на Тузлі встановлять перехідний прикордонний пункт, який символізуватиме непорушність кордонів та збереження національного суверенітету.

Кому вигідний такий сценарій? Напередодні президентських виборів і в Росії, і в Україні, - обидва президенти зупиняють можливий збройний конфлікт між двома братніми народами. Національній демократії, яка раз за разом купується на сплановані піар-ігри, відведено роль маніяків, які закликають до війни. А хто в Україні хоче війни?

Думаю, що над цією операцією попрацювали професійні політтехнологи.

Роман, Київ: Все, що відбувається, має дуже погані перспективи. На ТБ намагаються уникати слів "застосування зброї" чи "воєнні заходи у відповідь". Якщо Росія не зупиниться, - то Україна для захисту свого суверенітету та територіальної цілісності матиме застосувати всі необхідні засоби.

Україна не повинна стати другою Чечнею. Сталін свого часу депортував чеченців, а на українців вагонів не вистачило.

Дії Росії - це грубе порушення міжнародного права, у тому числі - його основних принципів: поваги до суверенітету та невтручання у внутрішні справи, а також - двосторонніх угод України та Росії.

Ігор Маслов, Івано-Франківськ: Думаю, що процес будівництва - це порушення всіх норм, правил, які існують у світі. Невже Росія до сих пір вважає, що може робити все, що їй хочеться? Погоджуюсь з думками у Форумі - це може бути, дійсно, проба пера.

А якщо це відволікання уваги народу України від чогось, що готують для нас наші керівники? Стандартна практика - на тлі цього будівництва інші проблеми будуть виглядати маленькими. Особливо перед виборами. Я не здивуюсь, якщо колись ми всі дізнаємось, що все було узгоджено на рівні керівників держав (для інтересів обох керівників).

witsa, Київ: Це "проба пера". Свого часу безкарне введення німецьких військ до демілітаризованої зони стало початком найкривавішої війни в історії людства. Зараз Росія робить перший крок на шляху до нової всесвітньої катастрофи. Якщо їй це минеться, то ми матимемо дальшу російську експансію з не передбачуваними наслідками. Єдине, що зрозуміло вже тепер, що заява про не обліковані ракети, про превентивні ядерні удари, про російські претензії на Середню Азію і ця "місцева будова" - все це складові одного ланцюга, що веде у безодню.

Михайло, Україна: Надимають щоки на порожньому місці. В Росії про це нічого ніхто не чув. Просто цей галас ще раз відволікає всіх від чергового сюрпризу української влади, який не за горами...

sf, Житомир: Якщо відкинути дипломатичні фразеологізми, то це війна. Поступитися територією означає тільки те, що Україна взагалі не держава.

П. Михайле: "Інтереси країни" - теж розмите поняття, під них можна сховати що завгодно. Навіть те, що має назву колоніалізм. Ті ж цілі та методи. Україна не має заповнювати чийсь вакуум.

Михайло, Вірджинія, США: "Дружба, братерство" і т.д. - все це загальні терміни, які не зобов'язують до конкретних обов'язків жодну зі сторін. Коли ж йдеться про інтереси країни, то вони завжди йдуть на першому місці. Україна, на мою думку, дотепер не визначилась ані щодо власної міжнародної стратегії, ані щодо своїх інтересів. Тому й виникають ситуації, такі, як вищезгадана – вакуум мусить бути заповнений.

Юрко з Галіції: Росіяни хочуть другої громадянської війни. Треба бути готовими вже зараз.

Левко Камінський, Тернопіль: Все як завжди! Імперія диктує!