Чому Туреччина проти вступу Фінляндії та Швеції до НАТО

Фінляндія та Швеція офіційно подали заявки на вступ до західного військового альянсу.

Це рішення є радикальним зрушенням в історичній політиці нейтралітету двох країн, кроком, викликаним вторгненням в Україну та близькістю двох країн до Росії.

Однак Туреччина погрожує заблокувати заявки, а без підтримки всіх членів НАТО Швеція та Фінляндія не зможуть приєднатися до військового альянсу.

Що стоїть за запереченням Туреччини? І чи є тут місце для дипломатії?

Чому Туреччина проти приєднання Фінляндії та Швеції?

Туреччина увійшла до НАТО у 1952 році й традиційно підтримувала політику відкритих дверей альянсу для нових союзників, зокрема розширення на схід, у бік Росії у 1999 та 2004 роках.

Анкара незадоволена позицією Фінляндії та Швеції щодо екстрадиції учасників та прихильників "Робітничої партії Курдистану" (РПК), яку Анкара називає терористичною організацією.

Варто зазначити, що РПК визнана терористичною організацією не лише в Туреччині, а й у США, більшості європейських країн та на рівні Євросоюзу.

Однак загони самооборони, пов'язані з РПК, є партнером очолюваної США коаліції, що бореться проти "Ісламської держави" на півночі Сирії.

Анкара стверджує, що Швеція та Фінляндія приховують людей, які, за її словами, пов'язані РПК та послідовниками Фетхуллаха Гюлена, якого Анкара звинувачує в організації спроб державного перевороту 2016 року.

Обидві країни також запровадили ембарго на постачання зброї Туреччині у 2019 році після її військового наступу на загони народної самооборони на півночі Сирії.

Сінан Ульген, колишній турецький дипломат і науковий співробітник Європейського центру Карнегі (Брюссель), каже, що Анкара має проблеми, які вона хоче владнати до того, як Фінляндія і Швеція зможуть приєднатися до НАТО.

"Туреччина має певні претензії, особливо до позиції Швеції", - пояснив Ульген у коментарі для ВВС.

"Йдеться про позицію Стокгольма щодо діяльності РПК та організацій, пов'язаних з РПК, а також про його підтримку партії "Демократичний союз сирійських курдів", яку в Туреччині вважають відгалуженням РПК".

"Багато років турецька сторона висувала низку вимог, але вони лишалися поза увагою, і тепер Туреччина вважає, що може нав'язати Швеції умови в обмін на згоду на вступ до НАТО", - каже Ульген.

До чого тут Греція?

Нинішній конфлікт також порушив питання, яке залишається гострим з часів Турецького вторгнення на Кіпр у 1974 році.

Тоді Греція на знак протесту проти окупації Туреччиною північного Кіпру вийшла зі складу НАТО. Але вирішила повернутись у 1981 році, і Туреччина не заперечувала.

Напружені двосторонні відносини між Грецією та Туреччиною позначилися за ці роки на ефективності їхньої участі в НАТО.

Професорка Япрак Гюрсой, завідувачка кафедри сучасних турецьких досліджень Лондонської школи економіки (LSE), каже, що Анкара вважає це помилкою, яку не хоче повторювати.

"Сьогодні, з огляду на те, що Греція і Кіпр є членами ЄС, вони мають більше дипломатичних важелів, ніж Туреччина. Тож це важливий урок для Анкари, і вона не хоче повторювати одну й ту саму помилку двічі".

Що хоче Туреччина?

Попри опір Ердогана, багато аналітиків вважають, що він готовий до переговорів й у підсумку погодився б з розширенням альянсу.

"Гадаю, що Туреччина хоче тиснути на Швецію, зокрема, щоб переглянути її позицію щодо РПК та її діяльності", - каже Ульген.

За словами професорки Гюрсой, "Туреччина отримала можливість впливати" і "хоче скористатися можливістю, щоб попросити про щось у відповідь".

"Туреччина хоче нагадати союзникам про свої власні проблеми у галузі міжнародної та внутрішньої безпеки та посилити свій голос", - каже вона.

Візит міністра закордонних справ Туреччини Чавушоглу до США 18 травня для зустрічі з держсекретарем США Ентоні Блінкеном також є своєчасним приводом для обговорення цього питання.

Повідомляють, що Анкара хоче купити 40 нових винищувачів F-16 та 80 комплектів для модернізації своїх бойових літаків в обмін на інвестиції у сучасний американський винищувач-невидимку F-35.

Туреччину виключили з програми F-35 після покупки Анкарою російської протиракетної системи С-400.

Напередодні зустрічі Блінкен сказав, що впевнений у досягненні консенсусу з Туреччиною.

Галіп Далай, науковий співробітник програми Близького Сходу та Північної Африки в Chatham House, сказав ВВС, що позиція президента Ердогана "радше є сигналом невдоволення", "і тут є місце для дипломатії".

"Гадаю, ми станемо свідками активної дипломатії між Туреччиною, НАТО, Швецією та Фінляндією" напередодні саміту НАТО, що має відбутися в Мадриді наприкінці червня, сказав він.

Але додав: "Якщо до 30 червня рішення не буде, то це вже буде криза. І криза не лише зі Швецією та Фінляндією, але, що важливіше, криза між Туреччиною й НАТО".

Що буде далі?

Фінляндія і Швеція у середу, 18 травня, офіційно вручили подання на членство в НАТО.

Заявки в штаб-квартирі організації в Брюсселі офіційно прийняв генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг, який раніше заявляв, що обидві країни можуть розраховувати на швидкий процес приєднання.

Очікується, що лідери НАТО схвалять заявки Швеції та Фінляндії на вступ до альянсу під час саміту в Мадриді, але рішення має бути ратифіковане усіма 30 країнами-членами.

Фінляндія та Швеція мають кілька факторів на свою користь: вони - давні партнери НАТО та розвинені демократії з дуже боєздатними збройними силами.

"Ви - наші найближчі партнери, і ваше членство в НАТО підвищить нашу спільну безпеку", - сказав Єнс Столтенберг, приймаючи заявки.

Марк Грін, колишній посол США, каже, що спільний внесок Швеції й Фінляндії в НАТО значно розширить можливості НАТО.

"НАТО - це захисний механізм. Він спрацює лише в тому випадку, якщо Росія вторгнеться на територію НАТО, - сказав він ВВС. - Тому важливо, щоб ми створювали ці сили заздалегідь. Немає сенсу робити це постфактум".

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!