Чи справді Австрія проти членства України в ЄС і чи відмовиться від російського газу

Наприкінці квітня скептична заява очільника МЗС Австрії Александера Шалленберга щодо членства України в ЄС викликала хвилю критики. На додачу до цього в Україні невдоволені тим, що Австрія продовжує купувати російський газ: Київ сприймає це як співучасть у фінансуванні війни.

"Зв'язок з такою державою, як Україна, необов'язково має відбуватися через повне членство. Ми думаємо з точки зору готових шаблонів", - заявив Шалленберг про заявку України на членство в ЄС. Він запропонував зближення в деяких секторах і нагадав, що такі країни як Сербія та Македонія роками чекали перемовин про вступ до ЄС.

Речник МЗС Олег Ніколенко назвав заяву Шалленберга такою, яка не відповідає інтересам об'єднаної Європи, і відзначив, що Україна зараз платить саме за помилки урядів ЄС, чиє "необ'єктивне сприйняття реальності" призвело до послаблення Європи і розв'язало Росії руки.

"Продовжувати під різними приводами відкладати в часі членство України в ЄС або шукати йому альтернативу означає потурати агресивним планам Путіна та гальмувати зміцнення Євросоюзу шляхом долучення можливостей України", - зазначив він.

Навіть деякі австрійські політики розкритикували заяву міністра.

BBC News Україна за допомогою українських та австрійських експертів спробувала розібратися, як Австрія допомагає Україні, наскільки там сильні позиції проросійських політиків та чи дійсно вона не хоче бачити Україну в ЄС.

Як Австрія допомагає Україні

У перший же день війни керівництво Австрії засудило наппад Росії на Україну.

За словами наукової співробітниці Австрійського інституту європейської та безпекової політики (AIES) Лівії Бенко, Австрія підтримала Україну та прийняла десятки тисяч українських біженців попри свою загалом обмежувальну політику у цій сфері.

"Вона активно надає гуманітарну підтримку, захисне спорядження та вживає заходів для підтримки прийому переміщених осіб", - каже дослідниця.

За її підрахунками, екстрена допомога Австрії наразі склала 17,5 млн євро. 2,5 млн євро схвалив Auslandskatastrophenfonds (AKF - фонд надзвичайних ситуацій за кордоном) як первинну допомогу, ще 15 млн євро надали міжнародному комітету Червоного Хреста, ЮНІСЕФ, апарату Верховного комісара ООН у справах біженців та австрійським неурядовим організаціям, які працюють в Україні.

Австрія також надіслала в Україну тисячі шоломів, бронежилети та 100 тисяч тонн палива для цивільних потреб.

Допомоги озброєннями Австрія Україні не надає, адже з 1955 року зберігає військовий нейтралітет.

Станом на кінець квітня в Австрії зареєструвалися 64 тисячі біженців з України, яким надають тимчасовий захист відповідно до директиви ЄС. Він поширюється і на українців, які були в країні до 24 лютого.

Частина з них вже змогла знайти роботу. Як повідомляє Австрійське радіо, в Австрії станом на 1 травня понад 1700 українських біженців отримали дозвіл на роботу.

Українці знаходять роботу в гастрономії, торгівлі, сільському господарстві та садівництві, готелях, а австрійська залізниця знайшла собі IT-спеціалістів. Крім того, українці можуть заповнити вакансії в школах та закладах охорони здоров'я, яким бракує людей.

За оцінками журналістів, на платформі вакансій служби зайнятості AMS-Jobplattform приблизно 3000 вакансій націлені на українців, окрім того, австрійські рекрутери створили для них сайт для пошуку роботи.

Австрійське посередництво

Австрія також намагається бути посередником між Україною та Росією як нейтральна країна. Щоправда, таке посередництво не всім до вподоби.

Австрійський канцлер Карл Нехаммер був першим очільником закордонного уряду, який відвідав Москву з посередницькою місією у квітні - вже після візиту до Києва. Він намагався обговорити з Путіним припинення вогню, перемовини на найвищому рівні, гуманітарні коридори та розслідування воєнних злочинів, у яких звинувачують російських військових.

Австрійський канцлер публічно заявив, що президент Зеленський не був проти такого візиту до Москви, а його розмова з Путіним була "відкритою та жорсткою".

"Важливим є кожен голос, який доносить до Путіна, як виглядає реальність за стінами Кремля", - пояснив Нехаммер на пресконференції.

Втім, зустріч завершилася без очевидних результатів, переконати Путіна зустрітися з Зеленським теж не вдалося. Візит розкритикували і деякі політики та експерти, і громадськість. Деякі депутати від австрійських лібералів та зелених заявили, що Путін використає цей візит для пропаганди.

"Австрія завжди мріяла бути посередником. Це її міжнародне кредо, частина національної самосвідомості. Вона називає себе будівником мостів", - пояснює посол України в Австрії у 2014-2021 роках, нині головний радник голови правління НАК "Нафтогаз України" Олександр Щерба.

"Проблема в тому, що спалювачу мостів будівники мостів не потрібні. Візит Нехаммера став предметом такої критики, а коментарі Росії (мовляв, він з Путіним навіть не говорив про Україну, тільки про газ) були настільки болючими, що, на мою думку, віднині австрійські канцлери надовго забудуть цей маршрут", - прогнозує він.

Політичний ландшафт: симпатики Росії

В Австрії є як супротивники Росії, так і її прихильники.

Як розповідають у своєму дослідженні "Російські зв'язки австрійських ультраправих" для інституту Political Capital науковці Бернхард Вайдінгер, Фабіан Шмід та Петер Креко, Росія скористалася нейтральним статусом Австрії для створення майданчику для спілкування з небайдужими політиками з усієї Європи.

"Австрія - це не тільки хаб для російських шпигунів, але також регулярне місце для зустрічей європейських та російських політиків", - писали дослідники.

На їхню думку, інтерес до Росії в найбільших австрійських партіях - консервативній Австрійській народній партії та Соціал-демократичній партії, викликаний виключно прагматичними бізнес-інтересами.

Натомість в ультраправої Австрійської партії свободи переважають ідеологічні симпатії до російського керівництва. У 2016 році її лідери Хайнц-Крістіан Штрахе та Норберт Хофер підписали угоду про співробітництво з "Єдиною Росією". Норберт Хофер у 2016 році заявив в інтерв'ю Die Presse про те, що Криму мали дозволити провести референдум щодо приєднання до Росії ще 1991 року, і визнав так звані референдуми самопроголошених "ДНР" і "ЛНР".

До прославлення російської моделі в Австрії долучалися активісти Австрійського руху ідентичності (Identitäre Bewegung Österreich), які пропагують антиамериканізм та ідеї російського євразійця Олександра Дугіна, а також так званий Інститут Суворова, який активно поширює російську пропаганду під час війни.

Дослідники відзначали, що сучасні австрійські ультраправі розглядають Росію як джерело фінансування, а Росія їх - як троянських коней з руйнації ЄС.

Австрійська партія свободи - це потужна політична сила з довгою історією, за яку, згідно з останнім опитуванням у березні 2022 року, готові проголосувати 19% австрійців.

Її представник Норберт Хофер 2016 року ледь не став президентом Австрії, отримавши 46% голосів виборців.

У грудні 2017 року Австрійська партія свободи вперше за багато років увійшла до коаліційного уряду на чолі з Себастіяном Курцем. Хайн-Крістіан Штрахе став в уряді віцеканцлером, Норберт Хофер - міністром транспорту. Призначена за квотою АПС позапартійна очільниця МЗС Карін Кнайсль викликала хвилю критики після запрошення на власне весілля Володимира Путіна влітку 2018 року.

Австрійська партія свободи втратила владу у травні 2019 року після скандалу відомого як "Ібіцагейт". Тоді німецькі ЗМІ опублікували відео перемовин Штрахе та його заступника з дівчиною, яка видавала себе за племінницю російського олігарха і обіцяла просування їхньої партії після купівлі популярного австрійського таблоїда в обмін на вигідні контракти у майбутньому. Лідери АПС зацікавилися пропозицією, а Штрахе на відеозаписі заявив, що хоче "медіаландшафт як в Орбана".

Наступного дня після публікації Штрахе пішов з посад віцеканцлера та лідера партії, а невдовзі коаліційний уряд АНП та Австрійської партії свободи припинив існування.

Зараз Австрійська партія свободи виступає проти будь-якої оборонної допомоги Україні та її прагнень до ЄС.

У березні 2022 року її лідер Герберт Кікл в коментарі Heute назвав відправлення 10 тисяч кевларових шоломів українським військовим "банкрутством політики нейтралітету та оборони" і звинуватив уряд в тому, що він залишив австрійських військових без захисту. У квітні він вимагав від уряду ветувати заявку України на членство в ЄС.

"Австрійська партія свободи, хоча і дещо послабила свою прив'язку до Росії, насправді залишається головним путінським багнетом", - каже Олександр Щерба.

"Добра для нас новина полягає в тому, що вона не при владі і навряд чи там опиниться найближчим часом", - прогнозує він.

Водночас він радить звертати більше уваги на зв'язки австрійського бізнесу.

"Головна прив'язка до Росії - не через організації та партії, а через бізнес, який ці організації та партії створюють і підтримують. Протягом років бізнес заробляв у Росії чималі гроші", - пояснює Олександр Щерба.

Проте напад на Україну підірвав позиції і прихильників співпраці з Росією.

"Ця війна була ударом в спину не лише Україні, але й всім партнерам Росії в Європі, людям, які вірили, що Росія нормальна країна, просто з особливими потребами. Зараз всі побачили, що країна ця глибоко хвора, ненормальна, фашистська по суті. Тому відбувається докорінний перегляд ставлення до Росії насамперед на рівні бізнесу та рядових громадян", - каже Щерба.

Наприклад, 24 лютого пішов з ради директорів компанії "Российские железные дороги" соціал-демократ Крістіан Керн, який був канцлером Австрії у 2016-2017 роках.

Хто підтримує Україну

Політиків, які підтримують Україну, в Австрії більше за проросійських.

"Наші головні партнери - це ліберальна партія NEOS, Народна партія та "зелені", - каже Олександр Щерба.

Чинний уряд формують Народна партія та зелені. Уряд Карла Нехаммера підтримує санкції ЄС, зокрема, нафтове ембарго.

Деякі санкції вже вдарили по російських політиках через замороження їхньої нерухомості. Як повідомляє видання Profil, депутат Держдуми від Єдиної Росії Андрій Горохов не зможе користуватися своєю квартирою у Відні та пентхаусом на озері Вертерзее, оскільки був одним з депутатів Держдуми, які проголосували за визнання незалежності так званих "ДНР" та "ЛНР".

Віктор Савінок, аналітик Західного інституту в Познані та експерт з австрійської зовнішньої політики, каже, що звичайні австрійці - союзники України.

"Нашим найбільшим союзником зараз є громадська думка в більшості європейських країн. Вона прихильна до України і треба безпосередньо звертатися до суспільства, працювати в соцмережах", - каже він.

Згідно з квітневим опитуванням Meinungsforschungsinstitut Unique, 40% австрійців підтримують політику чинного уряду щодо російсько-української війни, 23% вважають її занадто дружньою до України, 17% - занадто дружньою до Росії, а 20% не змогли визначитися, повідомляє Profil.

Серед виборців Австрійської партії свободи 57% вважають позицію уряду занадто проукраїнською. Натомість 78% виборців АНП, приблизно половину виборців лібералів і зелених, а також 41% соціал-демократів чинна політика влаштовує.

Чи підтримає Австрія членство України в ЄС?

Якщо є підтримка уряду та навіть ліберальної опозиції, то чому очільник МЗС Австрії так оцінив перспективи членства України в ЄС?

Посол України в Австрії у 2014-2021 роках Олександр Щерба не вважає заяву Шалленберга категорично негативною.

"Це скоріше прозвучало, як роздуми вголос. Мовляв, а як же Західні Балкани, які вже роками чекають на початок переговорів? Мовляв, давайте подумаємо, як повноцінно інтегрувати Україну в окремі економічні та інші сфери без того, щоб згадувати членство в ЄС. Шалленберг, як кажуть американці, помацав воду, а вода виявилася дуже гарячою. Навіть у самій Австрії ці слова були сприйняті без розуміння", - вважає дипломат.

На думку Щерби, Австрія не буде блокувати заявку України на членство, а дивитиметься на позицію Німеччини та Франції.

"Позиція Берліна особливо важлива для австрійців. Також для них важливо бути серед "пристойних" країн Європейського Союзу, а не серед, так би мовити, путінського лобі. Тим більше, що наразі путінське лобі в ЄС, по суті, звузилося до одної країни: Угорщини. Опинитися в одній парі з Орбаном для Австрії немислимо", - вважає Олександр Щерба.

Віктор Савінок критичніше оцінює слова міністра:

"Про всі ці альтернативні форми євроінтеграції - спільний митний простір, промисловий безвіз, спільний цифровий простір говорили ще до війни. Схоже, Шалленберг живе в тій реальності, коли все це лишається на порядку денному. По суті він сказав, що прискорення євроінтеграції для України було б поганим стимулом для західних Балкан".

Такі аргументи експерт називає слабкими.

По-перше, статус кандидата в члени ЄС не означає автоматичний вступ, це може тривати роками. Туреччина має статус кандидата з 1999 року, Північна Македонія - з 2005 року, Чорногорія - 2010 року, Сербія - 2012 року, Албанія - 2014 року і досі рано казати, коли хоч якась з них стане членом ЄС.

За словами Савінка, Австрія розглядає євроінтеграцію Західних Балкан як гарантію безпеки та протидії впливу Росії у регіоні. Але у випадку з Україною, наголошує експерт, не йдеться про спробу випередити балканські країни, Київ просто хоче, щоб визнали його приналежність до Європи.

Лівія Бенко припускає, що заяву Шалленберга неправильно розтлумачили. На її думку, очільник МЗС Австрії пропонує нові перехідні формати на шляху до повного членства.

"Швидкий вступ до ЄС, на його думку, нереальний, і ЄС має знайти шляхи швидшої інтеграції України з державами ЄС, наприклад, в енергетиці чи приєднанні до економічної зони ЄС, - каже дослідниця. - Але останнє не виключає майбутнього повноправного членства".

Чи може країна відмовитися від газу

Складніша тема - це санкції проти Росії, особливо якщо постане питання про газове ембарго, чого домагається Україна, аби обмежити нові валютні надходження з ЄС до Москви.

До війни Австрія активно співпрацювала з Росією в нафтогазовому секторі. Як наслідок 80% газу країна отримує з Росії. Австрійська нафтогазова компанія OMV, третиною якої володіє держава, співфінансувала "Північний потік-2".

У 2018 році керівники OMV та Газпрому підписали поправки до газового контракту, який продовжив його строк дії з 2028 до 2040 року.

5 березня 2022 року OMV оголосила, що більше не буде інвестувати в Росію. Компанія також хоче продати 24,99% акцій чи вийти з переліку акціонерів компанії, яка розробляє нафтогазове родовище у Сибіру. Також вона припиняє перемовини з Газпромом про купівлю долі у розробці одного з горизонтів Уренгойського газоконденсатного родовища.

Згідно з даними Centre for Recearch on Energy and Clean Air, за два місяці війни країни ЄС заплатили за російські енергоносії 44 млрд євро, понад 1 млрд євро з цієї суми склала сплата Австрії за російський газ.

На пресконференції 27 квітня канцлер Карл Нехаммер визнав, що під час війни поставки газу навіть збільшилися, повідомляє Reuters.

Нехаммер та міністерка енергетики Леонора Гевсллер заявили, що уряд заклав 5 млрд євро в бюджеті, щоб заповнити газові сховища на 80% до зими. Переважна частина цих грошей дістанеться Росії.

Нехаммер додав, що під час візиту до Москви у квітні Путін його запевнив, що Австрія зможе сплачувати за газ у євро Газпромбанку, а той вже конвертуватиме ці гроші в рублі.

Водночас австрійський канцлер повідомив, що поставки російського газу не є гарантованими, оскільки газопровід, через який країна отримує газ, пролягає територією України. Тож уряд шукає альтернативи у вигляді газу з Норвегії та Азербайджану.

Лівія Бенко зазначає, що зараз Австрія точно не зможе відмовитися від російського газу.

"Австрія не має атомної енергії (країна оголосила себе вільною від атомної енергетики ще 1997 року. - Ред.) і не може повністю замінити російський газ відновлюваними джерелами енергії. За словами канцлера Нехаммера, відбудеться поворот, і Австрія готова вийти з залежності від російського газу найближчим часом. Однак для цього потрібен час", - пояснює дослідниця.

Оскільки країна не має виходу до моря, їй важко швидко знайти альтернативу у вигляді скрапленого газу. В підсумку Австрія підтримує всі санкції ЄС, крім газового ембарго.

"Австрія не розглядає заборону на імпорт російського газу і йде цим спільним шляхом з Німеччиною та іншими країнами Центральної Європи", - зазначає Лівія Бенко.

Експерти прогнозують повільне і болісне зменшення залежності Відня від російського газу.

"Погано виглядати в очах інших європейців - для них це болісно. Тому я думаю, що зниження залежності буде, але поступове", - вважає колишній посол України в Австрії Олександр Щерба.

Такий же прогноз дає і Віктор Савінок:

"Мабуть, буде якась дорожня карта, в якій австрійці, як і німці, запишуть, що в якомусь році вони відмовляться від російського газу, але це буде болісно, бо вони довгий час сприяли розбудові газової інфраструктури саме під російський газ".

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!