You’re viewing a text-only version of this website that uses less data. View the main version of the website including all images and videos.
Як елітний російський полк зазнав нищівних втрат в Україні
- Author, Марк Урбан
- Role, кореспондент з питань дипломатії
У будь-якій війні є підрозділи, що показують відмінні результати, і є ті, що стають символом невдачі. 331-й гвардійський парашутно-десантний полк мав великі надії стати першим, але став символом краху російського бліцкригу в Україні.
Командир полку полковник Сергій Сухарєв загинув в Україні 13 березня й посмертно нагороджений медаллю Героя Російської Федерації.
На його похороні заступник міністра оборони генерал Юрій Садовенко сказав, що полковник "жив майбутнім, майбутнім нашого народу, майбутнім без нацизму".
Про втрати російських військ у самій Росії широко не повідомляють, але, використовуючи матеріали з відкритих джерел, BBC зібрала історію їхнього просування і виявила: елітний 331-й полк втратив щонайменше 39 бійців.
Вони були частиною колони, що зайшла в Україну з Білорусі на чолі з російськими повітрянодесантними військами. Їхня присутність підкреслювала пріоритет їхньої мети - наступ на столицю.
Однак цей наступ швидко зайшов у руйнівний глухий кут на околицях Києва, що незабаром стали синонімами жорстокості війни: Буча, Ірпінь, Гостомель.
На відео цих боїв, що з'явилися в мережі, видно бойові машини російських ПДВ з зображеною на них літерою V - одним із символів російських збройних сил.
На одному відео, яке ми знайшли, видно кілька пошкоджених легкоброньованих машин ПДВ, покинутих після атаки українських спецпризначенців. На іншому - кілька машин російських ПДВ, які також очевидно, покинули.
Бійці 331 полку вважали себе найкращими в російській армії. У відео, розміщеному в мережі у травні минулого року, генерал каже солдатам 331-го парашутно-десантного полку, що вони "найкращі з найкращих".
Підрозділ служив на Балканах, у Чечні та під час російської інтервенції на Донбасі в 2014 році, а також регулярно брав участь у парадах на Червоній площі у Москві.
331-й був також демонстрацією російської політики щодо заміни строковиків професіоналами-контрактниками. Тож зрозуміло, чому генерали відводили йому таку важливу роль у вторгненні.
З початку березня почали надходити повідомлення про загиблих у 331-му. Трохи згодом тіла деяких з них повернули до Костроми (за 300 км на північний схід від Москви), де полк базується.
Коли почалися похорони, у соцмережах спалахнула напружена дискусія. Меморіальні сторінки у російській соцмережі "ВКонтакте" обіцяють "вічну пам'ять" і містять зображення свічок.
Жінка, яка назвалася дружиною прапорщика Сергія Лобачова, пише: "Сергію, мій найнадійніший, люблячий і турботливий чоловік. Тепер ти на небесах і звідти нас захистиш! Ти завжди будеш жити в наших серцях і назавжди будеш для мене справжнім героєм!"
Хоч автори багатьох дописів, схоже, приймають пояснення Кремля про те, що війна ведеться проти українських фашистів, деяких все ж непокоїть відсутність надійної інформації.
Під дописом, присвяченому сержанту Сергію Дуганову, одна жінка написала: "Ніхто нічого не знає. 331-й полк зникає. Майже щодня публікують фото наших костромських хлопців. Коли люди припинять помирати?"
"Кострома втратила стільки юнаків, яка трагедія", - йдеться в іншому коментарі. "Боже, скільки ще ми будемо отримувати повідомлення про смерть? Будь ласка, помилуй наших хлопчиків, допоможи їм вижити, поверни їх додому, до їхніх дружин і матерів. Я тебе благаю!" - пише інша жінка.
Говорити про війну в Росії - дуже ризиковано, а проте є певні натяки на втрату віри в аргументи Кремля.
На сторінці пам'яті одного сержанта жінка запитує: "Чому діти депутатів не на передовій? Більшість з них все одно мешкають в Європі. Прості хлопці гинуть ні за що".
Інший чоловік нецензурно висловився щодо Володимира Путіна, додавши, що той вирішив "пограти у війну" і "відправив на смерть тисячі хлопців".
Однак більшість тих, хто реагують у соцмережах, підтримують офіційну версію подій.
Під деякими постами пам'яті "Вконтакте" свої коментарі залишили й українці. "Понад 15 тисяч бійців вже загинули, і будуть й далі помирати, поки йтимуть на нашу землю. Ніхто не запрошував вас, довбані рятівники", - йдеться в одному з них.
"Іди геть, кривавий нацист, - відповідає росіянин на коментар. - Наші солдати - справжні герої. Росіяни ніколи не вбивали мирних жителів і дітей, чого не скажеш про українців".
Однак лють цього онлайн-листування не йде у жодне порівняння з опором, який російські десантники отримали від української артилерії й піхоти.
На відео, знятому українцями у передмісті Києва, можна побачити згорілу й кинуту техніку російських елітних військ.
Це зняте на телефон відео свідчить і про більш серйозний провал. У зруйнованих містечках навколо Києва російські десантники поступилися українцям.
А враховуючи, що воювала там переважно місцева тероборона або резервісти, це свідчить про фундаментальний провал у комплектуванні й підготовці російських військ ПДВ.
Ілля Понамарьов, колишній депутат російського парламенту та опозиціонер, який нині проживає в Києві, каже, що місцеві вбачають у долі полку "чудовий приклад карми".
За словами українців, під час боїв на Донбасі 2014 року 331-й полк порушив угоду про припинення вогню і знищив сотні українських бійців в "Іловайському котлі".
Однак, попри нинішні значні втрати, заяви українців про те, полк був повністю знищений, перебільшені. Є припущення, що його нещодавно вивели з України до Білорусі.
Що ж до ціни невдачі, то вона зростає з кожним днем. На момент написання цієї статті ВВС склала перевірений список з 39 бійців 331-го полку, що загинули в Україні.
Але оскільки ці дані актуальні станом на 13 березня, найближчими тижнями ця цифра, найімовірніше, збільшиться.
Костромчани розповіли нам, що, на їхню думку, полк втратив приблизно 100 бійців. І багато сімей ніколи не отримають тіла своїх рідних, тому що вони залишилися на полі бою.
Навіть за консервативним прогнозом, втрати Росії за кілька тижнів в Україні вже перевищують втрати СРСР в Афганістані та РФ у Чечні.
Полк, який впевнено вирушив у бій в лютому, здобув репутацію, яку не побажав би собі жоден солдат.
Додаткове розслідування Марії Євстаф'євої