Як рятують від війни хворих на рак українських дітей

Понад 600 онкохворих дітей евакуювали з України, щоб вони могли продовжити лікування в Європі та Північній Америці. Кореспондентка BBC зустрілась у польському готелі з родинами, які відпочивають перед переїздом на лікування.

Півторарічний Павло, хворий на рак кісток, із задоволенням бавиться іграшками після першого важкого етапу переїзду.

Павло є одним із багатьох українських онкохворих дітей, яких перевіряє міжнародна комісія лікарів у Польщі, перш ніж відправити за кордон на подальше лікування. 21 дитина поїде до Великої Британії.

"Мені довелося поїхати заради сина"

Не так давно Павло був здоровим малюком, який мирно жив зі старшою сестрою, мамою та татом під Львовом.

Але незабаром у нього діагностували рідкісний вид раку, хлопчик почав лікування хімієтерапією. Коли почалася війна, сирени повітряної тривоги лунали вдень і вночі, змушуючи сім'ю ховатися у підвалі.

"Для мого хлопчика це був великий стрес. Вночі він боявся. Я брала його на руки і бігла по сходах", - розповідає його мама Леся.

Щоб дати дитині шанс вижити, жінці довелося втекти до Польщі.

"До останнього моменту я не була готова вийти з дому, - каже Леся. - Дім є дім. Але лікар попередив мене, що деякі з ліків можуть закінчитися".

Разом з іншими 40 дітьми та сотнею їхніх членів родини Павло з мамою перевезли на автомобілях з конвоєм із Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру у Львові до клініки Unicorn Clinic у Польщі. Це вже п'ята група дітей, яких перевозять туди з початку березня.

Евакуацію спільно організували американська дитяча дослідницька благодійна організація St Jude, польські спеціалісти Фонду Героїв та Благодійний фонд "Таблеточки" в Україні.

Медичні картки дітей перекладають відповідними мовами, щоби вони могли з ними поїхати до лікарень Німеччини, Іспанії, Італії, Швейцарії, Нідерландів, Канади, США та Великої Британії. З цим допомагають 200 волонтерів, і щодня ще більше людей пропонують свої послуги.

Лікарі на місцях кажуть, що понад 2000 онкохворих дітей все ще потребують допомоги з виїздом з України. Декого важко транспортувати через стан здоров'я, інші потребують термінового лікування.

Евакуація сотень онкохворих дітей з конвоєм - це новий досвід, каже дитячий онколог Роман Кізима, який координував вивіз дітей зі Львова.

Вже на третій день війни він зрозумів, що в Україні безпечно лікувати дітей уже неможливо.

"Вони борються на двох війнах"

"Це дуже хворі діти, - каже доктор Кізима. - Без лікування у них немає шансів вижити. Терапія може врятувати життя 70-80% з них".

Він каже, що дуже сердиться через те, що сталося, і він хоче, щоб росіяни заплатили за біль і спустошення, які вони завдали сім'ям. "Тепер у цих дітей дві війни - одна з раком, інша з Росією", - каже він.

Наталія Лаврова та її трирічний син Кирило також щойно приїхали до польської клініки після 10-годинної подорожі поїздом та автобусом зі Львова. Жах останніх кількох тижнів ніщо не може стерти.

У лютому, за кілька днів до нападу Росії, у Кирила виявили пухлину мозку. У нього були головні болі, його нудило весь час і багато спав.

"У нас була призначена операція. Ми вже були в лікарні з моїм хлопчиком, - розповідає мати Кирила. - А потім мені вранці зателефонував чоловік і сказав, що почалася війна". Наш Дніпро, наше рідне місто бомбили.

"У мене в голові не вкладається. Це якийсь кошмар", - каже жінка рідною для неї російською. .

Травму, з якою стикаються ці діти та їхні сім'ї, неможливо переоцінити, каже доктор Ася Агульник, лікар дитячої інтенсивної терапії лікарні Святого Юди у Мемфісі, яка зустрічає їх у Польщі.

Психологічний вплив

Ці діти зазнають психологічної травми через переїзд до іншої країни, через те, що їх виривають зі звичного життя. І це на додачу до тривог через перерву лікування раку.

"Це значний вплив - як з медичної, так і з психологічної точки зору, - каже доктор Агульник. - Діти і без того надзвичайно складні та вразливі пацієнти, але їхнє переміщення - це прорахований ризик.

Волонтери клініки Unicorn готові запропонувати будь-яку підтримку, яку тільки можуть. Дехто з них також є біженцями, як терапевт Іна Анбусі.

Іна приїхала з першим автобусом дітей, які тікали з України на початку березня, і відтоді допомагала всім тим, хто прибував у клініку.

Вона підтримує зв'язок з дітьми, які лікуються в інших країнах.

"Мене це надихає, наповнює щастям, тому що вони надсилають мені відео про своє нове життя", - каже вона.

"Поки триває ця жахлива війна, у наших дітей немає шансу лікуватися у таких гарних умовах".

21-річні Ігор та Анастасія залишили навчання в університеті в Україні, щоб стати волонтерами в клініці, "щоби зробити щось корисне для своєї країни", - кажуть вони.

Ярослав, чий брат приїхав на лікування до Польщі, щиро посміхається, коли Ігор саджає його плечі.

Де зрештою опиниться його сім'я, ще не зрозуміло, але він може розслабитися і грати у безпеці.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!