Афганці під владою "Талібану" сумують за втраченою свободою

29-річна Нурія Айя - акушерка. Її робота неможлива без спілкування з лікарями-чоловіками. Тепер це заборонили, і вона не знає, як їй бути далі.

Таким був перший наказ бойовиків руху "Талібан" після того, як вони захопили Ішкаміш - сільський район з поганою інфраструктурою в провінції Тахар на афгано-таджицькому кордоні.

За словами Нурії, залишається здогадуватися, що ще заборонять.

Ішкаміш розташований в гірському масиві Гіндукуш на північному сході Афганістану. Таліби захопили його під час стрімкого наступу в травні-серпні.

У середині травня американці пішли з великої авіабази поблизу Кандагара - другого за величиною міста Афганістану, центру однойменної провінції на півдні країни.

Відразу ж слідом за цим там почалися бої між талібами та урядовими військами, які опинилися морально не готовими до такого повороту подій.

Місцеві мешканці були у розпачі.

"Кожен був наляканий", - каже Джан Ага, 54-річний торговець фруктами з району Аргістан, розташованого на афгано-пакистанському кордоні і за дві години їзди від Кандагара.

Люди закрилися у своїх будинках, але таліби облаштувалися практично в кожному селі, тож сховатися від них ніде.

Озброєні бойовики ходять по вулицях. Щоранку і щовечора вони стукають у двері будинків, вимагаючи їжі, та не звертають уваги на те, наскільки бідні мешканці цих будинків у хронічно бідній країні.

"У кожному будинку для них доводиться тримати три-чотири порції або короваї хліба, - розповідає Джан Ага. - Якщо їм заманеться переночувати в будинку, теж не відмовиш".

Протягом червня таліби захопили північні провінції Тахар, Фарьяб і Бадахшан. Урядові сили відступили, і з ними - усі інститути демократії. На той час американці пішли звідусіль, крім Кабула та його аеропорту.

Афганці критикують виведення міжнародних сил як невиправдано поспішне. На думку багатьох з них, переговори між американцями і талібами, які йшли два роки в столиці Катару Досі, тільки зміцнили легітимність останніх, надали їм самовпевненості і таким чином привернули до них нових прихильників.

Насправді фінал конфлікту, який почався в 2001 році, ніколи не можна було передбачити.

Таліби забирають щось більше, ніж продукти та спальні місця, - свободи, якими афганці користувалися останні 20 років.

Нурія Айя стикнулася з дискримінацією жінок вперше в житті.

"З'явилася купа обмежень, - розповідає вона. - Я можу виходити з дому тільки з супутником-чоловіком і маю при цьому носити бурку".

Чоловікам заборонили голити бороди, а перукарям - робити їм короткі стрижки, які вважаються "іноземними".

Усередині "Талібану" є особливий підрозділ під назвою Amri bil Marof (буквально - "примус до добра"). Саме ця організація, яка запам'яталася афганцям після першого правління талібів в 1996-2001 роках, стежить за дотриманням встановлених ними соціальних норм.

Діє так зване "правило двох ударів". На перший раз попередження, на другий - покарання: публічне приниження, в'язниця, покарання батогом.

"Майже всі свободи раптом забрали у нас, - скаржиться Нурія. - Це так важко. Але вибору немає. Вони жорстокі, доводиться робити, що кажуть".

"Вони користуються ісламом для своїх цілей, - каже вона. - Ми теж мусульмани, але їхній іслам інший".

Позитивним боком приходу талібів є деяке зменшення злочинності та припинення боїв. Місцеві жителі вітають відносне затишшя, хоча якби урядові сили перемогли і встановили свій порядок, нехай не назавжди, вони раділи б не менше.

Водій таксі Асіф Ахаді з району Фархар каже, що раніше заробляв в середньому 900 афгані (11 доларів) на день. Але тепер туристи зникли.

"Приїжджі були моїми основними клієнтами, - каже 35-річний Асіф. - На ці гроші я годував сім'ю. Тепер у мене виходить максимум 150 афгані на день (майже 2 долари). Цього мало навіть для того, щоб купувати бензин, який, до речі, подорожчав в два з гаком рази. І така сама ситуація з усіма видами підприємництва".

Але найбільше постраждало спілкування між людьми.

"Раніше люди щоп'ятниці влаштовували вечірки, слухали музику, танцювали і отримували задоволення, - розповідає Асіф. - Тепер все це повністю заборонено".

4 липня, через два дні після того, як американці покинули свою найбільшу авіабазу, на якій трималися всі їхні операції протягом 20 років, таліби відбили район Панджваї в південній провінції Кандагар, що вважається колискою та оплотом їхнього руху.

Менше ніж через тиждень вони оголосили про захоплення ключового пункту перетину Іслам-Кала на кордоні з Іраном.

На третій тиждень липня таліби, за їхніми словами, вже контролювали 85% території і 90% протяжності кордонів Афганістану.

Коли припинилася стрілянина, люди почали нишком виповзати з будинків, розповідає Асіф. Багато з них раніше не стикалися зі швидким судом та методами управління "Талібану".

"Щодо злочинів вони вирішують за лічені дні, - каже Асіф. - Ніякої бюрократії, ніяких формальностей - і ніякої можливості оскарження".

Таліби також збирають з населення закят. Згідно з Кораном, це добровільне пожертвування забезпечених мусульман біднякам, що становить 10% врожаю або грошового доходу. Нова влада перетворила закят в обов'язковий податок, але йде він не бідним, а на її власні потреби.

Це додаткове фінансове навантаження на додачу до зростання цін на всі товари, які, за словами Асіфа, злетіли до небес.

Внутрішня і зовнішня торгівля страждає від обмежень, економіка перебуває під тиском, громадські роботи припинилися.

"Люди дуже збідніли, тому що немає ані робочих місць, ані інвестицій", - додав він.

Дехто добре пам'ятає попереднє правління талібів.

"Їхня ідеологія і мислення такі само, як за часів колишнього Ісламського емірату [1996-2001]. Нічого не змінилося", - запевняє Джан Ага.

За його словами, таліби тимчасово закрили всі школи в місцевості. Вони оголосили, що всі навчальні програми мають переробити відповідно до їхнього трактування шаріату. Це ще один тривожний знак.

У 1996-2001 роках таліби повністю заборонили жінкам і дівчатам працювати і вчитися і сильно обмежили їхній доступ до медичної допомоги. Після їх вигнання афганські жінки повернулися у суспільне життя, зокрема, зайнявши близько чверті місць у парламенті.

У початкових школах дівчинки склали половину учнів, у вищій школі - 20%. Середня тривалість життя афганок зросла з 57 до 66 років. Не дуже багато, але прогрес був. Тепер всі чекають регресу.

На початку серпня "Талібан" встановив контроль над найбільшими містами - Гератом, Кандагаром, Лашкаргахом, Кундузом, Талуканом. 15 серпня здався без бою Кабул.

Американська авіація підтримувала афганську армію ударами з повітря, але 11 вересня всі іноземні військові мають покинути країну.

Дата прив'язана до 20-ї річниці терактів у Нью-Йорку і Вашингтоні. Саме ці напади стали причиною введення в Афганістан сил міжнародної коаліції на чолі зі Сполученими Штатами, оскільки таліби перетворили країну в базу "Аль-Каїди" і надали притулок Усамі бін Ладену.

За даними ООН, тільки в липні загинули близько тисячі мирних афганців, сотні тисяч втекли зі своїх будинків.

Куди тепер піде Афганістан, не викликає сумнівів.

"Щоб жити, треба схилити голову, - каже Джан Ага. - Ніхто не наважується чинити опір. Їм не можна сказати слова ні".

"Хоча люди, з якими ви розмовляєте, можуть зовні виглядати безтурботними, в душі у них страх, - додає Нурія Айя. - Ми сидимо і молимо Аллаха, щоб він забрав їх від нас".

Імена героїв змінені

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!