Північний потік-2 проти України. Про що домовилися Зеленський і Меркель

"У нас у всіх мало часу, як у лідерів. І мало часу у наших країн. У нас війна", - сказав президент Володимир Зеленський на пресконференції з канцлеркою Ангелою Меркель у Берліні.

В України часу справді мало. В серпні може завершитися будівництво "Північного потоку-2".

А ось у Німеччини зовсім інший темп. До федеральних виборів у вересні цього року там уже нікуди не поспішатимуть.

У 2021 році Ангела Меркель піде з посади очільниці уряду Німеччини. Вечеря з українським президентом у стінах федеральної канцелярії теплої днини 12 липня була, по суті, прощальною.

Візит потрібен був ще й для налагодження контактів з імовірними наступниками. Володимир Зеленський поспілкувався з Арміном Лашетом, кандидатом у канцлери від союзу ХДС/ХСС, який представляє Ангела Меркель.

Під завісу її епохи українська сторона прагнула домогтися в Берліні кількох принципових речей, зорієнтованих на майбутнє.

По-перше, щоб "Північний потік-2" Німеччина визнала питанням безпеки для України та Європи, а не лише економічним проєктом енергетичних гігантів.

По-друге, щоб наслідки запуску цього суперечливого газогону винесли на обговорення в "Нормандському форматі".

По-третє, українська делегація переконувала німецьких колег у тому, що українська ГТС залишається привабливим бізнес-проєктом для Європи, навіть якщо "Північний потік-2" запрацює на повну потужність з 2022 року.

Ці завдання можна досягти лише на перетині великої політики, дипломатії та енергетики.

Тому в українську делегацію включили міністра енергетики Германа Галущенка. А ось міністра закордонних справ Дмитра Кулеби в Берліні не було.

Багаж розчарувань чи пакет гарантій

У червні німецький президент Франк-Вальтер Штайнмаєр узяв участь у пам'ятному заході до 80-ї річниці нападу нацистської Німеччини на СРСР в "Берлін-Карлсгорст". Це німецько-російський музей, присвячений історії відносин Німеччини та СРСР.

Український посол Андрій Мельник відмовився від участі в заході через вибір місця, що асоціюється саме з Росією. Немовби не було жертв і великої трагедії України та інших радянських республік.

Для багатьох у Києві це стало ще однією пересторогою, що задля зближення з Кремлем нинішня влада Німеччини може поступитися інтересами України.

А німецька преса почала писати про "багаж розчарувань" та гіркоту, яку в України викликає німецька "східна політика".

Ідеться також про відмову офіційного Берліна експортувати в Україну зброю.

"Більшість німецького істеблішменту вважають пряму війну між Україною та Росією немислимою та загалом не розуміють серйозності небезпеки для України. Ті, хто усвідомлюють це, - в меншості", - вважає Густав Грессель, експерт Європейської ради міжнародних відносин.

До 2024 року Росія зобов'язалася транспортувати свій газ через українську територію. У цьому році нею законтрактовані для транзиту 40 млрд кубічних метрів газу.

Щоб зрозуміти, багато це чи мало, варто зауважити, що в 2020-му весь імпорт газу з Росії до ЄС сягнув 170 млрд кубічних метрів, що дорівнює 40% пропозиції газу в ЄС. Свій газ росіяни доправляють також мережею власних газогонів.

За різними оцінками, після запуску "Північного потоку-2" транзит через українську територію може скоротитися на 40-80%.

Чинний газовий договір між Україною та Росією укладали в грудні 2019-го за посередництва Єврокомісії та сприяння Німеччини. Цього разу Зеленський у Берліні визнав, що такої допомоги замало, коли йдеться про ймовірність втрати левової частки транзиту після запуску ще одного трубопроводу.

"Нам мало таких гарантій, оскільки суб'єктами переговорів є Російська Федерація. Якщо ми говоримо про енергетичну безпеку, то ми повинні мати гарантії Європейського Союзу, гарантії Німеччини і Франції", - сказав президент.

На спільній з ним пресконференції Ангела Меркель запевнила, що гарантії будуть: "Ми цього досягнемо. Ми це обіцяли. Я дотримуюся своїх обіцянок. І це стосується кожного канцлера Німеччини".

15 липня німецька лідерка зустрінеться з американським президентом Джо Байденом у Вашингтоні.

На переговорах з українцями вона пообіцяла випрацювати гарантії спільно із США. Зауважила також, що енергетику можуть обговорювати на полях "Норманді", але Мінські угоди не включають питань "Північного потоку-2".

Нинішня адміністрація США зняла санкції проти компанії-оператора "Північного потоку-2" Nord Stream 2 AG та її очільника Маттіаса Варніга в травні цього року, мотивуючи це потребою покращити відносини з ЄС та Німеччиною.

Німецькі медіа вже певний час обговорюють, яким може бути "план допомоги" Україні від ЄС та США, тобто компенсації за втрату частини транзиту. Може йтися про інвестиції в "зелену енергетику" та використання української ГТС для транспортування водню в Європу.

"Варіанти компенсацій, які я бачила, - це 150 млн допомоги на переформатування вугільних регіонів та шахт. А також постачання водню з України в ЄС, що є віддаленою перспективою. Саме це мається на увазі під інвестиціями в "зелену енергетику". Офшорної генерації в цих планах немає", - розповідає надзвичайна та повноважна посол України Лана Зеркаль. Нині вона є радницею міністра енергетики на громадських засадах.

Замість далекої перспективи розвитку "зеленої енергетики" українська делегація в Берліні говорила про близьку загрозу її безпеці з боку Росії.

"Сказав пані канцлер про ризики, про те, що Україна буде відключена від газу, транзиту газу та в цілому від газу, може таке статися. Вся територія України, і тимчасово окупована. Тож газ може не отримати і тимчасово окупована територія Донбасу, а це вже питання про гарантії безпеки на тих територіях, які на себе брали всі учасники нормандського формату", - заявив на пресконференції Зеленський.

Український президент припустився серйозної помилки: Україна, як пояснював неодноразово НАК "Нафтогаз", не постачає газ на непідконтрольні території ще з січня 2015-го.

І якщо українській стороні потрібно перевіряти і випрацьовувати свою позицію на всіх рівнях, то для Німеччини найбільша проблема - втрата довіри через "Північний потік-2", вважає Гюстав Грессель.

"Ніхто вже не вірить, що німецькі політики виконають свою обіцянки. Коли в 2015-му починалася історія цього газогону, німецька сторона чітко заявила: не буде жодних державних позик та кредитних гарантій для цього проєкту. Крім того, він має повністю підпорядковуватися правовим нормам ЄС", - пригадує експерт.

І відзначає, що після того Німеччина не раз пробувала обійти те законодавство Євросоюзу, що перешкоджало газогону

"Привабливий бізнес-кейс"

На переговорах в Берліні українська делегація переконувала, що в України є те, чого нема в росіян. Це операційна гнучкість української системи газогонів та газосховищ, надійність та виконання вимог енергетичного законодавства ЄС.

Найбільші газосховища України розташовані на її західних кордонах, що дає змогу швидко збільшити обсяги прокачки газу в Європу. Крім того, українська ГТС транспортує газ і на експорт, і для внутрішнього споживання, що також дає змогу швидко збільшити поставки в європейські країни.

Російські транзитні газогони, як-от: "Північний потік-1", "Північний потік-2" - проходять по морському дну й не мають такої гнучкості. Їм потрібно більше часу для маневрів із обсягами поставок.

Крім того, Україна виконала основні вимоги ЄС з відокремлення оператора ГТС "Укртрансгазу" від "Нафтогазу".

"Росія ж сьогодні створює штучну кризу на газовому ринку Європи для того, щоб змусити Німеччину зробити виняток для "Північного потоку-2" і вивести його з-під дії Третього енергопакету ЄС", - вважає Лана Зеркаль.

Згаданий енергопакет забезпечує доступ до трубопроводів "третім сторонам". Це інші компанії, а не лише ті, що, будучи його оператором, пов'язані з компанією-постачальником газу. "Газпром" - класичний приклад такої монополізації всіх ланок газового бізнесу. Це й перетворює його на політичний інструмент Кремля.

Влітку Росія оголосила ремонт на всіх своїх ключових газогонах на європейському напрямку: "Північному потоці-1", "Турецькому потоці" та на "Ямал-Європа". Як наслідок, європейські газосховища не заповнюються, як слід, а ціна на газ перевищила 400 доларів за тисячу кубометрів.

Далі, Росія, на думку Лани Зеркаль, може наполягати на тому, що європейців від браку блакитного палива взимку врятує лишень "Північний потік-2", який належать російському монополісту "Газпрому". Той і видобуває газ, і транспортує, і є єдиним його експортером до ЄС.

Якщо поширити дію Третього енергопакету на цей підводний трубопровід, то "Газпрому" або доведеться його продати, або допустити до 50% його потужностей інші енергокомпанії.

"Росія не може обійти право ЄС. Більш того, "Газпром" заважає сам собі завершити "Північний потік-2, пробуючи вивести його з-під дії Третього енергопакету", - пояснює Алан Райлі, професор права лондонського Сіті-Університету, член неурядового аналітичного центру "Атлантична рада" у США.

"Для України важливо переконати, що її ГТС - це й далі привабливий бізнес-кейс, що потрібен для задоволення європейського попиту на газ", - наголошує Лана Зеркаль.

Дипломатка відзначає, що в разі часткової чи повної відмови від українського транзиту проблеми з поставками газу виникнуть також у Польщі, Словаччини, Італії. Україна має потенційних союзників у протидії "Північному потоку-2".

Крім того, німецькі вибори у вересні можуть подарувати Україні надію після численних розчарувань.

Партія "Зелених" - з-поміж лідерів цих перегонів. Її співголова Анналена Бербок вважає, що газогін завдав "фатальної шкоди" європейській безпеці.

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!