"Питаю в кота: Ваня вже вдома?" Як живуть білоруси, чиї рідні за ґратами після протестів

З серпня 2020 року сотні білорусів, які брали участь у протестах проти режиму Олександра Лукашенка, потрапили за ґрати, отримавши від кількох днів до років ув'язнення.

Білоруський правозахисний центр "Весна" ("Вясна") склав список політичних в'язнів, який станом на 3 червня 2021 року нараховує 460 людей.

Серед них - активісти, опозиційні політики та журналісти.

А ще вони - чоловіки та дружини, батьки та діти, просто кохані, на яких удома чекають рідні.

Нижче історії трьох людей, чиї близькі - у списку політв'язнів Білорусі.

Таня і Ваня

Тетяна освідчилася Івану Коневезі просто в залі суду після того, як суддя оголосив вирок: три роки в'язниці за те, що Іван ляснув рукою по задній арці та склу поліцейської машини під час протесту.

Іван не визнав провину, наголосивши, що намагався врятувати натовп від наїзду автомобіля.

Таня тримала в руці аркуш паперу А4 з написом: "Ванюшо, будеш моїм чоловіком? Якщо так, кивни головою ;)"

Перед тим, як Івана вивели, він кивнув.

Тепер вони з Танею планують весілля.

"Думаю, що в таких умовах теж є певна романтика", - розповіла вона виданню The Village Belarus.

На суд над майбутнім чоловіком Таня одягнула дві пари шанів, дві пари спіднього, два светри та дві пари шкарпеток - на випадок, якщо її пропозицію інтерпретують як пікет і її теж арештують.

Тетяна Трацевська та Іван Коневега жили разом три роки і планували побратися, але тепер у жінки з'явився привід пришвидшити процес.

Адже тільки родичам можна приносити передачі для ув'язнених, розповідає Таня.

Івана звинуватили за трьома статтями кримінального кодексу: організація чи підготовка дій, що грубо порушують громадський порядок; насилля чи погроза насиллям щодо співробітників правоохоронних органів; навмисне пошкодження майна, здійснене небезпечним чином або з завданням великого збитку.

"Фактично звинувачення зводилися до того, що він вдарив по машині ДАІ, коли та намагалася проїхати через натовп протестувальників", - кажуть у центрі "Весна".

Іван працює директором концертної компанії в Мінську. Таня розповідає, що вони разом займалися благодійністю, допомагаючи безпритульним тваринам.

Після його арешту вона не може продовжувати.

Іван також працював над розвитком мобільного додатку, який виграв хакатон у Мінську в 2018 році. Додаток мав допомагати людям з афазією - розладом мовлення, який інколи виникає після травми головного мозку.

"Найсумніше, що він не може продовжити цю роботу в СІЗО", - скаржилася жінка Tut.by.

За два місяці у СІЗО Тетяна бачила Івана двічі.

Але щодня до нього звертається, ніби він там: "Я приходжу додому і питаю в кота: Ваня вже вдома?"

Ігор і Катя

Журналісти Ігор Ілляш та Катерина Андрєєва (справжнє прізвище Бахвалова) зустрілися у 2015 році.

За словами чоловіка, вони закохалися, працюючи разом над книгою про участь білорусів у війні на Донбасі.

Книгу "Білоруський Донбас" визнали екстремістською в Білорусі.

Її ключова думка, каже Ігор, у тому, що білоруська влада виступала на боці Росії, попри заяви про нейтралітет.

"У нашому житті любов і журналістика завжди були нероздільними", - написав Ігор у Facebook.

У лютому Катерину та її оператора Дар'ю Чульцову засудили до двох років позбавлення волі за висвітлення протесту в Мінську в листопаді.

Ігоря затримали кілька днів потому. Йому дали два тижні у в'язниці за те, що він начебто брав участь у протесті, хоча сам він це заперечує.

Ігор визнає, що хотів би помінятися з Катериною вироками, але сама б вона навряд чи погодилась.

У соцмережах журналіст ділиться уривками з листів дружини, де вона розповідає про тюремне життя: як миє вбиральні, робить туш із активованого вугілля та виписує улюблені цитати з творів Олександра Солженіцина.

У січні журналіст повідомив, що його листування обмежують. Тож він написав Каті відкритого листа в газеті "Новий Час", яку вона передплачує з в'язниці:

"Це тяжке покарання - писати дружині у в'язницю. Чи знали ми, що таке може з нами трапитися? Звичайно".

Ігор розповідає, що Катя завжди брала на стріми торбу з речами на випадок арешту.

А у квітні журналіст написав, що ситуація з листуванням ще погіршилася і він отримав лише два листи та дві листівки від неї за місяць.

"Знай, що наше кохання переможе всіх і все, написала мені Катя у листі 31 березня. І я в цьому не сумніваюся. Світ, який ми з Катею створили в наших стосунках, набагато сильніший за всі диктаторські режими, спецслужби, суди, в'язниці і тим більше - цензуру", - переконаний чоловік.

Марина та Микола

Марина Адамович та Микола Статкевич побралися у в'язниці у грудні 2011 року.

У травні того року Статкевича засудили до шести років позбавлення волі за організацію протесту проти результатів президентських виборів 2010 року, про які ОБСЄ сказала, що вони не відповідали стандартам цієї організації.

Церемонія тривала три хвилини, обручок не було, а Миколі заборонили одягнути костюм.

"Ми просто підписали папірець і все", - пригадує Марина виданню "Білоруські Новини".

У 2010 році Статкевич брав участь у президентських виборах. Разом із іншими кандидатами він покликав прихильників на Жовтневу площу в Мінську ввечері 19 грудня 2010 року.

Зібралося кілька тисяч людей, але у підсумку мітинг розігнали силовики. Сотні протестувальників арештували.

Самого Статкевича також затримали і згодом засудили до шести років суворого режиму, але неочікувано помилували та відпустили у серпні 2015 року.

Однак тепер він знову у в'язниці.

Миколу Статкевича знову затримали 31 травня 2020 року, коли той ішов на передвиборчу зустріч, організовану тоді ще потенційним кандидатом у президенти Світланою Тихановською.

Його звинуватили в організації дій, що порушують громадський порядок, і вже понад рік він чекає суду за ґратами.

Микола Статкевич є лідером незареєстрованої партії "Народна Громада" та бере участь у політичному житті Білорусі з 1990-х років.

За словами його дружини Марини, загалом у в'язниці він провів близько дев'яти років за різними політичними справами.

"Це - доля, яку він для себе обрав. Він обрав Білорусь, свою батьківщину, як найвищу цінність, як найбільш кохану жінку", - розповіла Марина журналісту Андрію Курейчику в травні.

У в'язницю Марина приносить чоловіку перець, томати, редиску, огірки, лук, часник та зелень.

"Микола має величезний досвід, як підтримувати власне здоров'я у цих нелюдських умовах. Він просить небагато їжі, переважно - овочі", - ділиться жінка з виданням "Наша Нива".

Через пандемію ув'язненим заборонили приносити передачі, що Марина розцінює як тиск.

"Ви ж знаєте, що в нашій країні не лише перемогли коронавірус, але й приручили. Користуються ним у різних цілях - від заборони на передачі до недопуску людей на суд, щоб не підтримували політв'язнів. Щоб заховати так званих потерпілих і свідків", - розповіла вона.

26 травня Марина побачила Миколу вперше за майже рік. За її словами, довго вона навіть не знала, де саме він перебуває, адже їй цю інформацію не розкривали.

"Скільки б не пройшло часу, ми продовжуємо діалог, наче він ніколи не переривався", - написала вона згодом у Facebook.

Огляд підготувала Маргарита Малюкова, Служба Моніторингу ВВС.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!